Автомагістралі Франції ( Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.
За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила , з них — національних доріг та автомагістралей .
За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже автомагістралей, з яких знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку .
Історія З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований .
У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Лілля і на південь — до Ліона та Марселя . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945 року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946 року.
До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі.
Динаміка протяжності автомагістралей
Джерело: ASFA
Загальна інформація У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі ( позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги ( або просто позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги ( позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією).
Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:
від A21 до A29 — північ від A30 до A39 — північний схід від A41 до A49 — схід від A50 до A57 — південний схід від A61 до A68 — південний захід від A71 до A77 — центр від A81 до A89 — захід
Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі , яка йде навколо Парижа, і , яка йде від Бордо в напрямку Ліона.
Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження .
Перелік основних автомагістралей Номер Євро-маршрут Назва (за наявністю) Кінцеві пункти км Autoroute du Nord Париж — Лілль 210A1 Paris < > Lille Перонна — Валансьєнн 60A2 Péronne < > Valenciennes Париж — Оне-су-Буа 13,6 Autoroute de l'Est Париж — Страсбург 480A4 Paris < > Strasbourg Париж — Лангр 253A5 Paris < > Langres Autoroute du Soleil Париж — Ліон 455A6 Paris < > Lyon Autoroute du Soleil Ліон — Марсель 305A7 Lyon < > Marseille La Provençale Екс-ан-Прованс — кордон Італії 225A8 Aix-en-Provence < > frontière italienne La Languedocienne (Оранж — Нарбонна)La Catalane (Нарбонна — кордон) Оранж — кордон Іспанії 285A9 Orange < > frontière espagnole L'Aquitaine Париж — Бордо 567A10 Paris < > Bordeaux L'Océane Париж — Нант 347A11 Paris < > Nantes Рокенкур — Трапп 11 Autoroute de Normandie Париж — Кан 225A13 Paris < > Caen Париж (внутрішньоміська автомагістраль) 15,9 Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержі (Валь-д'Уаз) 31 L'Européenne Париж — Дюнкерк 311A16 Paris < > Boulogne-sur-mer < > Dunkerque L'Éco Autoroute Санс — Куртне 131A19 Sens < > Courtenay L'Occitane В'єрзо́н — Монтобан 425A20 Vierzon < > Montauban La Rocade Minière Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін 57 Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 20 Лілль — Валансьє́нн 50A23 Lilles < > Valenciennes Лілль — Дюнкерк 60A25 Lille < > Dunkerque Autoroute des Anglais Кале — Труа 405A26 Calais < > Troyes Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 16 Тур — Руан — Аббеві́ль 387A28 Tours < > Rouen < > Abbeville Гавр — Сен-Кантен 268A29 Le Havre < > Saint-Quentin Autoroute de la vallée de la Fensch Юканж — Омец 40 Autoroute de Lorraine-Bourgogne Люксембург — Нансі — Бон 350A31 Luxembourg < > Nancy < > Beaune Нансі — Люневі́ль 27 Autoroute des Ardennes Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р 75 Autoroute des Cigognes Страсбург — Мюлуз 180A35 Strasbourg < > Mulhouse La Comtoise Бон — Мюлуз 235A36 Beaune < > Mulhouse La Bourguignonne Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон 42 Autoroute Verte Діжон — Бурк-ан-Брес 150 Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н)далі — Autoroute Blanche Макон — Монбланський тунель 208A40 Mâcon — Tunnel du Mont Blanc Autoroute des Alpes Гренобль — Женева 131A41 Grenoble < > Genève Autoroute de la Vallée du Rhône Ліон — Пон-д'Ен 53A42 Lyon < > Pont d'Ain Autoroute de la Maurienne Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю 185A43 Lyon < > Chambéry < > Tunnel du Fréjus La Lyonnaise Об'їзна дорога навколо Ліона 62A46 Contournement de Lyon L'urbaine Живор — Сент-Етьєн 29A47 Givors < > Saint-Étienne Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль 51 Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р 70,5 Autoroute Est de Marseille Марсель — Тулон 64 Autoroute du val de Durance Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо 146+26A51 Grenoble < > Col du Fau Фюво — Обань 26 La Camarguaise Нім — Салон-де-Прованс 49 Autoroute du Littoral Марсель — Мартиг 40 La Toulonnaise Тулон — Ле-Канне-де-Мор 55A57 Toulon < > Le Cannet-des-Maures Autoroute des Deux Mers Тулуза — Нарбонна 150A61 Toulouse < > Narbonne Autoroute des Deux Mers Бордо — Тулуза 234 Autoroute de la Côte Basque Бордо — кордон Іспанії 206A63 Frontière espagnole < > Bordeaux La Pyrénéenne Байонна — Тулуза 277A64 Bayonne < > Toulouse Autoroute de Gascogne Лангон — По 150 L'Ariégeoise Тулуза — Пам'є́ 38A66 Toulouse < > Pamiers L'autoroute du pastel Тулуза — Альбі́ 62 L'Arverne Орлеан — Клермон-Ферран 290A71 Orléans < > Clermont-Ferrand L'autoroute de la Loire Сент-Етьє́н — Бальбіньї 55 La Méridienne Клермон-Ферран — Пезенас 335A75 Clermont-Ferrand < > Pézenas Autoroute de l'Arbre Дордів — Невер 161A77 Dordives < > Nevers L'Armoricaine Ле-Ман — Ренн 93A81 Le Mans < > Rennes La Bretonne Нант — Сотрон 4,5 Autoroute des Estuaires Нант — Ніор 152A83 Nantes < > Niort Autoroute des Estuaires Ренн — Кан 170 Анжер — Тур — В'єрзо́н 206A85 Angers < > Tours < > Vierzon Le Superpériphérique Кільцева автомагістраль навколо Парижа 79 Autoroute de Vendée Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон 129A87 Angers < > La Roche-sur-Yon Кан — Се 80 La Transeuropéenne Бордо — Клермон-Ферран — Ліон 487A89 Bordeaux < > Clermont-Ferrand Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції .
Примітки