Чугу́ївський райо́н — колишній район у центральній частині Харківської області, в долині річки Сіверський Донець, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Адміністративним центром було місто Чугуїв. Населення становило 46 867 (на 1 лютого 2012 року).
Географія Рельєф — рівнинний, пересічений ярами та балками.
Район межує: на півночі — з Вовчанським, на північному сході та сході — з Печенізьким, на південному сході — з Шевченківським, на півдні — з Балаклійським, на заході — із Зміївським та на північному заході — з Харківським районами Харківської області.
Загальна площа району становить 1148, 61 км² (3,6 % від площі Харківської області).
Територією району протікає 15 річок: Сіверський Донець, Уди, Великий Бурлук, Велика Бабка, Волоська Балаклійка, Середня Балаклійка, Крайня Балаклійка, Студенок, Чуговка, Тетлега, Гнилиця, Роганка, Олега, Бакланка і Таганка. На річці Гнилиця ІІ розташоване Авангардівське водосховище.
Відстань від міста Чугуєва до міста Харкова: залізницею — 69 км; автошляхом — 41 км.
Природно-заповідний фонд
На території Чугуївського району існує 8 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 4006,9 га. Це ландшафтні, ботанічні та ентомологічні заказники.
В 1984 році на площі 248 га було створене лісове заповідне урочище під назвою «Миколаївські насадження». Це унікальний природний комплекс, створений на ярково-балковій системі: насадження штучного походження віком 65-70 років, багатий породний склад, живий ґрунтовий покров представлений великою кількістю видів, існують лікарські рослини. Насадження є притулком великої кількості корисних птахів.
В 1984 році створюються ентомологічні заказники: «Струмок» (в районі села Студенок), «Михайлівський» (біля села Михайлівка), «Мосьпанівський» (в районі села Мосьпанове).
В 1991 році був створений ландшафтний заказник «Кочетоцька лісова дача» в Кочетоцькому лісництві, площа якого становить 2160,3 га. Це рідкісний природний комплекс, який сформувався на водорозділенні річок Тетлежка та Бабка, що впадають в річку Сіверський Донець.
Насадження представлені липовими дібровами природного та штучного походження віком 60-170 років. Різноманітний тваринний світ: тут мешкають лось, олень благородний, кабан, сарна, вовк, лисиця, борсук.
В 1992 році створено ентомологічний заказник під назвою «Кочетоцький» площею 50 га, розташований в районі смт Кочеток. В долині річки Сіверський Донець — багата степова рослинність, різноманітний тваринний світ. На схилах правого берегу зустрічаються понад 100 видів різнотрав'я: конюшина, душиця, звіробій, різні види гвоздики, волошок, коров'яків. Також є льон український, вітряниця лісова, чабрець міловий, ісоп мілів — рослини, які занесені до Червоної книги. У заказнику мешкає багато птахів: озерна чайка, чорна та білокрила качка. Тут гніздяться: качки, крякви, кулики, рідко чирок-трескунок, зрідка зустрічаються лисуха, чапля біла. В період весняно-осінніх міграцій тут зупиняються гуси, сірі журавлі — птиці, які занесені до Червоної книги.
З 1993 року існує ботанічний заказник «Ковиловий степ», створений в районі села Зелений Колодязь для охорони рідкісних та зникаючих видів рослинності, степового ландшафту та корисної для сільського господарства ентомофауни. Площа заказника — 78,0 га.
У 1997 році створено ландшафтний заказник «Малинівський» загальною площею 2256,7 га. Тут, на лівобережних терасах річки Сіверський Донець, ростуть високопродуктивні соснові насадження штучного походження, деякі з них посаджені ще військовими поселенцями на початку XIX століття. У цьому заказнику зберігся багатий рослинний та тваринний світ.
На території населених пунктів Чугуївського району знаходиться 33 пам'ятники історії. З них 25 — це братські могили радянських воїнів.
З 1982 року в смт Кочеток існує унікальний Музей води. В 1987 році музею було присвоєно звання «народний».
На території Чугуївського району знаходяться чотири зареєстровані пам'ятники архітектури.
У селі Гракове на головній площі розташована Свято-Троїцька церква, збудована в 1810 році на місці дерев'яної Троїцької церкви, заснованої у 1769 році. Зараз церква — на реставрації.
