Микола Васильович Катамай (псевдо: «Причепа», «Гордій»; , с. Ямниця, Станиславівський повіт, Станиславівське воєводство; тепер — Тисменицький район, Івано-Франківська область — , с. Угринів, Станіславський район, Станіславська область; тепер — Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовий діяч, хорунжий Української повстанської армії, командир сотні «Стріла».
Життєпис Закінчив сільську народну школу і продовжив навчання в Станиславівській українській гімназіїДержавний архів Івано-Франківської області, фонд 304, опис 1, справа 33 "Українська державна гімназія з українською мовою навчання в місті Станиславові. Журнал успішності учнів I-VIII класів за 1937/1938 навчальний рік", а. 61 зв.. Після приходу німців вступив до Ремісничої школи, яку не закінчив через розкриття гестапо підпільної мережі юнацтва ОУН, до якої він належав. Перейшов у підпілля.
Один із перших вступив у лави УПА. З 1944 р. воював проти німців у відділі сотника «Шрама» (Степана Бурдина). Відзначився в боях, направлений до старшинської школи, після чого отримав ступінь булавного. Його неодноразово переводили з відділу у відділ, зрештою опинився у відділі «Хмари» (Петра Мельника) заступником сотенного «Явора» (Петраша Михайла). Після смерті «Явора» (30.06.1946) командує сотнею. Командиром був умілим і винахідливим. Зі свідчень повстанця Івана Семеновича Клейноти: «Прийшов наказ від командування припинити бойові операції. Але сотенний «Причепа» наказу не слухав — влаштовував засідки і наскоки, в яких і добував необхідне. Зброю, боєприпаси та все інше необхідне ми здобували самі.»Дрогомирецький О. П. Герої повстанських пісень із архіву КДБ. Частина IV. Калуш
23 вересня 1945 р. чота «Причепи» обстріляла легковий автомобіль, який їхав з Тисмениці до Станиславова. Внаслідок акції було вбито заступника керівника політичного відділу 38-ої армії полковника Софрона Михайловича Голубєва.Невдале полювання керівництва 38-ї радянської армії під Тисменицею / Відповідальний редактор Сергій Адамович. — Ч.1. — Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2017. — С. 55-56.
Наказом КВШ УПА ч. 6 від 15 грудня 1946 р. з дня 14 жовтня 1946 р. підвищений у званні до старшого булавного.
21 січня 1947 року в селі Угринів разом з п'ятьма повстанцями прийняв двогодинний бій з більшовиками. Герої по останньому набою або гранаті залишили собі, щоб не здатися окупантам.
Посмертно підвищений у званні до хорунжого.
Див. також Командири УПА † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
Примітки
Література Лесів С., Коретчук Я. П. Хмара, сотник УПА. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943—1945. Додатки. — Калуш : Карпатський акцент, 2014. — с. 181. — ISBN 978-966-2728-10-1. Посилання Коретчук Я. Командири відділів ТВ 22 «Чорний Ліс» / Ярослав Коретчук, Петро Ганцюк. — Торонто; Львів: Літопис УПА, 2014. — Кн. 27. — С. 33. . Дейчаківський Ігор. Ямничани. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. — 336 с. — ISBN 966-7363-96-1