Ад де Мос (, 27 березня 1947, Гаага) — нідерландський футбольний тренер.
Найбільші досягнення здобув тренуючи бельгійський «Мехелен» в період його найвищого розквіту другої половини 1980-х років, привівши команду до перемоги у Кубку володарів кубків та Суперкубку УЄФА, виграючи також з командою чемпіонат і Кубок Бельгії. Крім цього тренував зокрема такі клуби як «Аякс», з яким робив «золотий дубль», «Андерлехт», з яким виграв чемпіонат Бельгії, «Вердер» та ряд інших команд.
Ігрова кар'єра Вихованець футбольного клубу «АДО Ден Гаг», у якому навчався з 10 років. У сезоні 1967/68 він був частиною першої командиAad de Mos — profiel De Haagse Voetbalhistorie, 2013, хоча не зіграв жодного матчу за команду очолювану Ернстом ГаппелемAOW voor Aad de Mos: glorieuze & tumultueuze tijden VI, 27 maart 2012. Протягом наступних чотирьох років він виступав в аматорських клубах «Рейсвейк» (1968—1970) і (1970—1972).
У сезоні 1972/73 знову став грати на професійному рівні за «Ексельсіор» із Роттердаму, але через серйозну травму паху змушений був закінчити свою кар'єру футболіста.
Кар'єра тренера
Початок Де Мос після завершення ігрової кар'єри став тренером, дебютувавши у цьому статусі у своєму колишньому клубі . У 1975 році він очолив інший аматорський клуб «Де Валькеньєрс», а у 1978—1980 роках працював головним тренером «Рейсвейка».
«Аякс»
Перед сезоном 1980/81 де Мос став тренером молодіжної команди «Аякса». Після від'їзду головного тренера Лео Бенгаккера на початку березня 1981 року де Мос протягом майже чотирьох місяців був виконувачем обов'язків головного тренера амстердамського клубу разом з помічником тренера Боббі Гармсом. Ад закінчив з командою сезон на 2-му місці, а також став фіналістом Кубка Нідерландів, при цьому в обох турнірах амстердамці поступились АЗ'67. По завершенні сезону керівництво клубу пообіцяло де Мосу посаду головного тренера після стажування у Курта Ліндера в сезоні 1981/82. У 1982 році, як помічник Ліндера, де Мос здобув свій перший національний титул з «Аяксом».
З червня 1982 року Ад взяв на себе обов'язки головного тренера «Аякса». На той момент у клубі зібралась зіркова команда, до якої увійшли зокрема Йоган Кройф, Марко ван Бастен, Гералд Ваненбург, Франк Райкард, Сонні Сілой, Єспер Ольсен, Серен Лербю та інші, що допомогло команді відразу досягти успіху. «Аякс» виграв «золотий дубль» у першому сезоні де Моса як головного тренера клубу. Після закінчення сезону клуб втратив головну зірку Кройфа, який пішов після конфлікту з головою клубу . І хоча «Аякс» виграв у «Феєнорда», куди й перейшов Кройф, з рахунком 8:2 у вересні 1983 року, чемпіоном став саме роттердамський клуб, а «Аякс» став лише третім.
У сезоні 1984/85 де Мос знову з командою боровся за титул, після того, як він був непереможним у перших 16 турах. Проте в другій половині сезону, особливо в квітні та перших тижнях травня, клуб швидко став втрачати очки, через що «Феєнорд» та ПСВ змогли наблизитись. Де Мос здійснив багато тактичних змін, але результати не покращились. 5 травня 1985 року клуб зазнав приголомшливої поразки 0:1 від «Гарлема», після чого де Моса було звільнено, незважаючи на те, що клуб все ще перебував на першому місці. Тренерське тріо, в яке увійшли Антуан Кон, Тонні Брейнс Слот і Кор ван дер Гарт завершили сезон і стали чемпіонами з «Аяксом»Ontslagen als koploper Volkskrant, 1 mei 2010.
«Мехелен» Ще під час сезону 1985/86 Джон Корд'є, голова бельгійського клубу «Мехелен», вперше зустрівся з де Мосом. Корд'єр вирішив створити конкурентноздатну команду на наступний сезон, яку б і очолив нідерландський фахівець. Він мав стати тренером команди з червня 1986 року, але оскільки «Мехелен» показував невдалі результати, діючий тренер був звільнений ще до кінця сезону. Після цього на прохання Корд'єра де Мос став головним тренером клубу раніше і запевнив, що команда не потрапить в зону вильоту.
