(; «Жінка мінлива») — пісенька герцога Мантуанського із опери Джузеппе Верді Ріголетто (1851) на лібрето Франческо П'яве.
Музика
Лібретто
Оригінальний італійський текст La donna è mobile Qual piuma al vento, Muta d'accento e di pensiero.
Sempre un amabile, Leggiadro viso, In pianto o in riso, è menzognero.
Ritornello La donna è mobile Qual piuma al vento, muta d'accento e di pensier'
È sempre misero Chi a lei s'affida, Chi le confida mal cauto il core!
Pur mai non sentesi Felice appieno Chi su quel seno non liba amore!
Ritornello La donna è mobile Qual piuma al vento, muta d'accento e di pensier'!
У виконанні Миколи Фокіна, 1954 Серце жіноче До зрад охоче Вічно мінливе І жартівливе
Ніжно кохати Жінки клянуться Зраджують завжди Та ще й сміються
Приспів Манять красою Палко цілують А потім легко Кидають нас
Часом страждання Любов приносить Та все ж кохання Серденько просить
Ласки жіночі Треба любити Без насолоди Не можна жити
Приспів Хай же сміються Ніжно кохають Та покидаю Їх перший я Сам я!
У виконанні Анатолія Солов'яненка, 1975 Серце красуні Вічно мінливе І легкокриле Як вітер маю
Часто в коханні Палко клянуться Плачуть, сміються Та покидають
Приспів Вічно сміються Вічно чарують Та дуже легко Кидають нас
Часом страждання Любов приносить Тобто ж кохання Серденько просить
Ласки їх любим ми Хоч і зрадливі Жить неможливо Без насолоди
Приспів Хай же сміються Хай же чарують Та першим завжди Зраджую я
Примітки
Посилання
; Лучано Паваротті у фільмі Rigoletto, 1982 ; Микола Фокін, Київський оперний театр, 1954 ; Анатолій Солов'яненко, Київський оперний театр, 1975 ; Анатолій Солов'яненко, Київський оперний театр, італійською