Катарі́на Ба́рлі (, транск. [ˈbɑːli]; 19 листопада 1968, Кельн) — німецько-британська юристка і політична діячка, з 2013 по 2019 роки — членкиня Бундестагу. З 2 липня 2019 року Барлі — депутатка Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року обрана заступницею голови Європейського парламенту.

До того Барлі обіймала посаду міністерки у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (червень 2017—березень 2018), міністерки праці та соціальних питань у третьому уряді Анґели Меркель (вересень 2017—березень 2018) та міністерки юстиції та прав захисту споживачів у четвертому уряді Анґели Меркель (березень 2018—червень 2019).

Походження, навчання та кар'єра Барлі — дочка британського редактора «Німецької хвилі» (Deutsche Welle) та німецької лікарки — закінчила гімназію в Роденкірхені у Кельні. Після успішної здачі іспитів вступила до Марбурзького університету та продовжила навчання по обміну в Університеті Париж XI, де у 1990 році отримала диплом з французького права — Diplôme de droit français. Після першого державного іспиту в 1993 році Барлі розпочала роботу над докторською дисертацією з професором Бодо П'єрот у Мюнстерському університеті, яку вона закінчила у 1998 році.

Після другого державного іспиту в 1998 році Барлі спочатку працювала адвокаткою у великій гамбурзькій юридичній фірмі з медичного права, після чого вона змінила роботу і почала працювати науковою співробітницею в ландтазі землі Рейнланд-Пфальц. Опісля Барлі працювала науковою співробітницею Федерального конституційного суду з Ренатою Єґер, пізніше — суддею в земельному суді Тріра, а також в участковому суді Віттліха. З 2008 року до виборів у Бундестаг Барлі працювала референткою в земельному Міністерстві юстиції та захисту прав споживачів у Майнці, співпрацюючи з такими міністрами як Гайнцом Ґеорґом Бамберґером та Йохеном Гартлоффом. З 2010 року Барлі є членкинею земельної консультативної ради державних службовців у профспілці ver.di.

Особисте життя Барлі розлучена, має двох синів. Проживає разом з Марком ван ден Берґом.

Політична кар'єра У 1994 році у 26-річному віці Катаріна Барлі стала членкинею Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП). З 2005 по 2016 роки вона належала до регіональної ради правління СДП району Трір-Саарбург, а з 2010 року стала головою ради правління. З 2017 року Барлі — член федеральної ради правління СДП.

На початку листопада 2015 року колишній голова ради правління СДП — Зіґмар Ґабрієль — запропонував кандидатуру Барлі на посаду генеральної секретарки СДП. 11 грудня 2015 року на партійному з'їзді СДП Барлі отримала 93 % голосів делегатів з'їзду та стала наступницею Ясмін Фагімі. У квітні 2016 року Барлі запропонувала кандидатуру Юліане Зайферт з державної канцелярії землі Рейнланд-Пфальц на вільну посаду управительки СДП, що пустувала з 2012 року. З 2016 року Барлі є федеральною представницею у раді другого державного телеканалу — ZDF.

Депутатка у Бундестазі (2013—2019) На парламентських виборах 2013 року Барлі балотувалася в одномандатному виборчому 204-му окрузі (Трір) та отримала 31,1 % голосів. Вона пройшла до Бундестагу, будучи 7-ю у списках СДП.

У фракції СДП Барлі належала до парламентських лівих.

На парламентських виборах 24 вересня 2017 року Барлі програла вибори в одномандатному 203-му окрузі (Трір), отримавши 33,7 % голосів; перемогу здобув кандидат від ХДС Андреас Штейер, набравши 37,9 % голосів виборців. Утім, Катаріна Барлі пройшла в Бундестаг, зайнявши 3-є місцем у партійному списку в районі Трір-Саарбург.

Після виборів до Європейського парламенту в 2019 році Барлі повідомила президенту Німеччини про зречення свого мандату депутатки Бундестагу, який завершився 1 липня 2019 року. Її наступницею стала Ізабель Макензен.

Міністр у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (2017—2018) 2 червня 2017 року Катаріна Барлі була призначена міністеркою у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді у третьому уряді Анґели Меркель та передала свій пост генеральної секретарки СДП. Вона стала наступницею Мануели Швезіг, яка заступила на пост міністр-президента землі Мекленбург-Передня Померанія після відставки Ервіна Зеллерінґа. Барлі виконувала міністерські обов'язки до присяги нового четвертого уряду Анґели Меркель 14 березня 2018 року.

28 вересня 2017 року президент Німеччини Штайнмаєр звільнив з посади міністерку праці та соціальних питань Андреа Налес за її проханням, так як вона була обрана лідеркою фракції СДП у Бундестазі. Глава уряду Ангела Меркель попросила Катаріну Барлі прийняти другий міністерський портфель на додаток до вже наявного.

міністр юстиції та прав захисту споживачів (2018—2019) 14 березня 2018 року Федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр призначив Катаріну Барлі на посаду міністра юстиції та прав захисту споживачів Німеччини у четвертому уряді Анґели Меркель.

17 жовтня 2018 року президія СДП разом з Удо Булльманном одноголосно номінувала Катаріну Барлі головною кандидаткою на вибори до Європейського парламенту, куди вона була обрана у 2019 році. Ще до виборів Барлі повідомила, що залишає свій міністерський пост, незважаючи на майбутні результати. 27 червня 2019 року вона була звільнена з посади міністра юстиції та прав захисту споживачів, її наступницею стала Крістіне Ламбрехт.

Депутатка в Європейському парламенті (з 2019) 2 липня 2019 Барлі отримала мандат Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року вона була обрана заступницею голови Європейського парламенту. Барлі належить до постійного складу комітету з громадських прав, юстиції та внутрішніх справ, а також бере участь у комітеті з закордонних справ.

Переконання У лютому 2017 року Катаріна Барлі опублікувала у виданні «The European» статтю під назвою «Europa ist unsere Zukunft» («Європа — наше майбутнє»), в якій, пояснюючи особисте ставлення до цієї теми, торкнулася історії своєї родини. За словами Барлі, її батько народився в Лінкольнширі в 1935 році й в дитинстві любив спостерігати за бомбардувальниками, які злітали з побудованого неподалік аеродрому. Можливо, він бачив і літаки, які вирушали на бомбардування Дрездена в 1945 році, в ході якого ледь не загинула родина її матері, і Барлі згадала про це, як одну з головних причин своєї прихильності ідеалам єдиної та мирної Європи.

Примітки

Посилання