Еріх-Генріх Клосснер (; 17 вересня 1888, Гіссен, Гессен — 28 березня 1976, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн.
Біографія
Еріх-Генріх Клосснер народився 17 вересня 1888 року у містечку Гіссен у Великому герцогстві Гессен Німецької імперії. 14 березня 1907 року поступив на військову службу лейтенантом до у Бонні. З 1 жовтня 1911 року ад'ютант батальйону.
З початком Першої світової війни у складі полку брав участь у боях на Західному фронті. 10 вересня 1914 року дістав поранення, тривалий час лікувався і тільки 25 квітня 1915 року повернувся на фронт до запасного батальйону свого полку. В подальшому служив на штабних та командних посадах на Західному фронті.
У міжвоєнний час Е.-Г. Клосснер служив у II військовому окрузі, потім у штабі 2-ї дивізії рейхсверу, згодом став командиром роти 5-го прусського піхотного полку. Звідсіля переведений до штабу 1-го командування групи, далі посідав різні посади у Веймарській республіці. З приходом до влади нацистів залишився у лавах збройних сил. У 1938 році після аншлюсу Австрії став головним генеральним інспектором Інсбрука.
15 жовтня 1939 року Е.-Г. Клосснер отримав посаду командира 25-ї піхотної дивізії, на чолі якої бився у Франції. З 15 листопада 1940 року дивізію переформували на 25-у моторизовану дивізію, якою він керував у ході німецького вторгнення до Радянського Союзу. Бився на південному напрямку наступу вермахту під Дубном, на Західній Україні, під Уманню, за Київ.
15 січня 1942 року призначений командиром LIII армійського корпусу. З квітня 1943 року керував 2-ю танковою армією, але у серпні через поразки в битві на Курській дузі відсторонений від посади та переведений до резерву фюрера. 15 жовтня 1943 року знову став командиром корпусу — цього разу IX армійського корпусу 3-ї танкової армії генерал-полковника Г.-Г. Райнхардта, що діяв на вітебському напрямку, але вже в грудні переведений до резерву. Надалі до кінця війни не займав високих посад, служив у штабі групи армій «F», Верховному головнокомандуванні сухопутних військ, Імперському міністерстві народної освіти та пропаганди.
Взятий у полон після завершення воєнних дій у Європі, але вже в 1947 році звільнений.
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (9 вересня 1914) Медаль «За відвагу» (Гессен) (5 квітня 1915) Залізний хрест 1-го класу (16 вересня 1915) Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (29 квітня 1917) Військова медаль (Османська імперія) (5 вересня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (14 квітня 1918) Ганзейський Хрест (Гамбург) (17 квітня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (30 травня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (17 вересня 1918) Почесний військовий хрест за героїчний вчинок (5 листопада 1918) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний командорський хрест (30 серпня 1934) Почесний хрест ветерана війни з мечами (19 лютого 1935) Хрест Заслуг Білої гвардії (Фінляндія) (24 вересня 1936) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Застібка до Залізного хреста 2-го класу (20 травня 1940) 1-го класу (6 червня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста (29 вересня 1940) Німецький хрест в золоті (15 липня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 липня 1942)
Див. також Максиміліан Фреттер-Піко Гюнтер Блюментрітт Отто Велер Фрідріх Госсбах Вальтер Шрот Едвін фон Роткірх унд Трах
Література Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 2: v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß, Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 443—445. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 147
Посилання
Clößner, Erich — нагороди генерала від інфантерії Клосснера Erich Clößner
Примітки
! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху