Ернст Борман (; 5 листопада 1897, Кірхбрак — 1 серпня 1960, Дюссельдорф) — німецький офіцер, генерал-майор люфтваффе (1 жовтня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Біографія Учасник Першої світової війни, льотчик-винищувач. Почав воювати 17 серпня 1915 року в званні офіцера-кадета 82-го резервного піхотного полку. В березні 1917 року був переведений в авіацію і 21 березня направлений в 7-й, 24 жовтня — в 12-й запасний авіаційний дивізіон. 8 січня 1918 року перейшов в 42-й авіаційний дивізіону, 4 травня — в 2-гу винищувальну ескадрилью, де і воював до кінця війни. Здобув 16 перемог, літаючи на Fokker' D VII. 2 вересня в одному бою збив 3 літаки противника. 4 листопада в бою проти 4-ї американської ескадрильї Борманн разом з Карлом Болле, командиром його ескадрильї, збили 3 Sopwith Snipe, 2 з яких пілотував американські аси — капітан Т. К. Р. Бейкер, кавалер хреста «За льотні заслуги» (12 перемог), і лейтенант А.Дж. Паллісер (7 перемог). 31 березня 1920 року підвищений до оберлейтенанта і звільнений у відставку.
З 1 серпня 1925 по 30 вересня 1930 року проходив підготовку в секретних авіашколах в Липецьку і в Німеччині. 2 вересня 1934 року зарахований до люфтваффе. З 1 квітня 1935 року — командир ескадрильї бомбардувальної ескадри «Бельке». З 1 червня 1938 року — командир 3-ї групи винищувальної ескадри «Ріхтгофен». З 1 листопада 1938 року — командир 1-ї групи навчальної бомбардувальної ескадри (Грайфсвальд).
З 1 серпня 1940 року — начальник училища командирів авіації (Геблінген, біля Аугсбурга). З 26 лютого 1941 року — командир 76-ї бомбардувальної ескадри. Учасник Балканської кампанії і боїв на радянсько-німецькому фронті. З 10 січня 1943 року — командир бомбардувальних частин 4-го повітряного флоту. З 1 лютого 1943 року — авіаційний командир в Криму, підлеглий штабу 4-го повітряного флоту. З 1 липня 1943 року — офіцер для особливих доручень, з 1 жовтня 1944 року — начальник аеродромного командування Моравії.
10 травня 1945 року заарештований в Чехії органами СМЕРШу. Утримувався в різноманітних таборах і в'язниці в Іваново.8 червня 1950 року військовим трибуналом військ МВС Московської області засуджений до 25 років таборів. 9 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (24 липня 1916) 1-го класу (18 серпня 1918) Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) Почесний кубок для переможця у повітряному бою Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Нагрудний знак пілота Застібка до Залізного хреста 2-го класу (22 вересня 1939) 1-го класу (10 жовтня 1939) Фотографія Германа Герінга в срібній рамці (15 вересня 1941) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест (5 жовтня 1941) — як оберст-лейтенант авіації і командир 76-ї бомбардувальної ескадри. Дубове листя (3 вересня 1942) — як оберст авіації і командир бойового з'єднання «Борман» (колишня 76-та бомбардувальна ескадра). Авіаційна планка бомбардувальника в золоті Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Література
Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.124 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2 Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914—1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). — М.: Эксмо, 2006. — 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067 The Aces and Fighter Units of the German Air Service, Naval Air Service and Flanders Marine Corps 1914—1918 by Norman L. R. Franks, Frank W. Bailey, Russell Guest; Grub Street the Basement, 1994 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
Посилання Біографія і список повітряних перемог Ерста Бормана. Нагороди Ерста Бормана.