В смт Введенка розташована Введенська церква, яка збудована в 1777 році на місті храму XVII століття. Вона належить до унікальних пам'ятників дерев'яного зодчества і є одною з небагатьох в регіоні культових споруд періоду класицизму, поширених у минулому на території лівобережної України.
В селі Коробочкине розташована колишня волосна управа. Час спорудження — початок XIX століття, коли село було центром волості Чугуївського округу військових поселень. Два корпуси, які збереглися, побудовані за єдиним «зразковим» проектом. Корпуси комплексної волосної управи є рідкісною в типологічному відношенні пам'яткою російського класицизму початку XIX століття.
На території Чугуївського району знаходиться Кочетоцька водопровідна станція (нині ВУВГ «Донець»), яка є складною унікальною інженерною спорудою. Складається вона з Печенізького гідровузла, трьох блоків водопровідних споруд Роганської насосної станції і більш ніж 200 км магістральних водопроводів. Історія Кочетоцької водопровідної станції нерозривно пов'язана з історією промислового розвитку та ростом індустріального Харкова. В 1932 році було досліджено річку Сіверський Донець: за всіма показниками його вода могла бути корисною для використання (за умови її очищення). Приймається рішення про будівництво водопроводу на річці Сіверський Донець потужністю 50 тис. м³ води на добу. Для будівництва було обрано ділянку в Кочетку. В 1933 році розпочалося будівництво основних об'єктів. На сьогодні станція постачає м. Харкову 700 тис. м³ води на добу.
В Чугуївському районі в смт Кочеток на автомагістралі Чугуїв — Великий Бурлук знаходиться мостовий перехід через річку Тетлега, довжина якого становить 435,65 м, ширина — 14 м. Проект мосту був розроблений інститутом «Харгіпротранс» в 1986 році, а роботи з його будівництва тривали з 1990 до 1993 роки. Унікальність Кочетоцького мосту полягає в тому, що він розташований на увігнутій вертикальній кривій.
Історія Чугуївщина — це овіяна легендами земля, яка протягом багатьох століть була ареною визначних історичних подій. Саме тут слов'янські племена боронили свою землю від кочівників, саме тут водив свої полки князь Ігор, саме тут колись гуляла слава козацька.
Чугуїв — одне із найстаріших міст Слобожанщини, засноване у 1638 році загоном козаків на чолі з Яковом Остряницею, які прийшли на ці землі після кровопролитної битви з поляками під Лубнами.
Чугуївський район створений в 1923 році, в 1925 в зв'язку з проведенням реформи він організаційно увійшов в Харківський округ, а в 1932 — в Харківську область.
В різні часи до складу району входили Печенізький, частини Шевченківського, Великобурлуцького та Салтівського районів.
Сама назва міста Чугуїв татарського походження: за однією версією — походить від слова «чуга» — назви чоловічого татарського одягу. За другою, яка належить історику Д. І. Багалею, другу І. Ю. Рєпіна, від слова «чугуне» — межа, прикордонна земля. Окремі землі були роздані стрільцям і козакам, які заснували Малинівку, Кочеток, Покровку, Кам'яну Яругу. Чугуївці займались землеробством, бортництвом, розводили сади.
У XVIII ст. фортеця втратила своє оборонне призначення. Московський цар Петро І оселив тут калмиків та башкирів. Пам'ять про це — в назвах селищ району (Башкирівка, Калмицьке).
Чугуївський полк, який відзначився в Семирічній війні 1756 — 1763 років в основі своїй сформовано з козаків, калмиків та башкирів.
У 1809 році Чугуївський козацький полк став уланським полком регулярної армії. Він брав участь у Бородинській битві, першим вступив до Парижу у війні 1812 року. З 1817 по 1857 роки землі Чугуївського району були центром Слобідсько-Українських військових поселень.
Імена багатьох видатних діячів науки та культури пов'язані з Чугуївським районом. Тут народилися та жили: історик-архівіст В. А. Барвінський, музиканти, композитори та фольклористи О. І. Лизогуб, О. І. Рубець — син чугуївського генерала, український музикант, збирач народних пісень, прототип образу запорожця в картині І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», один з найвидатніших лікарів Росії першої половини XIX сторіччя Є. О. Мухін, який був активним пропагандистом віспощеплення.
