Артеменко Павло Данилович (12 липня 1896 — 26 серпня 1950) — радянський воєначальник, генерал-майор, страчений після того, як не пройшов перевірки з боку НКВС після свого визволення з німецького полону у 1945 році.

Біографія Народився на Харківщині, навчався у чотирьохкласній школі, а потім працював на паркетній фабриці. У 1915 році Павла Артеменко призвано на службу до Російської імператорської армії. Після тримісячного військового навчання у тилу його, у чині молодшого унтерофіцера, направлено до діючої армії на Західний фронт Великая Отечественная. Комкоры. Военный биографический словарь / Під ред. генерал-полковника М. Г. Вожакіна. — М.: Жуковський; Кучкове поле, 2006. — ISBN 5-901679-08-3. — Том 1. — 672 c. — ISBN 5-901679-11-3 .

Після Жовтневого перевороту, у період листопад 1917 — квітень 1918 року, Павло Артеменко знаходився у складі радянського Сумського партизанського загону та брав участь у боях з кайзерівськими військами та армією УНР під час Першої радянсько-української війни.

З квітня 1918 року Артеменко служить у РСЧА у 1-му прикордонному загоні на Сумщині, а згодом у 38-му Українському полку та 1-му стрілецькому полку Сумської фортечної бригади. З липня 1919 року він брав участь у боях проти денікінців під Охтиркою, Полтавою, Глуховим, Севськом. У тому ж році воював проти загонів Нестора Махна. Наступного року улітку Артеменко знаходився на польському фронті у Галичині та Поділлі, а потім восени воював проти українських військ генерала Тютюнника та підполковник Мордалевича.

Протягом 1920-х років Павло Артеменко продовжував військову службу, у 1927 році закінчив навчання у Київській об'єднаній військовій школі. У 1930-ті роки він командував 283-м та 285-м полками, а у період 1937—1939 років — 95-ю стрілецькою дивізією. У серпні 1939 року Артеменко призначено на посаду командувача 27-го стрілецького корпусу.

На 22 червня 1941 року 27-й стрілецький корпус було підпорядковано 5-тій армії Київської військової округи (КВО). 5-та армія мала завдання прикривати відтинок державного кордону Володава — Кристинопіль. У перші дні німецького вторгнення 27-й корпус Артеменко брав участь у танковій битві під Дубно, яка закінчилася 29 червня 1941 року повною поразкою радянських військ. При цьому 124-та дивізія потрапила в оточення та була розгромлена. Ситуація на фронті була дуже складна, вже через два тижні стрілецькі дивізії корпусу Артеменко втратили до 80% особового складу, але вони продовжували чинити опір супротивникуИсаев А. В. «От Дубно до Ростова» — Москва: ООО «Издательство АСТ»: Видавництво «Транзиткнига», 2004 . З приводу цього 11 липня 1941 року командувач 5-ю армією, генерал-майор Михайло Потапов, дав позитивну характеристику рішучим та енергійним діям Артеменко. У період 8 липня — 21 серпня генерал Артеменко безпосередньо знаходився під керуванням штабу Південно-Західного фронту. У цей час його війська повільно відступали через Радомишль — Макарів — Бородянка.

У ті дні у радянського командування Південно-Західного фронту назріла необхідність відступити на лівий берег Дніпра, адже на півночі ворог прорвав фронт у районі міста Гомель та наступав великими силами на Лівобережжі на Чернігів та Київ. Оскільки тоді 27 стрілецький корпус знаходився під безпосереднім командуванням штабу фронту, то командування фронту — вочевидь для кращого контролю за маневром під час відходу за Дніпро — підпорядкувало корпус штабу 37-ї армії генерал-майора А. А. Власова. Це сталося 21 серпня 1941 року. У наступні два дні війська 5-ї армії та 27-го корпусу швидко відступали за Дніпро, залишивши відтинок фронту Чорнобиль — Ворзель. Але радянська сторона все ж не змогла повністю організувати та провести без помилок дану операцію. Артеменко втратив керування над своїми дивізіямиА. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 .

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу, захопили міст через Дніпро біля села ОкуніновеНині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра. Таким чином було розірвано стик між радянськими 5-ю та 37-ю арміями, а кораблі Пінської військової флотилії (ПВФ), що діяли північніше, були відрізані від Києва, де знаходився штаб та ремонтно-постачальні бази ПВФ.

26 серпня надано наказ розформувати 27-й стрілецький корпус. З його управління сформували управління 40-ї армії, яку щойно почали утворюватиПеречень № 4 управлений корпусов, входивших в состав действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1954 гг. Москва, 1956 рік . Бойові частини корпусу (на той час 87-ма та 171-ша дивізії) та сам командувач корпусом, генерал-майор Павло Артеменко, залишалися на фронті біля містечка Остер.

У першій половині вересня 1941 року Артеменко разом зі своїми стрілецькими частинами повільно відступав на південь у район Бровари — Київ, відбиваючись від атак супротивника, що наступав від містечка Остер. 18—19 вересня 37-ма армія та рештки 27-го корпусу опинилися в оточенні між населеними пунктами Бориспіль — Баришівка — Березань — Переяслав. У перші дні боїв у оточенні Артеменко енергійно діяв, що підтверджують спогади учасника тих подій Горб М. Г. «Страну заслоняя собой» — М.: Воениздат, 1976 . 27 вересня 1941 року Павло Артеменко разом з групою інших радянських командирів, більше не бажаючи брати участі у безнадійній боротьбі, добровільно здався у полон німцям біля села Семенівка, що південніше Березані. Про це письмово доповідав 28 лютого 1942 року полковник Н. О. Нікітін.

За це у квітні того ж року колишнього генерал-майора засудили заочно до смертної кари, як зрадника. У полоні Артеменко знаходився у Нюрнберзі та Вайсенберзі на території Німеччини. 1945 року його звільнено з полону американськими військами та передано радянським органам. З грудня того ж року Артеменко знаходився під слідством, був звільнений з військової служби та після другого розслідування справи колишнього полоненого засуджено до смертної кари 26 серпня 1950 року. У той же день Артеменко розстріляно. У 2001 році російські судові інстанції підтвердили законність вироку.

Див. також Східний фронт (Перша світова війна) Перша радянсько-українська війна План Барбаросса Битва за Київ (1941) Баришівський котел

Примітки