Епіфі́з (, від — «нагорі, над» + — «рост»), наросток — закруглений, частіше розширений, кінцевий відділ трубчастої кістки, яка формує суглоб із суміжною кісткою за допомогою зчленування їх суглобових поверхонь. Одна з суглобових поверхонь зазвичай опукла (розташовується на суглобовій голівці), а інша увігнута (формується суглобовою ямкою).
Кісткова тканина епіфіза має губчасту структуру. Між епіфізом і діафізом кістки лежать хрящова епіфізарна пластинка й метафіз, за рахунок яких відбувається ріст кістки. Суглобова поверхня епіфіза покрита суглобовим хрящем, під яким розташовується субхондральна пластинка, багата на капіляри та нервові закінчення.
Епіфіз заповнений червоним кістковим мозком, що синтезує еритроцити.
Патологія До захворювань епіфізу відносяться розсікаючий остеохондрит, хондробластома, остеобластокластома та ін.
Див. також Трубчасті кістки Діафіз Метафіз Апофіз
Примітки