Іван Пантелійович (Пантелеймонович) Гутник ( , село Сухий Яр, тепер Покровського району Донецької області — , місто Новогродівка Донецької області) — український радянський діяч, шахтар, новатор виробництва, бригадир прохідників шахти № 2 «Новогродівка» тресту «Селидіввугілля» Сталінської (Донецької) області. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань.
Біографія Народився у родині селянина Пантелеймона Гутника, який на початку 1930-х років став шахтарем. Дитинство провів на Гродівському руднику (тепер — місто Мирноград) Донецької області. У 1941 році закінчив 8 класів середньої школи. Член ВЛКСМ.
З вересня 1941 по вересень 1943 року перебував під німецькою окупацією. З вересня 1943 році працював на відновленні шахти № 5/6 імені Димитрова.
З листопада 1943 по 1950 рік — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив шофером на 1-му Прибалтійському фронті.
З 1950 року — прохідник, бригадир прохідників, гірничий майстер, помічник начальника дільниці, помічник начальника шахти № 2 «Новогродівка» тресту «Селидіввугілля» міста Новогродівки Сталінської (Донецької) області.
Закінчив гірничий технікум у місті Селидове Донецької області.
З 1984 року — на пенсії в місті Новогродівці Донецької області.
Помер 16 вересня 2020 року на 95 році життя.
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985) орден «За мужність» ІІІ ст. (Україна) ордени медалі почесний громадянин міста Новогродівки
Примітки
Джерела газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — лютий 1959 року. Іван Гутник. Мені було з кого приклад брати