Джиха́т Арман (, 16 липня 1915, Стамбул — 14 травня 1994, Стамбул) — турецький футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер та футбольний функціонерtff.org: «TFF BAŞKANLARININ DÖNEMLERİ VE YÖNETİM KURULLARI»" (abgerufen am 26. April 2014).
Завдяки своїй тривалий роботі у «Фенербахче» він дуже сильно асоціюється з цим клубом і вважається одним з найкращих воротарів у історії клубуmujdatyetkiner.com: «Cihat Arman Fenerbahçeli efsane futbolcu» (abgerufen am 26. April 2014), а також є одним з п'яти гравців, яких названо в офіційному гімні «Фенербахче»fenerbahce.org: «Fenerbahçe Songs» (abgerufen am 26. April 2014). Крім цього, грав за національну збірну Туреччини, у складі якої був учасником Олімпійських ігор 1936 та 1948 років.
Клубна кар'єра
«Генчлербірлігі» та «Гюнеш» Арман народився у Стамбулі і відвідував престижний Галатасарайський ліцей, де зацікавився футболом у цей час. Через роботу свого батька Фаїка Армана, який як банківський службовець працював в Ziraat Bankası19. Oktober 1982, Milliyet, S. 14: "Cihat Arman", сім'я переїхала в Анкару1. Januar 1963, Milliyet, S. 8: "Cihat Arman'ın babası vefat etti". Там у 15 років Джихат вступив у академію місцевого клубу «Генчлербірлігі». З 1933 року став виступати за першу команду, що грала у , оскільки ще не існувало єдиної ліги в Туреччині. Арман швидко став основним воротарем і виграв з клубом чемпіонат Анкари в сезоні 1934/35.
Втім найпрестижнішою лігою в Туреччині була не столична ліга, а Стамбульська футбольна ліга. Тому після Олімпіади 1936 року Арман переїхав до нещодавно заснованого клубу . Клуб був заснований колишніми представниками і футболістами «Галатасарая», які не погодились із новою політикою клубу, тому серед гравців, які покинули «Галатасарай» і перейшли у «Гюнеш», також було чимало колишніх однокласників Армана. Уже в першому сезоні з клубом Джихат, що був основним воротарем, став другим у Стамбульській лізі, але у наступному сезоні 1937/38 клуб виграв чемпіонат Стамбулу, вперше в історії. Того ж року за підсумками другого єдиного чемпіонату Туреччини, «Гюнеш» став чемпіоном, а у рамках розіграшу клуб в принциповому матчі розгромив 7:0 «Галатасарай», що є найбільшою поразкою в історії клубу. В новому сезоні 1938/39 клуб за перші чотири матчі Стамбульської ліги набрав одинадцять з дванадцяти можливих очок, втім після цього несподівано був розформований (abgerufen am 26. April 2014).
«Фенербахче» Всі гравці «Гюнеша» залишилися після розпуску клубу до кінця сезону без клубу. Наприкінці сезону деякі гравці повернулися в «Галатасарай», втім деякі відмовилися повернутися, серед них був і Арман, які перейшли до вічного суперника «Галатасарая» «Фенербахче».
У «Фенербахче» Арман відразу завоював позицію основного воротаря і утримував її майже до свого завершення кар'єри. В цей період клуб був одним із найсильніших у Туреччині і п'ять разів вигравав Національний дивізіон (1940, 1943, 1945, 1946, 1950) та тричі Стамбульську лігу (1943/44, 1946/47, 1947/48). Крім цього, клуб вигравав Стамбульський кубок у 1945 році та Кубок прем'єр-міністра у 1945, 1946 і 1950 роках. Втім найбільшого досягнення клуб досягнув 1944 року, ставши чемпіоном Туреччини, перемігши в турнірі плей-оф чемпіонів інших регіональних чемпіонатів.
У сезоні 1948/49 Арман був призначений граючим тренером клубу, втім результати команди того сезону були низькими і у лютому він був замінений на англійця Пітера Моллоя. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «Фенербахче» у 1951 році, після того як у сезоні 1950/51 провів лише два матчі чемпіонату.
Виступи за збірну
1936 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Туреччини у товариському матчі проти збірної Югославії. Того ж року у складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, де турки в першому ж раунді були розгромлені Норвегією 4:0 і покинули турнір.
