Кібервійна́ () — комп'ютерне протистояння у просторі Інтернету.
Основні напрямки Спрямована передусім на дестабілізацію комп'ютерних систем і доступу до інтернету державних установ, фінансових та ділових центрів і створення безладу та хаосу в житті країн, які покладаються на інтернет у повсякденному житті. Міждержавні стосунки і політичне протистояння часто знаходить продовження в Інтернеті у вигляді кібервійни: вандалізмі, пропаганді, шпигунстві та безпосередніх атаках на комп'ютерні системи та сервери.
Український професор міжнародного права О. О. Мережко визначає кібервійну так: «кібервійна» — використання Інтернету й пов'язаних з ним технологічних і інформаційних засобів однією державою з метою заподіяння шкоди військовій, технологічній, економічній, політичній та інформаційній безпеці та суверенітету іншої держави.
Як визначив експерт з безпеки уряду США Річард А. Кларк, в своїй книзі «Кібервійна» ()Clarke, Richard A. Cyber War, HarperCollins (2010) (вийшла в травні 2010) «кібервійна — дії однієї національної держави з проникнення в комп'ютери або мережі іншої національної держави для досягнення цілей нанесення збитку або руйнування». Американський журнал Економіст () описує кібервійну як «п'яту область війни, після землі, моря, повітря і космосу»«Cyberwar: War in the Fifth Domain» Economist, The, Липень 1, 2010.
Про важливість готовності до ведення військових дій в кіберпросторі свідчить факт створення в США цілого військового підрозділу — Кіберкомандування США.
До кінця 2011 р 12 держав світуCN, GB, FR, DE, US, EE, IR, IL, AU, SY, PRK, KOR офіційно заявили про існування у них ІТ-служб, призначених для ведення не тільки оборонної, а й наступальної кібернетичної війни«Касперский» прогнозирует честные выборы и переход кибервойн в вооруженные конфликты.
На тлі Російсько-української кібервійни Президент України Петро Порошенко указом № 242 від 7 червня 2016 року створив Національний координаційний центр кібербезпеки й призначив його керівником секретаря Ради національної безпеки й оборони Олександра Турчинова. На центр покладена відповідальність за аналіз стану кібербезпеки, готовності до протидії кіберзагрозам, фінансового й організаційного забезпечення програм і заходів із забезпечення кібербезпеки, прогнозування й виявлення потенційних і реальних погроз у сфері кібербезпеки, участь в організації й проведення міжнаціональних і міжвідомчих кібернавчань і тренінгів.
Види кібервійни
Основні види: наступальна та захисна.
Спеціалісти виділяють такі види атак в інтернеті: Вандалізм — використання хакерами інтернету для паплюження інтернет-сторінок, заміни змісту образливими чи пропагандистськими зображеннями. Пропаганда — розсилка звернень пропагандистського характеру, або вставка пропаганди в зміст інших інтернет-сторінок. Збір інформації — зламування приватних сторінок чи серверів для збору секретної інформації чи її заміни на фальшиву, корисну іншій державі. Відмова сервісу — атаки з різних комп'ютерів для унеможливлення функціонування сайтів чи комп'ютерних систем. Втручання в роботу обладнання — атаки на комп'ютери, які займаються контролем над роботою цивільного чи військового обладнання, що призводить до його відключення чи поломки. Атаки на об'єкти критичної інфраструктури — атаки на комп'ютери, які забезпечують життєдіяльність міст, їхньої інфраструктури, таких як телефонні системи, водопостачання, електроенергії, пожежної охорони, транспорту тощо.
Прикладом вдалої кібератаки на об'єкти критичної інфраструктури можна назвати російську кібератаку на енергетичні компанії України в грудні 2015 року. Оскільки на той час тривала Російсько-українська війна, а метою кібератаки було саме виведення енергетичної системи з ладу, а не шпигунство чи викрадення грошей, деякі дослідники, такі як Мікко Хіппонен з фірми F-Secure вважають даний випадок першим справжнім прикладом кібервійни.
