Базлов Євген Олексійович ( , с. Комарівка, нині Ізюмський район Харківської області — , Харків) — український лікар-рентґенолог. Кандидат медичних наук (1938)
Біографія У 1926 році закінчив Харківський медичний інститут. У 1928—1930 роках був лікарем у Запоріжжі. У 1931 році повертається до Харкова та стає співробітником харківських рентґено-радіологічного і онкологічного інституту, де працював до 1941 року.
Під час Другої світової війни працював начальниом рентґенівського відділу евакошпиталю;
У 1944 по 1958 був директором Харківського рентґенологічного інституту, одночасно був викладачем рентґенології Інституту вдосконалення лікарів (Харків);
З 1958 до 1968 року працював керівником та був старшим науковим співпрацівником кабінету дистанційної кобальтотерапії в Інституті медичної радіології імені С. П. Григор'єва
Наукова діяльність До кола наукових інтересів входить: рентґенологія, рентґенодіагностика, рентґенотерапія (кобальтова терапія)
Науковий доробок
Сравнительная оценка объективных рентгеновских методов измерения сердца. X., 1938; Материалы к изучению реактивности организма у больных раком молочной железы // Вопр. лучевой терапии. К., 1956; Эффективность лечения рака легкого изотопом кобальта (Со-60) // Сб. науч. работ по онкологии. X., 1962 (співавт.); Дистанционная телегамматерапия при сочетанном лучевом лечении рака шейки матки // Эксперим. и клин. радиология. К., 1971. Вып. 7 (співавт.).
Джерела Н. О. Артамонова БАЗЛО́В Євген Олексійович // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006