, стилізовано як SAMURAI CHAMPLOO — аніме-серіал, розроблений компанією Manglobe. У ньому представлені виробничі команди на чолі з режисером Сін'ітіро Ватанабе, дизайнером персонажів Кадзуто Накадзава та механічним дизайнером Махіро Маеда. Серіал вперше демонструвався з 20 травня 2004 року по 19 березня 2005 року на телеканалі Fuji Television. В Україні аніме транслювалося на каналі QTV у 2011—2012 роках.
Події серіалу відбуваються в альтернативній версії феодальної Японії періоду Едо (1603—1868), у якій поєднуються традиційні елементи з анахронізмами, зокрема з хіп-хопом. Серіал розповідає про пригоди дівчини Фуу, бродячого мечника Муґена та роніна Джина. Фуу рятує Муґена та Джина від страти, а потім просить їх допомогти їй у пошуках «самурая, який пахне соняшником». За структурою Самурай Чамплу схожий на дорожній фільм, він фокусується на толерантності та прийнятті меншин, що контрастують з навколишнім середовищем, а центральною темою є зображення та прийняття смерті.
Режисер Сін'ітіро Ватанабе почав планувати серіал у 1999 році, розробляючи персонажів та концепцію під час роботи над Cowboy Bebop: Knockin' on Heaven's Door та The Animatrix, розпочавши препродакшн у 2002 році. Музику до аніме написали хіп-хоп виконавці Шінджі Цучіда (Tsutchie) з Shakkazombie, Fat Jon, Nujabes і Force of Nature. Його виробництво було неструктурованим — сценарій зазнав численних змін, а Ватанабе запросив багато фахівців, щоб забезпечити високу якість анімації. Серіал був позитивно сприйнятий, особливо його музичний супровід та анімація, і мав комерційний успіх на Заході.
Світ та теми Режисер серіалу Сін'ітіро Ватанабе визначив центральну тему «Самурая Чамплу» як зображення та прийняття смерті. Ще однією темою серіалу стала індивідуальність та пошук власної неповторної ідентичності. Дія серіалу відбувається в Японії періоду Едо, приблизно через шістдесят років після закінчення періоду Сенґоку. Попри історичний характер, аніме не зосереджується на історичних деталях, окрім незначних включень та посилань. Свідома інклюзивність серіалу наголошує на культурному прийнятті та толерантності до меншин, включаючи корінний народ айнів, іноземців, гомосексуалів та християн (період Едо був часом, коли Японія була дуже структурованою, конформістською та ізоляціоністською). Через те, що сюжет аніме розгортається в епоху Едо та містить самурайську культуру і кодекс честі, Ватанабе побоювався, що серіал сприйматиметься націоналістичним, тому це спонукало його приділити увагу меншинам і толерантності.
Основним культурним впливом на аніме-серіал є субкультура хіп-хопу. Ватанабе був прихильником хіп-хопу ще зі шкільних років, а своїм першим знайомством з ним назвав пісню гурту Grandmaster Flash and the Furious Five. Він порівнював самурайську культуру з хіп-хопом через схожу філософію самоідентифікації. Окрім своєї прихильності до хіп-хопу, Ватанабе значною мірою черпав натхнення для серіалу у творчості актора , зокрема, в його історичних драмах. Наративний підхід серіалу був натхненний звичкою Кацу знімати проекти без чітко визначеної сюжетної структури. Слово «Чамплу» в назві походить від назви окинавської страви чанпуру, що означає «щось змішане». Страви, зображені в серіалі, спочатку точно відповідали періоду Едо, але з часом їх перелік почав включати також анахронічні, такі як окономіякі.
Сюжет аніме побудований як дорожній фільм, з незначним зв'язком між окремими історіями до фінальної трисерійної арки, що контрастує з серіальною структурою його сучасників. Ватанабе, зокрема, називав фільми про сліпого самурая джерелом натхнення для цього стилю. Також на серіал вплинули фільми «Вихід Дракона» та «Брудний Гаррі». Один епізод був заснований на китайській концепції ці. Під час раннього планування тон серіалу був набагато серйознішим, після написання сценаріїв перших чотирьох епізодів його творці були стурбовані тим, що його тон стає похмурішим, що спонукало їх зробити більший акцент на комедії. У японських назвах епізодів використовуються . Вони почерпнуті з різних джерел, зокрема з японських та західних приказок (назва першого епізоду Shippu Doto є японським перекладом німецької фрази Sturm und Drang), філософських концепцій (Inga Oho відсилає до прислів'я про роботу карми) і фрагментів класичних творів (назва епізоду Anya Koro відсилає до ).