Улітку 1986 року де Мос запросив до «Мехелена» ряд топових гравців, зокрема Мішеля Прюдомма, Лея Клейстерса, Віма Гофкенса, Герта Деферма та інших, які стали кістяком команди, допомігши їй стати віце-чемпіоном Бельгії у своєму першому повному сезоні. Клуб також виграв національний Кубок вперше в історії, здолавши у фіналі «Льєж» з рахунком 1:0, а де Мос був названий тренером року в 1987 році.
Цей результат дозволив скромному клубу вперше в своїй історії взяти участь у єврокубках — Кубку володарів кубків 1987/88. Там «Мехелен» послідовно вибив румунське «Динамо» (Бухарест), шотландський «Сент-Міррен» та радянське «Динамо» (Мінськ), а у півфіналі клуб двічі по 2:1 переміг італійську «Аталанту» з БергамоDeel I: De campagne Denieuwekantine.be, 19 oktober 2010, вийшовши у фінал турніру, де мав зустрітись з колишнім клубом де Моса «Аяксом». Ад розробив окрему тактику для боротьби з амстердамцями. Наприклад, він попросив свого друга дитинства Діка Адвоката, який на той момент був тренером «Гарлема», спробувати певну ігрову систему в матчі проти «Аякса», що він і зробивAad de Mos: «Advocaat probeerde mijn tactiek uit op Ajax» Sporza, 13 februari 2012. В підсумку у фіналі «Мехелен» виграв з рахунком 1:0, здобувши своє найбільше досягнення в історії, а де Мос назвав це найяскравішою подією у своїй кар'єрі.
У сезоні 1988/89 де Мос отримав нове серйозне посилення складу в особі Брюно Версавеля, Джона Босмана і Марка Вільмотса із завданням здобути перший національний титул з 1948 року. Аду це вдалося і «Мехелен» став чемпіоном 1989 року в четвертий і поки що в останній раз, пари цьому головний суперник, «Андерлехт», був повержений не лише в чемпіонаті, а й у Кубку володарів кубків 1988/89, де цього разу «Мехелен» дійшов до півфіналу.
У лютому 1989 року «Мехелен» також виграв Суперкубок УЄФА. Команда де Моса переконливо перемогла у домашній грі 3:0 після дубля від Босмана, тому поразки 0:1 у Ейндговені «Мехелену» вистачило, щоб отримати і європейський Суперкубок. Втім того ж року компанія «Telindus», що належала власнику клубу Корд'єру, зазнала фінансових труднощів, змусивши бізнесмена значно скоротити фінансування клубу. В результаті де Мос, який вдруге став тренером року в 1989 році, по завершенні сезону 1988/89 перейшов на роботу до конкурента, в «Андерлехт».
«Андерлехт» «Андерлехт» повинен був спостерігати наприкінці 1980-х років за вдалими виступами «Мехелена» як вдома, так і на міжнародній арені. Це не входило у плани голови «Андерлехта» Константа Ванден Стока, який побоювався, що «Мехелен» забирає забагато прихильників з «Андерлехта» через географічне розташування — приблизно у 35 км від Брюсселя. У 1989 році він поклав кінець домінуванню «Мехелена», забравши де Моса у столицю.
Першим трансфером нідерландського тренера у новому клубі став перехід Марка Дегріза з клубу «Брюгге» за рекордні 90 мільйонів бельгійських франків (близько 2,25 мільйонів євро)Деґріз залишає свій Слід(Mark) ; uefa.com, 17 травня 2002. У своєму першому сезоні з командою де Мос вивів «Андерлехт» до фіналу Кубка володарів кубків 1989/90, при цьому у 1/8 фіналу турніру бельгійці вибили грізну «Барселону». У фінальній грі «Андерлехту» протистояла італійська «Сампдорія» із зірковою парою нападників Джанлука Віаллі—Роберто Манчіні, саме дубль Віаллі у додатковий час приніс італійцям перемогу 2:0
У чемпіонаті ж у першому сезоні 1989/90 клуб став другим, але у наступному розіграші таки виграв національний трофей. Незважаючи на те, що в цьому році де Мос завоював своє перше звання чемпіона з «Андерлехтом», його підхід до роботи все більше критикувався. Зокрема він відсторонив від команди талановитого гравця Пера Зеттерберга, бо той страждав від діабету«De wereld vergaat niet omdat Pär stopt» Het Nieuwsblad, 3 mei 2006, через що шведу довелося йти в оренду. Також де Мос 11 травня 1991 року в грі проти «Моленбека» спровокував масові заворушення на трибунах і на поліVIDEO: Belgian Goalposts Demolition (RSCA-RWDM) 1991 YouTube, 26 december 2012, за що отримав дискваліфікацію«11 mei 1991», Het Laatste Nieuws (p. 27), 14 mei 2011.
Після сезону 1991/92, в якому «Андерлехт» став другим у чемпіонаті, а у Кубку європейських чемпіонів не зумів вийти з групи, де Мос був звільнений«Ik ga niet lopen voor degradatie», Het laatste Nieuws, 12 mei 2001.