Наступний 1937 рік став другим і останнім для Армана у збірній перед довгою перервою, оскільки більша частина активної кар'єри воротаря припала на період Другої світової війни, через яку збірна тривалий час не проводила свої міжнародні матчі і лише 23 квітня 1948 року, після 11-річної перерви, Арман знову вийшов на поле у футболці національної команди. Того ж року Туреччина стала учасницею футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні. Цього разу команді Джихата, що був капітаном, на першому етапі вдалося виграти у Китаю (4:0), втім у чвертьфіналі вона вилетіла від майбутніх срібних призерів югославів (1:3).
У 1949 році команда стала другою на Середземноморському кубку, а 20 листопада 1949 року Арман керував збірною як граючий тренер у відбірковому матчі до чемпіонату світу 1950 року з Сирієюtff.org: "MİLLİ TAKIM TEKNİK DİREKTÖRLERİ" (abgerufen am 26. April 2014)tff.org: "Spielbericht der Partie Türkei-Syrien vom 20. November 1949" (abgerufen am 26. April 2014). Туреччина виграла 7:0 і отримала право поїхати на чемпіонат світу, однак через фінансові проблеми й дорожнечу перельоту до Південної Америки Туреччина змушена була відмовитись від участі в турнірі. В подальшому Арман за збірну не грав і загалом провів у формі головної команди країни лише 12 матчів, у дев'яти з яких носив пов'язку капітана4. Juni 1952, Milliyet, S. 5.
Кар'єра тренера У грудні 1952 року Турецька футбольна федерація оголосила про призначення Армана тренером новоствореної турецької збірної U-1824. Dezember 1952, Milliyet, S. 5: "Genç milli takım idmana başlıyor". З нею Джихат поїхав на Юніорський турнір ФІФА 1953 року10. Januar 1953, Milliyet, S. 517. März 1953, Milliyet, S. 5, ставши на ньому бронзовим призером11. April 1953, Milliyet, S. 5. Наступного року на черговому розіграші Туреччина із Арманом також виступила вдало, втім цього разу в матчі за 3-тє місце вона поступилась, ставши четвертою. Через місяць після турніру Арман пішов з посади тренера збірної U-1813. Mai 1954, Milliyet, Sayfa 5: "Genç milli takım antrnörü Cihat Arman istifa etti".
Влітку 1954 року він перейшов на посаду головного тренера стамбульського клубу «Бейоглуспор»18. Juni 1954, Milliyet, S. 4: "Cihat Arman Beyoğluspora antrenör oldu". Цей клуб він тренував до середини грудня 1954 року, а потім пішов у відставку зі свого поста17. Dezember 1954, Milliyet, S. 8: "Cihat Arman Beyoğluspordan ayrıldı" .
Через кілька днів після його відставки Арман знову очолив турецьку збірну U-1828. Dezember 1954, Milliyet, S. 8. Через два дні після того, як було оголошено, що Арман тренуватиме юніорів, він також підписав контракт з «Бешикташем» до кінця сезону30. Dezember 1954, Milliyet, S. 8: "Cihat Beşiktaş'da antrenör oldu...". Незважаючи на клубну роботу Арман підготував молодіжну збірну до наступного юнацького чемпіонату Європи, втім цього разу збірна не вийшла з групи5. Januar 1955, Milliyet, S. 822. März 1955, Milliyet, S. 826. Juni 1955, Milliyet, S. 8. «Бешикташ» же під керівництвом Армана покращив свої виступи у Стамбульській лізі до кінця сезону і не став чемпіоном лише через додаткові показники, пропустивши вперед «Галатасарай»19. Mai 1955, 1954-1955 Milliyet, Profesyonel Lig Maçları Broşürü, S. 4. Після цього успіху клуб запропонував Джихату залишитись у клубі в наступному сезоні12. August 1955, Milliyet, S. 85. Mai 1955, Milliyet, S. 8 11. Oktober 1955, Milliyet, S. 6 , який клуб завершив на третьому місці, після чого в травні 1956 року він покинув клуб29. Mai 1956, Milliyet, S. 61. Juni 1956, Milliyet, S. 6.