Сюжет Дівчина, на ім'я Фуу працює офіціанткою у чайній крамничці. Муґен пропонує випровадити купку неприємних клієнтів, які доставляють незручності Фуу, в обмін на 50 рисових кульок. Однак та не погоджується. Після цього Фуу своїми діями створює неприємну для себе ситуацію, проливши чай на сина префекта міста. Як розплату син префекта наказує відрізати їй кілька пальців. Вона кричить, що дасть 100 рисових кульок, і Муґен її рятує. В той самий час Джин, стоїчний молодий ронін в одязі самурая, який вбив до цього трьох мечників мера, входить у чайну крамницю, не підозрюючи про те, що відбувається всередині. Муґен помилково приймає Джина за одного з людей префекта і нападає на нього. Вони починають боротися один проти одного і ненавмисно спричиняють смерть сина префекта. Їх схоплюють та засуджують до смертної кари, але Фуу рятує їх. Натомість вона просить їх піти з нею, щоб знайти «самурая, який пахне соняшником».
У фіналі всі троє прибувають до містечка , де вони вступають у конфлікт з групою найманих вбивць, підісланих урядом, щоб убити «самурая, який пахне соняшником» Сейдзо Касумі — батька Фуу. Фуу шукала Касумі, щоб помститися за те, що він покинув її матір разом з нею, але вона відступає, оскільки він вже помирає від хвороби. Один з найманців вбиває Касумі, далі його долає Джин. Муґен та Джин б'ються на дуелі, їхні мечі ламаються, але вони вирішують далі не вбивати один одного, оскільки тепер вважають один одного друзями. Фуу дізнається, що її батько брав участь у Сімабарському повстанні й тому пішов з родини, щоб захистити її. Вона також виявляє, що збрехала про результат кидання монети, що ненадовго дратує Муґена та Джина. Оговтавшись від останньої сутички, трійка розходиться різними шляхами.
Персонажі Основний склад персонажів був створений Ватанабе, він хотів, щоб головні герої серіалу були дурними, незрілими та небезпечними, з «відтінком божевілля». Він описав Муґена і Джина як нестандартних людей, не зв'язаних правилами того часу. Їх дизайн був розроблений , який працював як художник і режисер над декількома проектами, включаючи Ashita no Nadja та аніме-сегменти з «Убити Білла. Фільм 1». Ранні ескізи персонажів більше відповідали смакам Накадзави, ніж побажанням продюсерської команди, що призвело до численних перероблень. Голосовий запис включав сесії з усіма трьома сейю, які озвучували головних героїв, разом, що іноді викликало певну напруженість через їхній різний досвід роботи.
Весела та енергійна дівчина, майстриня на всі руки, оскільки постійно перебивається підробітками: на початку серіалу вона працювала офіціанткою в чайній. У неї є домашня білка-летяга, на ім'я Момо. З усіх трьох головних персонажів особистість Фуу найменше змінилася порівняно з початковою концепцією, хоча дизайн її персонажа зазнав значних змін, щоб стати більш умовно красивим.
Нахабний і волелюбний бродячий мечник з островів Рюкю, який самотужки опанував техніку володіння мечем. Живучи з дитинства у суворій самотності, він з глибокою недовірою та зневагою ставиться до авторитетів і живе для того, щоб битися з сильними супротивниками. Ватанабе описав Муґена як уособлення «реперського ідеалу» самовираження. Його рюкюенське походження стало компонентою фокусування Ватанабе на інклюзивності та толерантності в наративі.
