Отто фон Шрадер (; 18 березня 1888, Лик, Німецька імперія — 19 липня 1945, Берген, Норвегія) — німецький військовий діяч, адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 1 квітня 1906 року поступив на службу кадетом в Імперський ВМФ. Учасник Першої світової війни. З 4 вересня 1914 до 31 березня 1916 року -—офіцер Османських ВМС, служив при командуванні торпедних катерів на Босфорі. Після цього повернувся в Німеччині, пройшов курси підводника і 18 серпня 1916 року поступив на службу в підводний флот. Був командиром підводних човнів SM UB 28, SM UB 35, SM UC 31, SM UB 64 и SM U 53. Після війни продовжив службу в рейхсмаріне.
З 9 квітня 1940 року і до кінця Другої світової війни — командир німецьких частин на західному узбережжі Норвегії. 30 листопада 1943 року за наказом Шрадера всупереч нормам міжнародного права розстріляли 7 норвезьких моряків, членів екіпажів торпедних катерів, оскільки Шрадер вважав їх британськими командос. Після війни керував поверненням німецьких військ на батьківщину. 17 липня 1945 року заарештований і через 2 дні покінчив життя самогубством в норвезькому полоні.
Звання
Кадет (1 квітня 1906) Фенріх-цур-зее (6 квітня 1907) Лейтенант-цур-зее (30 вересня 1909) Оберлейтенант-цур-зее (19 вересня 1912) Капітан-лейтенант (26 квітня 1917) Корветтен-капітан (1 квітня 1926) Фрегаттен-капітан (1 лютого 1931) Капітан-цур-зее (1 квітня 1933) Контрадмірал (1 квітня 1937) Віцеадмірал (1 листопада 1939) Адмірал (1 березня 1942)
Нагороди
Перша світова війна
Залізний хрест 2-го класу (жовтень 1914) 1-го класу (27 січня 1916) Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 5-го ступеня з короною (16 вересня 1916) Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія) Срібна медаль «Імтияз» з шаблями (Османська імперія)
Міжвоєнний період
Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня Хрест Левенфельда 2-го і 1-го класу Ганзейський Хрест (Гамбург; 5 березня 1922) Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами (5 березня 1922) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (20 листопада 1926) Нагрудний знак підводника (1918) (20 листопада 1926) Військова медаль (Османська імперія) (20 листопада 1926) Почесний хрест ветерана війни з мечами (4 грудня 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно. Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (18 січня 1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Друга світова війна
Застібка до Залізного хреста 2-го класу (19 жовтня 1939) 1-го класу (5 травня 1940) Німецький хрест в золоті (20 листопада 1941) Нагрудний знак мінних тральщиків (17 червня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (19 серпня 1943)
Література
Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 3: P–Z. Biblio Verlag. Osnabrück 1990,. ISBN 3-7648-1700-3. S. 259–260. Michael Böcker: Admiral Otto von Schrader (1888-1945). Marineoffizier in der Zeit der Weltkriege. Dissertation in Form einer Biografie, Selbstverlag M. Böcker, Leverkusen 2015, ISBN 978-3-00-048402-5 (Dissertation Universität Wuppertal 2015, 352 Seiten). Rangliste der Deutschen Reichsmarine. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn. Berlin 1929. S. 43. Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 682. Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Посилання
Фотографії і нагороди Шрадера.