Діоскор Александрійський (, помер 4 вересня , Гангри) — патріарх (архієпископ) Александрійський (27.06.444—13.10.451), наступник по кафедрі і, можливо, родич св. Кирила, хоча відомий переслідуваннями його племінника священика Афанасія, який виступив обвинувачем Діоскора на Халкедонському соборі.Евагрий Схоластик. Історія Церкви. http://www.agioskanon.ru/hist-evagriy/002.htm Святий давньосхідних церков, крім Ассирійської Церкви Сходу, Стародавньої Ассирійської Церкви Сходу, Вірменської апостольської церкви, яка в той же час визнає святим його архідиякона і наступника як глави монофізитів Тимофія II Елура, в основному, поділяв його богословські погляди, але прийняв в євхаристійне спілкування православних протеріан, проти чого свого часу заперечував Діоскор. За часів Тимофія II радикальні послідовники Діоскора утворили церкву діоскоріян.

Біографія Набув в церковній історії популярності через захист єретика Євтихія і участю в монофізитській смуті. Євтихій, засуджений за єресь на помісному Константинопольському соборі 448 року під головуванням Флавіана, патріарха Константинопольського, знайшов сильних покровителів в особі всемогутнього міністра Хрисафія і самого імператора Феодосія Молодшого. До них приєднався і Діоскор.

Євтихіанство розвинулося з крайнощів александрійських поглядів, і Діоскор як представник Александрійської церкви і Александрійської богословської школи вважав за потрібне взяти його під своє заступництво в боротьбі з протилежною антіохійською христологією. Крім того, до богословського протистояння домішувалася боротьба за ієрархічну першість. Єпископи Константинополя, нової столиці Імперії, навіть не будучи патріархами, придбали першість честі між усіма єпископами Сходу і мали великий вплив на всі церковні справи. Александрійська церква, як давніша і до того ж апостольського походження, могла вважати за собою більше прав на таку першість, і тому у деяких александрійських єпископів помічалося суперництво з єпископами константинопольськими. До їх числа належав і Діоскор. Він знав, що александрійський патріарх Феофіл свого часу судив патріарха Константинопольського Івана Золотоустого, а Кирило Александрійський — Несторія. Справа Євтихія для нього уявлялася зручною нагодою провести інтриги проти константинопольського патріарха Флавіана і стати його суддею.

Спонукуваний сильною придворною партією, імператор скликав у 449 р. Вселенський собор в Ефесі для обговорення справи Євтихія. Головування на соборі було надано Діоскору, який явно зловживав своїм становищем. Противники Євтихія від собору були усунені, його явні прихильники і противники Флавіана були запрошені на собор, навіть якщо за канонами вони і не мали на те права. Флавіан перед собором з'явився підсудним. Його засудили за введення нових догматів і заслали, після чого він невдовзі помер. Разом з ним були засуджені Євсевій Дорилейський (обвинувач Євтихія на Константинопольському соборі), Домен Антіохійський, Феодорит Кирський, Іва Едеський та ін. єпископи. Папа Лев I Великий був відлучений від церковного спілкування. В той же час Євтихія було повністю виправдано.

Проте торжество Діоскора було нетривалим. Слабкі протести проти собору на Сході були посилені папою Левом. Він зібрав собор в Римі і засудив «Ефеський розбій» (latrocinium Ephesenum), Діоскора і Євтихія, про що і написав кліру, сенату й народу Константинополя. В 450 р. Феодосій ІІ помер, і візантійський престол зайняв Маркіан, який одружився з Пульхерією, сестрою покійного Феодосія, шанувальницею Флавіана. За розпорядженням нового імператора у 451 р. зібрався новий Вселенський собор у Халкедоні. На першому ж засіданні цього собору, відомого як Четвертий Вселенський собор, відбувся суд над «розбійницьким собором в Ефесі. Показаннями свідків були встановлені неправди і насильства, до яких вдавався Діоскор. Не з'явившись після триразового запрошення, він був засуджений за підтримку Євтихія, порушення канонів, відлучення Льва та інші злочиниДіяння Вселенських Соборів. Казань, 1908. Т. III. С. 252-253..Засудження, надіслане Халкедонським собором Діоскору: «Святий, великий і вселенський собор, благодаттю Божою за велінням найблагочестивіших і боголюбивих імператорів наших зібрався у віфінському місті Халкедоні, в церкві святої і добропереможної мучениці Євфимії, — Діоскору. Дізнайся, що ти — за презирство божественних канонів і за твій непослух цьому святому і Вселенському собору, а крім того, крім інших твоїх проступків, в яких ти винен, за те, що, бувши в третій раз викликаний цим святим і великим собором, згідно з божественним канонами, для відповіді на висунуте проти тебе звинувачення, ти не з'явився, — цього місяця жовтня в тринадцятий день святим і Вселенським собором ти позбавлений єпископства і відчужений від усякої церковної посади».Після собору Діоскор був засланий в Пафлагонію, в Гангри, де і помер 4 вересня (7 тота) 454 р.

Примітки

Література

Диоскор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Науково-богословська література

А. В. Карташёв. Вселенские Соборы. Париж, 1963