Остисті сосни (Balfourianae) — група з трьох близьких видів роду сосна (Pinus): Pinus aristata, Pinus longaeva та Pinus balfouriana. Представники групи відомі надзвичайно великою тривалістю життя. Вік окремих дерев Pinus longaeva перевищує 4800 років.

Види та поширення

До групи остистих сосен належать три види:

Сосна остиста (Pinus aristata) — поширена переважно у високогірних районах штатів Колорадо та Нью-Мексико, а також в Аризоні. Сосна довговічна (Pinus longaeva) — росте у високогірних районах Юти, Невади та східної Каліфорнії. Саме цей вид найбільше відомий винятковим довголіттям окремих дерев. Сосна Бальфура (Pinus balfouriana) — ендемічний вид Каліфорнії. Його популяції трапляються у горах Кламат і південній частині Сьєрра-Невади.

Pinus aristata є найчисельнішим видом групи та може утворювати відносно щільні деревостани. Pinus balfouriana формує найгустіші гаї серед трьох видів, тоді як Pinus longaeva переважно росте в розріджених високогірних насадженнях.

Природні ареали трьох видів не перетинаються. Водночас у культурі принаймні деякі остисті сосни можуть утворювати міжвидові гібриди.

Опис

Остисті сосни ростуть у розріджених гаях поблизу верхньої межі лісу, переважно на висоті від 2000 до 3400 метрів над рівнем моря. Вони пристосовані до низьких температур, сильних вітрів, короткого вегетаційного періоду та бідних кам'янистих ґрунтів.

Дерева часто трапляються на неглибоких ґрунтах, сформованих із доломіту або вапняку, рідше — на пісковику чи кварциті. Доломітові ґрунти зазвичай лужні, багаті на кальцій і магній, але містять мало доступного фосфору. Такі умови обмежують розвиток багатьох інших видів рослин і зменшують конкуренцію.

На найсуворіших високогірних ділянках остисті сосни ростуть надзвичайно повільно. Старі дерева часто мають низький, викривлений або частково зруйнований стовбур. Кора червонувато-коричнева, з глибокими тріщинами.

Хвоя зібрана в пучки по п'ять голок. В окремих дерев Pinus longaeva вона може залишатися на гілках протягом кількох десятиліть. Густо розташована хвоя на кінцях пагонів надає гілкам вигляду довгих щіток.

Жіночі шишки спочатку мають темно-фіолетове забарвлення, а після достигання стають коричневими. Достигання триває приблизно два роки. Назва групи походить від характерних загнутих колючих відростків на лусках шишок.

Пристосування до середовища

Коренева система остистих сосен складається переважно із сильно розгалужених поверхневих коренів. Окремі великі корені забезпечують дереву механічну стійкість на кам'янистих високогірних схилах.

Воскова поверхня хвої та товста кутикула допомагають зменшувати втрату води. Завдяки цьому дерева здатні витримувати тривалі посушливі періоди та рости в місцевостях із малою кількістю опадів.

Незважаючи на великий потенційний вік, Pinus longaeva належить до видів, здатних одними з перших заселяти відкриті ділянки. Водночас у сприятливіших умовах остисті сосни часто поступаються іншим деревам у конкуренції.

Довголіття

Велика тривалість життя остистих сосен пов'язана з повільним ростом, здатністю виживати на бідних ґрунтах і холодним сухим кліматом. Такі умови також уповільнюють розвиток дереворуйнівних грибів та розкладання деревини.

У міру старіння значна частина камбію дерева може відмирати. У найстаріших екземплярів лише вузька смуга живої тканини продовжує сполучати коріння з невеликою кількістю живих гілок. Велика частка мертвої деревини зменшує потреби дерева у воді та поживних речовинах.

Одним із найвідоміших представників виду Pinus longaeva є дерево, назване Мафусаїлом. Воно росте в горах Вайт-Маунтінс у східній Каліфорнії та має підтверджений вік понад 4800 років. Точне місце розташування дерева не розголошують, щоб захистити його від пошкоджень.

Два інші види також є довговічними. Вік окремих дерев Pinus aristata та Pinus balfouriana може досягати приблизно 3000 років.

Деревні рештки Pinus longaeva у високогірних місцевостях можуть зберігатися протягом тисячоліть. Річні кільця живих дерев і старої мертвої деревини використовують у дендрохронології для створення багатотисячолітніх хронологій.

Такі хронології застосовують у дослідженнях клімату, археології, геології та для уточнення радіовуглецевого датування. Зіставлення річних кілець живих і давно загиблих дерев дозволило створити безперервні хронології тривалістю понад 9000 років.

Деревина

Деревина Pinus longaeva твердіша та щільніша за деревину більшості хвойних порід, однак цей вид не має істотного сучасного промислового значення. У XIX столітті частину високогірних соснових лісів у горах Вайт-Маунтінс вирубували для потреб шахт і будівництва.

Тривале збереження мертвої деревини остистих сосен пояснюється поєднанням її щільності, смолистості та сухих холодних умов середовища. Деревина, що залишається відкритою, руйнується дуже повільно. Під дією вітру, опадів і замерзання її поверхня поступово вивітрюється, утворюючи характерні викривлені форми.

Водночас дерева можуть уражатися короїдами, паразитичними рослинами й дереворуйнівними грибами. Тому довголіття остистих сосен не означає абсолютної біологічної стійкості.

Властивості остистих сосен не можна безпосередньо переносити на звичайну будівельну сосну. Характеристики соснових пиломатеріалів залежать від конкретного виду дерева, щільності, вологості, умов зростання, способу сушіння та подальшої захисної обробки.

Охорона та загрози

Остисті сосни можуть пошкоджуватися комахами, паразитичними рослинами та грибковими захворюваннями. Однією з потенційних загроз є пухирчаста іржа білої сосни, спричинена грибом Cronartium ribicola, що уражає п'ятихвойні сосни. Популяціям Pinus aristata також загрожує гірський сосновий лубоїд.

На поширення й відновлення високогірних популяцій можуть впливати зміни температури, режиму опадів і частоти пожеж.

Багато місць зростання остистих сосен перебувають під охороною. Серед охоронюваних місць зростання — ліс Ancient Bristlecone Pine Forest у горах Вайт-Маунтінс у Каліфорнії та територія національного парку Грейт-Бейсін у Неваді. На цих територіях заборонено рубати дерева або збирати їхню мертву деревину.

Примітки

Посилання

Gymnosperm Database — Pinus aristata Gymnosperm Database — Pinus longaeva Gymnosperm Database — Pinus balfouriana OpenRoad.TV — Ancient Bristlecone Pines — архівна відеорозповідь про остисті сосни