Бенедиктинське абатство в Тинцю разом з костелом Святих Петра і Павла — Бенедиктинське абатство в Тинцю в південно-західній частині Кракова. Абатство в Тинцю є найстарішим з існуючих монастирів (кляшторів) у Польщі.

Абатство внесено в реєстр пам'яток Малопольського воєводства (№ A-169/M від 29.10.2008).

Історія Абатство, розташоване на вапняковому Кляшторному Пагорбі над річкою Вісла, було засноване, найімовірніше, Казимиром Відновителем I у 1044 році. Це сталося після кризи молодої держави, викликаної язичницьким повстанням і чеським вторгненням. Бенедиктинці мали підтримати реконструкцію держави і Костела (як організації). Першим настоятелем був Аарон з Кельна. Проте деякі дослідники вважають, що тинецьке абатство для монахів-бенедиктинців, які були присутні в Кракові, заснував лише син Казимира Відновителя, Болеслав II Щедрий.

У другій половині XI століття був побудований комплекс романських будівель – тринавової базиліки та монастирських споруд. У середньовіччі Тинець розташовувався в прикордонним терені, а близькість столиці Кракова робила абатство предметом суперечок, як місце оборонного характеру. Переправа Вісли, що знаходилася біля підніжжя пагорба мала велике комунікативне значення, але також економічно-скарбове. У першій половині XIII століття монастир був оточений кам'яним муром. Така система оборони, проте, виявилася недостатньою, оскільки в 1259 році монастир був зруйнований під час татарської навали. У другій половині XIII століття на терені абатства був зведений княжий замок на плані трикутника з вежею з боку набережної Вісли. У 1306 році зять єпископа Яна Муската, Герлах де Кулпен, обложив і спалив абатство, котре підтримувало Владислава Локетка. На початку XIV століття у східному крилі монастиря повстав капітулярій з хрестовим склепінням, а у XV столітті готичний клуатр навколо внутрішнього дворика. Новий готичний костел був побудований у XV столітті, а його освячення відбулося в 1463 році під час правління ігумена Мачея з Скавіни. У XV столітті тинецькі бенедиктинці належали до найбагатших монастирів у Польщі – як писав Ян Длугош, тинецькі бенедиктинці мали добра, що складалося з «ста сіл і п'яти малих міст» . Коли в 1457 році король Казимир Ягеллончик купив герцогство Освенцім і герцогство Затор, Тинець втратив своє значення як прикордонна сторожа. З цієї причини в XVI столітті будівля замку стала власністю монастиря і була перетворена на резиденцію настоятеля. У 1618-1622 рр. бенедиктинці перебудували готичний костел в стилі бароко, і в цьому вигляді він залишився незмінним до наших часів. Новий костел був освячений 8 травня 1622 р.. Барокова реконструкція також включала монастир. Абатство було знищено войнами в середині XVII століття, але незабаром було відновлено в стилі бароко і розширено (включаючи бібліотеку). У XVIII столітті біля підніжжя монастирського пагорба були зведені оборонні мури з вежами, пізніше модернізовані бастіонами. Ще одне руйнування трапилось з монастирськими будівлями у 1771-1772 роках у зв'язку з перетворенням їх на пункт опору барових конфедератів, обложених російськими військами, котрі бомбардували монастир.

З владою Східного конкордата, укладеного з Святим Престолом у 1737 році, польські царі мали право призначати абатів комендаторійних.

Реконструкцію зробив абат Флоріан Аманд Яновський. У 1816 р. абатство було ліквідовано австрійськими окупантами. У 1821 році костел став резиденцією тинецького єпископа, яку очолив єпископ Ґжеґож Томаш Циглер. Цю єпархію було перенесено в Тарнув у 1826 році. Останній удар завдала абатству пожежа, що спалахнула у 1831 році, після котрого тільки костел був відремонтований. Після дев'ятнадцятилітнього занедбання тинецький костел був відновлений для єпархії і відреставрований кардиналом Яном Пузиною.

Ченці, завдяки ініціативі бельгійського бенедиктинця Кароля ван Ооста , повернулися до Тинця після 123 років 30 липня 1939 року, а з 1947 року вони відбудовували напівзруйнований комплекс. У 1968 р. абатство було відновлене.

8 травня 1991 року Володимир Заторський заснував при абатстві видавництво бенедиктинців "Тинець".14 січня 2006 року Указом ігумена Бернарда Савіцького засновано Бенедицит – економічну одиницю абатства Тинець. Потім почався останній етап реконструкції. Одиниця займається між іншим продажем продукції під брендом Продукти Бенедиктийські. У липні 2008 року було відпудовано так звану "Велику Руїну" і постав Бенедиктинський інститут культури для захисту добра.

19 серпня 2002 року абатство Тинець відвідав Папа Іоанн Павло ІІ .

На терені монастиря існує музей абатства та гостьовий будинок, ресторан, кафе і магазин з монастирськими продуктами.

Абатство належить до Бенедиктинської Конгрегації Благовіщення.

Пам'ятники

Монастирський костел – тринавна святиня має готичний пресбітерій і барокову наву. Всередині найціннішої пам'ятки: Головний вівтар в стилі рококо з чорного мармуру, що зображає Святу Трійцю і апостолів Святих Петра і Павла, творцем якого був Франческо Плаціді; пізньобароковий амвон (кафедра) у формі човна, витриманий у чорно-золотистому тоні, авторства найвірогідніше Францішек Юзеф Мангольдт; у довгому пресбітерії, що представляє монастирський хор, є лавки XVII століття, прикрашені мотивами з життя святих, в тому числі Святого Бенедикта. Монастирські будівлі монастирські клуатри в готичному стилі; капітулярій XIV століття; будинок керівництва абатства з середньовічного періоду (де розташований невеличкий музей); історичний колодязь з 1620 року в середині двору; дві брами ведуть до монастиря; ренесансний сад; оборонні мури з вежами.

Контур абатства був використаний у фільмі " Вогнем і мечем" (реж. Єжи Гоффман ), як вид на захоплений Бар.

Біля монастиря, на березі Вісли, розташована зупинка водного трамваю, що курсує до центру Кракова.

Див. також Малопольський шлях святого Якова

Примітки

Посилання Opactwo benedyktynów w Tyńcu