Характерні риси З поширенням комп'ютерних технологій та інтернету багато громадян, підприємств і державних установ почали залежати від інтернетного зв'язку у повсякденному житті. Використання інтернету для атак комп'ютерних систем іншої держави може завдати значної шкоди її економіці і створити розлад у повсякденному житті країни. На відміну від кібер-атак минулого зараз кібервійна являє собою загрозу для національної безпеки країн і сприймається багатьма як серйозна загроза безпеці держави.
Крім того, розвідувальні організації багатьох країн займаються шпигунством використовуючи інтернет: збирають інформацію, зламують комп'ютерні системи інших держав, займаються диверсійною діяльністю та економічним шпигунством. За визнанням спеціалістів, лідерами у веденні кібервійни зараз є Китай та Росія. Зокрема Китай звинувачували у організації атак на сайти Сполучених Штатів, Німеччини, Індії. Росія використовує інтернет не тільки для збору інформації, але й для організації масованих атак на недружні країни. Росія, як і Китай, однак заперечують причетність державних установ до організації атак.
Беруть участь у кібервійнах і українські хакери. Так після подій навколо акту вандалізму на Говерлі, сайти Євразійського союзу молоді, який взяв відповідальність за їхнє проведення, були атаковані з України. У відповідь зазнали атак сайти президента України та СБУ.
У зв'язку з розвитком нових технологій рівень кібервійни постійно вдосконалюється. Деякі держави починають приділяти захистові від кібервійни належну увагу — виділяють необхідні кошти для організації систем захисту і підтримують спеціальні підрозділи, основною задачею яких є вдосконалення інтернетної безпеки країни та захисту від нападів.
Військово-кібернетичні підрозділи і операції за країнами
Велика Британія За повідомленням газети Christian Science Monitor, в 2012 році співробітники MI6 зламали сайт Аль-Каїди і замінили на ньому інструкцію з виготовлення саморобної бомби рецептом приготування кексів.
12 листопада 2013 ряд фінансових організацій у Лондоні провів військові ігри в кіберпросторі, розроблені за аналогією з грою Waking Shark 2 для відпрацювання дій у разі масової кібератаки проти банків та інших фінансових організацій. У 2013 році аналогічні «кіберманеври» були проведені на Уолл-стріт під назвою Quantum Dawn 2.
Німеччина У 2013 році Німеччина оголосила про наявність підрозділу кібероперацій чисельністю 60 осіб. Крім цього, розвідувальна служба Німеччини БНД оголосила про набір 130 співробітників для роботи в Національному центрі кібербезпеки. У березні 2013 року глава БНД Герхард Шиндлер заявив, що його відомство щодня реєструє до п'яти кібератак на комп'ютерні системи державних органів, які, ймовірно, йдуть з Китаю і висловив стурбованість тим, що викрадена інформація може бути використана для майбутніх диверсій проти виробників зброї, телекомунікаційних компаній, уряду і військового відомства. Незабаром після публікацій викриттів колишнього співробітника АНБ Едварда Сноудена, міністр внутрішніх справ Німеччини Ханс-Петер Фрідріх заявив, що БНД буде виділено додатковий бюджет у розмірі 100 млн євро для розширення можливості стеження за кіберпростором від 5 % до 20 % від загального обсягу Інтернет-трафіку (максимальна сума, дозволена законодавством Німеччини).
Ізраїль
За наявними оцінками, ведення операцій в кіберпросторі в армії Ізраїлю покладено на входить в структуру військової розвідки підрозділ 8200, яке за своїми функціями є аналогом американського АНБ і налічує кілька тисяч осіб особового складу. Відповідно до публікації The Telegraph 2012, в найближчі п'ять років ізраїльські збройні сили мають намір збільшити потужність своїх кібервійськ, на що виділяється близько 500 млн доларів.
Згідно із заявою експерта з питань кібервійни Ізраїлю генерал-майора Ісаака Бен Ісраеля, готовність Ізраїлю до військових дій у кіберпросторі, включаючи і оборону, і наступ, є одним з нових стовпів в їх плані .