Негайно після свого відходу з «Бешикташа» Джихат очолив «Істанбулспор»7. Juni 1956, Milliyet, S. 6. На додаток до своєї роботи в клубі Арман у жовтні 1956 року знову отримав посаду головного тренера збірної Туреччини15. Oktober 1956, Milliyet, S. 1: Futbol Federasyonu önemli kararlar aldı. Він керував національною командою у двох матчах, які відбулися в листопаді 1956 року і обидва закінчились внічию 1:1. Після цих двох міжнародних ігор Арман намагався відмовитися від своєї посади в стамбульському клубі аби зосередитись на роботі зі збірною, втім «Істанбулспор» відмовився розривати контракт із тренером, що діяв до літа 1958 року27. Dezember 1956, Milliyet, S. 6: "Cihat Arman'a Milli takım antrenörlüğü tekrar teklif edildi.". Після того, як обидві сторони не змогли домовитися, Арман змушений був замість національної збірної знову працювати з командою Туреччини до 18 років15. März 1957, Milliyet, S. 6. Втім навіть робота з «молодіжкою» призвела до проблем, оскільки «Істанбулспор» заборонив тренеру у квітні 1957 року брати участь у юнацькому чемпіонаті Європи 1957 року в Іспанії. Джихат проігнорував застереження і після участі у турнірі, де турки не вийшли з групи, «Істанбулспор» в односторонньому порядку розірвав контракт з Арманом7. April 1957, Milliyet, S. 6.
Влітку 1957 року Арман прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Касимпаша»2. Juli 1957, Milliyet, S. 6: "Antrenörlerde transfer ediyor". У сезоні 1957/58 клуб став шостим у Стамбульській лізі, після чого контракт було продовжено і у наступному розіграші клуб виступив ще гірше, зайнявши передостаннє 9 місце. Навесні 1959 року Турецька федерація створила Міллі-лігу, першу загальнонаціональну Національну лігу Туреччини, до якої увійшли лише перші вісім команд Стамбульської ліги. В результаті цього «Касимпаша» змушена була продовжувати грати в Стамбульській професійній лізі, яка відтепер мала статус другого дивізіону. Втім на другий сезон Міллі-ліги, сезон 1959/60, вищий дивізіон був збільшений з 16 до 20 команд. Серед чотирьох нових клубів опинилась також і «Касимпаша», але пропрацювати у вищому дивізіоні Арман встиг лише до жовтня 1959 року, а потім пішов у відставку зі свого поста29. Oktober 1959, Milliyet, S. 8.
На додаток до своєї роботи у «Касимпаші», Арман працював із другою збірною Туреччини, а також продовжував тренувати юнацьку збірну до 18 років7. Januar 1958, Milliyet, S. 64. Februar 1958, Milliyet, S. 59. Mai 1958, Milliyet, S. 62. April 1959, Milliyet, S. 6.24. November 1959, Milliyet, S. 66. Januar 1960, Milliyet, Sayfa 6. За цей час ці національні команди грали один чи два матчі кожного року, здебільшого в рамках юнацького чемпіонату Європи, де турки не мали високих досягнень. 1959 року було оголошено, що Арман більше не буде тренером, але він працював зі збірною ще протягом одного ігрового циклу20. November 1959, Milliyet, S. 5: "Cihat Arman B Milli takım antrenörü"21. November 1959, Milliyet, S. 66. Januar 1960, Milliyet, S. 629. Januar 1960, Milliyet, S. 6: "Cihat Arman Genç milli takım antrenörü oluyor.".
У липні 1960 року він знову очолив «Істанбулспор»30. Juli 1960, Milliyet, S. 6, з яким пропрацював один сезон, зайнявши 14 місце у чемпіонаті. У січні 1962 року Арман став головним тренером клубу і залишався на цій посаді до листопада 1962 року17. Januar 1962, Milliyet, S. 625. November 1962, Milliyet, S. 8.
У серпні 1963 року він став тренером молодіжної збірної Туреччини U-217. August 1963, Milliyet, S. 810. Januar 1964, Milliyet, S. 84. März 1964, Milliyet, S. 89. Mai 1964, Milliyet, S. 820. Mai 1964, Milliyet, S. 813. Juni 1964, Milliyet, S. 8, а у жовтні став паралельно тренером аматорської збірної Туреччини16. Oktober 1963, Milliyet, S. 824. Januar 1964, Milliyet, S. 8.
У серпні 1964 року він почав працювати головним тренером національної збірної Туреччини16. August 1964, Milliyet, S. 821. August 1964, Milliyet, S. 8, під керівництвом якого команда зіграла в 3 матчах (1 перемога, 1 нічия та 1 поразка). З січня 1965 року продовжив працювати у структурі національної збірної, але тепер помічником тренера-італійця Сандро Пуппо8. Dezember 1964, Milliyet, S. 8. Паралельно з кінця 1965 року він знову став працювати головним тренером в молодіжній збірній U-2120. Oktober 1965, Milliyet, S. 829. Oktober 1965, Milliyet, S. 88. Februar 1966, Milliyet, S. 8, а 1966 року керував і аматорською збірною12. Juni 1966, Milliyet, S. 8.