Установка фракціонування у Равенні – підприємство нафтохімічної галузі у італійському місті Равенна, яке спеціалізується на роботі з фракцією С4.
Ще з другої половини 1950-х в Равенні діяло належне групі Eni виробництво синтетичного каучуку, головною сировиною для якого був бутадієн. Невдовзі у світі та в Італії почала стрімко розвиватись нафтохімія, що призводило продукування значних обсягів бутадієну у складі фракції С4. Як наслідок, в 1973-му у Равенні ввели в дію установку розділення цієї фракції потужністю по бутадієну 25 тисяч тонн на рік. В 1989-му тут спорудили новий цех з показником у 115 тисяч тонн бутадієну на рік.
Суміш, що залишилась після вилучення бутадієну, носить у нафтохімії назву raffinate-1 та багата на ізобутилен. Останній використовують у Равенні для продукування високооктанових паливних присадок – метилтретинного бутилового етеру та етилтретинного бутилового етеру. Потужність равеннського майданчика в середині 2010-х становила 140 тисяч тонн етерів на рік і могла бути збільшеною у 1,5 рази за наявності достатньої кількості фракції С4.
З 2012 року майданчик у Равенні може продукувати 52 тисяч тонн бутену-1, що використовується як кополімер.
Можливо відзначити, що на момент запуску майданчику Eni належала піролізна установка в Джелі. Далі ця група встановила контроль над піролізним виробництвом у Порто-Торрес, де в 1992-му закрили власну устанвоку вилучення бутадієну, а потім до активів Eni додались піролізні установки в Порто-Маргері та Пріоло. Враховуючи закриття заводів у Джелі (2008) та Порто-Торрес (2011), станом на середину 2010-х років фракція С4 надходила до Равенни морським шляхом з Порто-Маргери та Пріоло.
Примітки