Іран У червні 2010 року Іран став жертвою кібератаки, коли в комп'ютерну мережу дослідного ядерного центру в Натанзі був занесений комп'ютерний вірус Stuxnet. Stuxnet вивів з ладу близько 1000 ядерних центрифуг, в результаті чого, згідно з оцінкою газети Business Insider, «атомна програма Тегерана була відкинута принаймні на два роки назад». Після цього комп'ютерний хробак вийшов за межі комп'ютерної мережі заводу і поза її вразив, за деякими даними, більш як 60 тисяч комп'ютерів, хоча уряд Ірану оцінює цей збиток як незначний. Хоча жоден уряд не взяло на себе відповідальність за впровадження вірусу Stuxnet, по ряду оцінок, це була спільна операція Сполучених Штатів та Ізраїлю. Спеціаліст з інфобезпеки Майкл Гросс в середині 2013 року назвав цей інцидент «першою відомою кібервійною в історії».
Своєю чергою, ряд західних аналітиків звинуватив іранський уряд в організації кібератак проти США, Ізраїлю та країн Перської затоки; іранське уряд відкинув ці звинувачення, включаючи звинувачення в участі у зломі американських банків у 2012 році.
КНР
Багато джерел вказують, що Китай має технічні можливості розпочати «холодну кібервійну». У структурі НВАК є спеціальний підрозділ 61398, чисельністю близько 2 тисяч осіб, призначений для проведення хакерських атак на комп'ютерні мережі противника. Крім спеціальних підрозділів НВАК, китайське керівництво використовує для проведення кібершпіонажу і кібератак також групи хакерів, найбільшою з яких є так званий « Альянс червоних хакерів» (), чисельність якого оцінюється приблизно в 80 тисяч осіб. За оцінками російських експертів у сфері інфобезпеки В. Овчинського та Е. Ларіної, «Альянс червоних хакерів» є неформальною, але керованою владою КНР мережею, що включає хакерів не тільки з самого Китаю, але і з китайської діаспори в усьому світі, тісно взаємодіє з Третім і Четвертим управліннями Генштабу НВАК.
Документи, що стали доступними широкому загалу після витоку дипломатичних джерел США 2010 року, містять побоювання американських фахівців, що Китай використовує доступ до вихідного коду програмних продуктів компанії Microsoft і організовує «витік мізків з приватного сектора» з метою підвищення військового потенціалу країни.
Джейсон Фріц в статті 2008 стверджує, що китайський уряд з 1995 по 2008 роки було замішано в ряді гучних скандалів, пов'язаних зі шпигунством та використанням в цілях шпигунства «децентралізованої мережі студентів, бізнесменів, вчених, дипломатів та інженерів з китайської діаспори». Перебіжчик з китайських спецслужб, який здався владі Бельгії, повідомив, заявив, що промислове шпигунство в країнах Європи ведуть сотні агентів КНР, а колишній китайський дипломат Чень Юнлінь сказав, що в Австралії китайських агентів близько тисячі. У 2007 році високопоставлений російський чиновник був засуджений до 11 років ув'язнення за передачу Китаю інформації про ракетно-космічну техніку. Шпигунство Китаю в США переслідує такі цілі, як «програми аерокосмічної промисловості, дизайн спейс-шаттла, дані C4ISR, високопродуктивні комп'ютери, конструкції ядерної зброї і крилатих ракет, напівпровідникові прилади та інтегральні схеми, а також деталі продажу США зброї Тайваню».
Китайський уряд заперечує свою причетність до кібершпіонажу й акціям кібервійни, заявляючи, що Китай є не агресором, а скоріше жертвою зростаючого числа кібератак; в той же час експерти з комп'ютерної безпеки покладають на Китай відповідальність за ряд кібератак на ряд державних установ і підприємств в Сполучених Штатах, Індії, Росії, Канаді та Франції.
За оцінкою Д.Фріца, Китай розширив можливості ведення кібервійни шляхом придбання іноземної військової техніки, включаючи «системи космічного моніторингу і збору розвідданих, протисупутникову зброю, антирадари, інфрачервоні приманки і генератори помилкових цілей», а також нарощує інформатизацію своїх збройних сил шляхом підготовки «бійців кібервійськ», вдосконалення військових інформаційних мереж, створення віртуальних лабораторій, електронних бібліотек та електронних комплексів. Завдяки цьому керівництво КНР розраховує підготувати сили для участі в різного роду військових дій, включаючи кібервійни.