Міколас Вайткус (; 27 жовтня 1883, Гаргждай — 20 травня 1973, Провіденс (Род-Айленд) — литовський поет і драматург, католицький священник.
Життєпис Навчався у прогімназії у Паланзі та у гімназії в Лієпаї.
1903 — поступив до Каунасської семінарії. Продовжив навчання у Санкт-Петербурзі в Духовній академії та в Інсбруку. З 1909 служив в Тельшяї.
У жовтні 1944 року виїхав із Литви. Жив у Австрії, Німеччині, з 1951 року в США.
Творчість Перший вірш опублікував у 1896 році. У своїй поезії Вайткус лірик, обмежений вузьким колом індивідуальних переживань. У його творчості потужні релігійні елементи. Він був один із найбільш талановитих представників литовського національного романтизму. У громадському відношення Вайткус — представник литовської клерикальної інтелігенції.
Бібліографія Margumynai (вірші, 1911) Laimė (поема, 1911) Genijus ir meilė (поема, 1912) Šviesūs krislai (вірші, 1913) Upytė (поема, 1914) Brėkšta (поема, 1919) Liepsnelės (вірші, 1920) Žvaigždės duktė (драма, 1922) Žaibas ir mergaitė (драма) Vilnius mūsų (драма) Tvanas (роман, 1925) Nušvitusi dulkė (вірші, 1933) Vienatvė (вірші, 1952) Aukso ruduo (вірші, 1955) Nuošaliu taku (вірші, 1956) Alfa ir Omega (вірші, 1963) Šerkšno sidabras (вірші, 1965) Dienoraštis (вірші, 1966).
Книжки спогадів
Mistiniame sode (1957) Keturi ganytojai (1960) Su Minija į Baltiją (1962) Baltijos gražuolė (1963) Šiaurės žvaigždė (1965) Per giedrą ir audrą (1965) Nepriklausomybės saulėj 1918—1940 m. (1968—1969). Milžinų rungtynėse (1972)
Посилання Virginija Paplauskienė. Mykolo Vaitkaus asmenybė ir kūryba