ПСВ Влітку 1993 року, після одного року без тренерської роботи, Ад став головним тренером ПСВ. Клуб саме втратив двох своїх лідерів, Ромаріу та Гералда Ваненбурга, замість яких з'явився лише молодий недосвідчений африканець Нії Лемпті. Незважаючи на це де Мос виступив з гучною заявою, зазначивши що його прихід є «гарантією успіху»Aad de Mos «garantie voor succes» Omroep Gelderland, 19 juni 2006.
Втім смілива заява про успіхи швидко повернулася проти нього і у першому сезоні ПСВ посів лише третє місце в чемпіонаті, відставши на 10 очок від чемпіона «Аякса». Влітку 1994 року у команди відбулось прощання з декількома ветеранами, які відігравали важливе значення у клубі. Це були Адрі ван Тіггелен, Вім Кіфт, Юул Еллерман, Ян Гайнце, Ервін Куман, Георге Попеску і Беррі ван Арле. Натомість у клуб прийшли Марсіано Вінк, Ян Ваутерс і майбутній володар «Золотого м'яча» Роналду, а також Люк Ніліс, з яким Ад до того працював у «Андерлехті»Anderlechter Nilis tekent op tijd contract bij PSV Volkskrant, 30 mei 1994.
Оскільки нові гравці потребували часу, щоб зігратись, результати команди в сезоні 1994/95 теж не вражали. Вже у вересні 1994 року ПСВ вилетів з Кубку УЄФА від німецького «Баєра 04»PSV-miljoenen zijn niets waard Leverkusen houdt de 'nul' door Ronaldo in de tang te nemen Trouw, 28 september 1994. Примітно що попереднього розіграшу ейндговенський клуб від керівництвом де Моса вже вилітав у першому турі від німецького клубу, тоді це було «Карлсруе».
23 жовтня 1994 року ПСВ проводив принциповий матч проти «Аякса». Амстердамський клуб, очолюваний Луї ван Галем, вдало розпочав матч та вигравав 3:0 вже до 16 хвилини і зрештою переміг з рахунком 4:1. Де Мос отримав велику порцію критики, а після поразки 1:2 у наступному турі проти «Віллем II» Ад був звільнений.
Наприкінці 1994 року де Мос поскаржився «Studio Sport» на ПСВ, заявивши зокрема про недосвідченість технічного керівника клубу Френка Арнесена, який сам лише нещодавно увійшов на посаду. Також Де Мос заявив: «Після Андерлехта я не міг піти в ПСВ. Це єдиний вибір, про який я дійсно шкодую».
«Вердер» 6 березня 1995 року де Мос був представлений новим тренером німецького «Вердера» з Бремена. Він підписав контракт на два сезони і повинен був замінити Отто Рехагеля з червня 1995 року. Німець покидав клуб після 14 років роботи, перейшовши до конкурента, «Баварії», наостанок привівши вердерців до віце-чемпіонства у Німеччині.
Де Мос не був єдиним новим у команді влітку 1995 року. Німецький топ-клуб залучив, серед іншого, аргентинського півзахисника Родольфо Кардосо та бразильського захисника Жуніора Баяно. Під час першого тренування зібралось понад 1000 прихильників, втім незважаючи на помітні покупки, «Вердер» опинився в середині таблиці, а також провалив євросезон, програвши у 1/8 фіналу Кубка УЄФА колишньому клубу де Моса ПСВ.
В результаті після серії поразок у чемпіонаті «Der Spiegel» опублікував в грудні 1995 року, що де Мос вже двічі просив про свою відставку. Тренер спростував інформацію і найняв адвоката для подання скарги проти тижневика. Наприкінці грудня менеджер клубу пояснив у виданні Bild, що позиція де Моса не була під загрозоюPositie De Mos bij Werder Bremen lijkt buiten gevaar Volkskrant, 27 december 1995, втім вже 10 січня 1996 року де Мос був звільненийWerder Bremen neemt afscheid van De Mos Trouw, 10 januari 1996, незважаючи на незгоду АдаAad de Mos vecht ontslag bij Werder Bremen aan Trouw, 12 januari 1996.
«Стандард» (Льєж) 13 березня 1997 року 50-річний де Мос підписав контракт на два сезони зі «Стандардом» (Льєж)De Mos tekent contract voor twee jaar bij Standard Luik Trouw, 13 maart 1997. Влітку 1997 року клуб придбав братів Еміля та Мбо Мпенза, але де Мос вимагав ще більшого підкріплення, що призвело до конфліктів з керівництвом клубуAad de Mos ontslagen bij Standard Luik Trouw, 22 oktober 1997.