Спокійний і стоїчний ронін, який блукає Японією після того, як був змушений убити свого вчителя, і тому носить окуляри, щоб замаскуватися. Він найкраще відчуває небезпеку і схильний ризикувати життям, щоб довести свою значущість. Він є майстром мудзюсінкена, стилю кенджюцу, створеного на початку періоду Едо Секіуном Харігайєю. Джин був створений на противагу Муґену, щоб не дати історії стати одновимірною. Початкова ідея Ватанабе, яку він відкинув, полягала в тому, щоб Джин був анархістом, а його особистість і дизайн мало змінилися під час виробництва.
Спочатку планувалося, що в серіалі також з'являться три напівпостійні персонажі. Це Рекку, голландець, який стверджує, що він японець; Коку, мандрівний священник, знайомий з минулим Джина і Сара, жінка-ніндзя, яка закохається в Муґена. У результаті їхні ролі були зведені до одноразових появ, а версії персонажів збереглися. Рекку став персонажем Джоджі у серії «Розшукується іноземець», священник з'явився у «Смертельне божевілля», а Сара стала центральним персонажем в «Жалібні пісні». Також в аніме з'являються історичні постаті або персонажі, натхненні історичними персонами, наприклад, художник Хішікава Моронобу; Джоджі, який є художньою версією голландського японіста ; художня версія американського бейсболіста ; Ухорі Андо, який є прямим відсиланням до Енді Воргола.
Виробництво «Самурай Чамплу» став дебютним телевізійним продуктом анімаційної студії Manglobe, заснованої 2002 року. Анімацію опенінгу створила студія Madhouse. Продюсерський комітет для підтримки проекту був сформований з у партнерстві з Tokuma Shoten та північноамериканською компанією Geneon Entertainment. Ватанабе виступив режисером серіалу. Кобаяші, Сасакі, Міцуґі Санае та Ґото Хідекі стали плановими та виконавчими продюсерами, а продюсерами — Хамано Такатоші, Кочіяма Такаші та Сатомі Тецуро.
Сюжет придумали Сіндзі Обара та з Office Crescendo, а сценарій написали Обара, , , , Такагі Сейко, Сугі Рьота та Ватанабе. Накадзава написав сценарій 15-ої серії та розкадрував її. Також він виступив у ролі дизайнера персонажів та головного режисера анімації. Художником-постановником став Вакі Такеші, режисером розкадровки — , а над кольором працював Судзукі Ері. Додаткових персонажів створив Коморі Хідето. Дизайн зброї був розроблений за участю та виконавчого директора Manglobe Окамото Хідеро. Режисером-постановником виступив Ямада Кадзухіро, а головним редактором — Какесу Сюїчі. Численні запрошені фахівці також були залучені до роботи над різними епізодами як художники або режисери анімації, зокрема , Йошімото Такеші, Накамото Наоко, Хіроюкі Імаіші та .
Концепція та розробка Концепцію «Самурая Чамплу» започаткував Ватанабе у 1999 році, відомий на той час своєю роботою над аніме-серіалом Cowboy Bebop. Він хотів створити серіал, протилежний переважно спокійній та зрілій атмосфері Cowboy Bebop, прагнучи повної зміни через втому від роботи над цим проектом протягом тривалого періоду. Успіх Cowboy Bebop дозволив йому розробити все, що він хотів, для свого наступного проекту. Як і в інших своїх проектах, він черпав натхнення в музиці, а потім підбирав під неї наратив. Його підхід полягав у поєднанні двох улюблених речей — класичних самурайських пригодницьких фільмів і серіалів та хіп-хоп музики — в одній роботі. Створення «Самурая Чамплу» довелося відкласти через зайнятість Ватанабе в проектах Cowboy Bebop: Knockin' on Heaven's Door та The Animatrix. Кобаяші запросив Ватанабе попрацювати над оригінальним проектом у Manglobe, коли компанія була заснована в лютому 2002 року, і Ватанабе надіслав пропозицію цього серіалу у травні того ж року. Пропозиція включала основні концепції серіалу та ескізи головних героїв. Ватанабе запросив Накадзаву на роботу, оскільки був фанатом його творчості та хотів мати можливість попрацювати з ним. Обара, більш відомий своєю роботою над художніми фільмами та телевізійними драмами, був залучений через спільного друга з Office Crescendo.