Тео де Йонг (, 11 серпня 1947, Леуварден) — нідерландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Феєнорд» та «Рода», а також національну збірну Нідерландів, у складі якої став віце-чемпіоном світу.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Блау-Віт», в якій провів чотири сезони у другому за рівнем дивізіоні країни.

Протягом 1970—1972 років захищав кольори команди вищого дивізіону «Неймеген».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Феєнорд», до складу якого приєднався 1972 року. Відіграв за команду з Роттердама наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Феєнорда», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,37 голу за гру першості. За цей час виборов титул чемпіона Нідерландів, а також став володарем Кубка УЄФА, здолавши у фіналі 1974 року англійський «Тоттенгем Готспур».

1977 року уклав контракт з клубом «Рода», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Роди» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і був серед найкращих голеадорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату.

Протягом 1981—1983 років захищав кольори гонконзького клубу «Сейко», з яким у обох сезонах вигравав титул чемпіона Гонконгу.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ден Босх», за який виступав протягом сезону 1983/84 років.

Виступи за збірну 16 лютого 1972 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів в товариському матчі проти збірної Греції, що завершився з рахунком 5:0.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, на якому зіграв у чотирьох матчах своєї збірної, в тому числі і в програному фіналі, завоювавши срібні медалі і забив гол у ворота збірної Болгарії на першому груповому етапі.

Свій останній виступ за збірну провів у товариському матчі проти збірної Швейцарії 9 жовтня 1974 року, той матч завершився перемогою голландців з рахунком 1:0. Всього ж протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 3 голиvoetbalstats.nl.

Кар'єра тренера Після завершення кар'єри гравця залишився у клубі «Ден Босх», де став працювати у тренерському штабі, а 1986 року став головним тренером команди. У першому сезоні клуб закінчив на 10-му місці в Ередивізі, після чого він двічі закінчив на високому 7-му місці.

У березні 1989 року Тео підписав контракт із «Зволле»De Jong naar PEC Zwolle, однак наприкінці сезону клуб вилетів з вищого дивізіону, через що де Йонг став працювати з командою в Еерстедивізі. У наступні три сезони Де Йонг закінчував з командою внизу другого дивізіону. Незважаючи на погані результати, клуб був задоволений тренером і коли де Йонг вирішив перейти в «Камбюр» зі свого рідного міста Леуварден в 1992 році, клуб «Зволле» вимагав виплати компенсації. Врешті-решт перехід відбувся лише після того, як сам Де Йонг заплатив одноразову суму 50 тис. гульденів (близько 22,5 тис. євро)De Jong toch naar CambuurFunctie Cambuur is Theo de Jong halve ton waard.

У першому сезоні «Камбюр» зайняв 14 місце в Ередивізі і зберіг прописку в еліті, втім наступний сезон клуб розпочав вкрай невдало, здобувши лише два очки за перші дев'ять турів, після чого Тео був звільненийLeo Beenhakker op kandidatenlijst voor trainerspost Cambuur.

1995 року став головним тренером команди «Віллем II»Theo de Jong naar Willem II, втім вже 19 березня 1996 року де Йонг покинув команду з Тілбурга. Незабаром після звільнення Де Йонг був призначений радником і скаутом у клубі «Де Графсхап», а у 1998 році він перейшов у «Ден Босх», де виконував ту ж саму функцію. У 1999 році він коротко тренував клуб «Тімаріт Оулу», який виступав у другому дивізіоні ФінляндіїZendeling zoekt goud.

Згодом протягом 2001—2002 років очолював тренерський штаб клубу «Гоу Егед Іглз»Theo de Jong nieuwe trainer Go Ahead, після чого знову відправився за кордон і став спочатку асистентом Арі Гана у збірній КитаюTheo de Jong assistent van Arie Haan in China, а потім асистентом Лео Бенгаккера у збірній Тринідад і ТобагоCoach Beenhakker met Trinidad naar WK voetbal 2006. З 2006 року знову працював у штабі Гана, спочатку у іранському «Персеполісі»Theo de Jong assistent bij Iraanse club, а потім у збірній КамерунуVoetbal: Arie Haan bondscoach van Kameroen.

У 2007 році він повернувся до Ірану, де став помічником тренера Самада Марфаві в клубі «Естеглал»Theo de Jong assistent bij Iraanse club, а потім працював в іншому місцевому клубі «Стіл Азін» . Після цього де Йонг повернувся до співпраці з Арі Ганом, входячи до його штабу у збірній АлбаніїArie Haan nieuwe bondscoach van Albanië, а потім у китайських клубах «Чунцін Ліфань» та «Тяньцзінь Теда»Haan vervolgt Chinees avontuur bij Tianjin Teda.

У квітні 2010 року де Йонг повернувся до Нідерландів, щоб стати головним тренером клубу «Віллем II» із завданням зберегти команду від вильотуDe Jong verlaat China om Willem II te redden. Клуб зайняв передостаннє 17 місце, втім завдяки перемозі в матчах плей-оф зберіг команді прописку в еліті'Chinese wonderdokter' De Jong: 'Het was zeer zwaar'. Після цього він залишився працювати у клубі як скаут‘Willem II-redder’ De Jong keert terug in Tilburg als scout. У березні 2011 року Тео пішов у відставку з цієї посади, оскільки більше не міг поєднувати її з іншими посадами, які він обіймав за кордономScout Theo de Jong stopt bij Willem II.

У червні 2016 року де Йонг став головним тренером нігерійського клубу «Ікороду Юнайтед»Kortom - Graham naar Blackburn, Málaga haalt Rodríguez.

Титули і досягнення Чемпіон Нідерландів (1): «Феєнорд»: 1973–74 Володар Кубка УЄФА (1): «Феєнорд»: 1973–74 Віце-чемпіон світу: 1974

Особисте життя Син Тео, , також був футболістом.

Примітки

Посилання