Лукаш Орбітовський (, , Краків) — польський письменник, який розпочинав свою літературну діяльність як письменник-фантаст та автор літератури жахів, пізніше також автор реалістичної літератури. Лауреат премії Паспорт «Polityki», «Сфінкс» та Меморіальної премії імені Януша Зайделя, номінант до нагород «Ніке» і Літературної премії Гдині, відзначений золотою та срібною відзнакою Літературної премії імені Єжи Жулавського.
Біографія Лукаш Орбітовський народився у Кракові, та є сином художника Януша Орбітовського. У 2002 році Лукаш Орбітовський закінчив філософський факультет Ягеллонського університету.
Літературна творчість Лукаш Орбітовський розпочав свою літературну діяльність у 1999 році, коли була надрукована невеликим тиражем збірка його оповідань «Зле узбережжя» (). Як письменник-фантаст Орбітовський дебютував оповіданням «Чорт на Джебол-Гілл» (), яке було опубліковане в першому номері місячника «Science Fiction» у 2001 році. Надалі він публікував свої фантастичні оповідання також у журналах «Nowa Fantastyka», «Sfera», «Ubik». Оповідання Орбітовського «Володар дощу» () опубліковано також у антології «PL+50», укладачем якої був Яцек Дукай. Як рецензент і фейлетоніст Лукаш Орбітовський співпрацював із журналами «Nowa Fantastyka» (з 2001 року, публікуючи там рецензії на фільми) «Przekrój» (2006—2008, і як постійний фейлетоніст у 2010—2013 роках), «Lampa» (у 2006—2010 роках разом із Ярославом Урбанюком був автором циклу «Urbi et Orbi»), «Mówią Wieki» (2007—2008), «Gazeta Wyborcza» (з 2009 року).
12 січня 2016 року Лукаш Орбітовський отримав премію Паспорт «Polityki» за роман «Інша душа»
У березні 2016 року Орбітовський став ведучим програми «Дезертири» () на телевізійному каналі TVP Kultura.
У травні 2016 року Лукаш Орбітовський номінувався на літературну нагороду «Ніке» та Літературної премії Гдині за роман «Інша душа».
Особисте життя Лукаш Орбітовський розлучений, має одного сина. . Деякий час він жив у Копенгагені, проте пізніше повернувся до Польщі, проживає у Варшаві.
Нагороди та відзнаки
Нагороди 2017 — Меморіальна премія імені Януша Зайделя за оповідання «Дізнання з Борутою» () (разом із Міхалом Цетнаровським) 2016 — Паспорт «Polityki» за роман «Інша душа» 2013 — Премія «Pyrkon» у категорії «Література і комікс»; 2007, 2008, 2010 — Премія «Сфінкс» за оповідання «Не вмирай раніше мене». «Тихий дім», «Головна вежа» 2007 — «Краківська книжка місяця» за роман «Втрачаючи тепло» ()
Відзнаки 2013 — Золота відзнака Літературної премії імені Єжи Жулавського за «Видива» () 2010 — Срібна відзнака Премії Жулавського за «Святий Вроцлав» () 2008 — Золота відзнака Премії Жулавського за «Втрачаючи тепло» Tracę ciepło
Номінації 2016 — Номінація на нагороди «Ніке» за роман «Інша душа» () 2013 — Номінація на премію Паспорт «Polityki» у галузі літератури 2013 — Номінація на премію імені Януша Зайделя за роман «Щаслива земля» () 2009 — Номінація на премію імені Зайделя за роман «Святий Вроцлав» () 2009 — Номінація на премію імені Зайделя за оповідання «Голова змії» () 2007 — Номінація на премію імені Зайделя за роман «Втрачаючи тепло» ()
Книги Погане узбережжя (, 1999) Широкий, глибокий. усе розмалювати (, 2001) Різдвяні пси (, 2005) Horror show, 2006 Втрачаючи тепло (, 2007) Лягавий і святоша (, т. 1. «Проти всіх» , 2007, у співавторстві з Ярославом Урбанюком Головуючий і Риска. Як коти уявляють собі світ (, 2008) Лягавий і святоша (, т. 2. «Танцюрист» , 2008, у співавторстві з Ярославом Урбанюком) Святий Вроцлав (, 2009) Надходить (, 2010) Видива (, 2012) Вогонь (, 2012) Щаслива земля (, 2013) Рукопис, знайдений у горлі (, 2014) Записки носорога. Моя подорож по дорогах, бездоріжжю та легендах Африки (, 2014) Інша душа (, 2015) Втрачені речі (, 2017) Exodus, 2017
Примітки
Посилання Офіційний сайт автора Біографія на порталі culture.pl Лукаш Орбітовський на сайті encyklopediafantastyki.pl