Тісно пов'язані з Чугуївщиною життя та творчість українського поета Степана Васильовича Олександрова, похованого у 1846 році в с. Гракове. Значно відоміша творчість Володимира Степановича Олександрова), сина С. В. Олександрова, який писав п'єси, вірші, оповідання і казки.
За сім кілометрів від центру Чугуївського району, серед дібров та садів, на березі Сіверського Дінця розкинулося селище Кочеток — ровесник Чугуєва. У дореволюційний час Кочеток славився своїми чудодійними джерелами, чудовою природою. На базі мінеральних джерел було утворено бальнеологічний курорт, відкрито (одну з перших в Україні) водолікувальню. Влітку сюди приїздила на лікування та відпочинок заможна публіка — багаті чиновники, купці, офіцери, великі вчені, відомі письменники з Харкова, Москви, Петербурга та інших міст. У багатьох з них в селищі були свої дачі. Мала тут свій будинок відома в наукових колах Москви та Петербургу родина Гротів. Я. К. Грот — російський славіст. У сел. Кочеток жив та помер його син М. Я. Грот — відомий психолог.
Бував у родині Гротів і офіцер Чугуївського уланського полку Яків Петрович де Бальмен — художник, який отримав освіту в Ніжинській гімназії та проходив військову службу в Чугуєві. На Полтавщині, де був маєток Бальменів, він зустрівся з Т. Г. Шевченком. Вони стали друзями. Доля Бальмена склалася трагічно — за своє вільнодумство він був засланий на Кавказ в діючу армію, де загинув від куль горців у 1845 році. Йому було 32 роки. Смерть друга болем відгукнулася в душі Тараса Григоровича. Свої почуття він висловив в поемі «Кавказ».
Далеко за межами Кочетка відоме джерело цілющої води. Багато людей, хто з вірою її приймає, позбавляються своїх хвороб. В стародавні часи поруч з джерелом було побудовано скит, дерев'яну церкву та дзвіницю, а згодом — перлину архітектури другої половини XIX століття храм Володимирської ікони Божої матері. Ця ікона раніше належала Володимиро-Богородській пустині, збудованій на початку XVIII століття недалеко від Чугуєва, на березі Сіверського Дінця. В народі її називали «Иконой явленной». Всесвітньо відомий художник І. Ю. Рєпін (народився в Чугуєві в 1844 році) в своїй книзі «Далекое близкое» згадує, як вони з матінкою два рази на рік — восени та навесні — ходили в Кочеток до джерела, куди стікалися з хоругвами та іконами чисельні паломники. На той час процесію очолював протодиякон Покровського собору в Чугуєві Іван Уланов.
Навесні ікону несли хресним ходом в Чугуїв, а восени назад. Хресний хід залишив глибокий відбиток в душі Рєпіна ще у дитинстві. Пізніше, будучи вже маститим художником, він неодноразово звертався до цієї теми. Так з'явилося його полотнище «Хресний хід в дубовому лісі». В ньому можна впізнати протодиякона Івана Уланова, місцевість та нині діючу церкву, вікові дуби, з яких до нашого часу зберігся лише один. Іван Уланов назавжди залишився в пам'яті І. Ю. Рєпіна. Художник написав його портрет. На Всесвітній виставці в Парижі полотнище «Протодиякон» було удостоєно Великої золотої медалі.
В районі ще багато міст, пов'язаних з ім'ям І. Ю. Рєпіна. Так, в Малинівці, за Дінцем, в місцевій церкві (на жаль, вона не збереглась) І. Ю. Рєпін виконав перше велике замовлення — копію з картини Штейнбена «Голгофа», яка для І. Ю. Рєпіна назавжди стала пам'ятною.
В Мохначах, у 18 верстах від Чугуєва, І. Ю. Рєпін написав ряд акварелі, виконав багато малюнків.
Чугуїв став рідним містом для багатьох видатних військових різних часів. Так, у Чугуївському юнкерському училищі вчився генерал В. М. Баданов, який першим в Радянській Армії був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеню за вміле керівництво 24-м танковим корпусом у битві за Сталінград.