Туркменістан

Туркменіста́н () — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі, Узбекистаном — на півночі та сході, Іраном і Афганістаном — на півдні. На заході її омиває Каспійське море. Столиця та найбільше місто — Ашгабат.

Туркменістан — член ООН, Організації ісламської співпраці.

З 1924 по 1991 рік Туркменістан входив до складу СРСР на правах союзної республіки (Туркменська радянська соціалістична республіка). Незалежність Туркменістану було проголошено в жовтні 1991 року.

Згідно з Human Rights Watch, влада держави має тоталітарний контроль над життям народу, Туркменістан залишається однією з найрепресивніших держав планетиhttps://www.hrw.org/world-report/2014/country-chapters/turkmenistan. У всіх рейтингах свободи держава посідає останні місця.

Туркменістан має п'яті за величиною поклади природного газу у світі. Більша частина країни вкрита пустелею Каракуми.

Географія

Див. також: Геологія Туркменістану, Гідрогеологія Туркменістану, Сейсмічність Туркменістану, Природоохоронні території Туркменістану

Межує на півночі з Казахстаном і Узбекистаном, південному сході з Афганістаном, півдні з Іраном, на заході омивається Каспійським морем; площа 488 100 км²; столиця Ашгабат; рельєф: близько 90 % країни становлять пустелі, включаючи Кара-Кум (площа близько 310 800 км²), головна річка Амудар'я.

Рельєф Берегова лінія Каспійського моря у межах Туркменістану на півдні порізана слабко, а на півночі має звивисті контури, утворюючи затоки (Кара-Богаз-Гол, Туркменбаші та Туркменську), півострови (Дарджа, Челекен) і коси; береги низинні піщані. На узбережжі розташовані острови Огурчинський, Камишлиада тощо.

У південній частині країни простягаються гори Копетдаг (висота — близько 2942 м); на північному заході від них розташовуються два відособлених хребти: Малий Балхан (до 777 м) і Великий Балхан (до 1881 м). До Копетдагу з півночі прилягає передгірна рівнина, яка на заході зливається з прикаспійською низинною рівниною. На південному сході у межах Туркменістану заходяться північні передгір'я Паропамиза — височини Бадхиз (до 1267 м) і Карабиль (до 984 м), розділені річкою Мургаб. На крайньому південному сході — відріг Гіссарського хребта Кугітангтау (до 3139 м, найвища вершина країни). На заході — Красноводське плато (до 308 м), на північному заході — південна окраїна плато Устюрт. На південь від Устюрту розташований Заузбойський складчастий район, який являє собою систему куестових плосковершинних височин (Капланкир, Челюнкри тощо) і знижень, які їх розмежовують. У межах прикаспійської низинної рівнини піднімаються: височини Небитдаг (39 м), Боядаг (134 м), Кумдаг, Монджукли (27 м) та ін. На півночі та північному сході від передгірної рівнини Копетдагу простягаються Каракуми, які розділяються на Центральні (або Низинні) та Заунгузькі. У межиріччі Амудар'ї і Теджену розташовуються Південно-Східні Каракуми. Для цих пустель характерні горбисті напівзарослі піски; є ділянки барханних пісків; у зниженнях — такири і сори. У межах Туркменістану знаходиться неширока смуга правобережжя Амудар'ї (піски Сундукли).

Клімат Клімат різко континентальний, посушливий, з великою річною і добовою амплітудами температур, малою вологістю повітря, високою випаровуваністю і невеликою кількістю опадів. Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна, іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня — від −5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум — 32 °С у Ташогузькій області, −29 °С у передгірній зоні Копетдагу і −10,3 °С на півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня — 28 °С на північному сході та 32 °С на півдні; абсолютний максимум — 49,9 °С (станція Репетек). Опадів — 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах, 200—300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні, північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий вітер гармсиль. При зміні сезонів — пилові бурі. Вегетаційний період 200—270 діб.

Водойми Близько 80 % території Туркменістану позбавлена постійного поверхневого стоку; річки є тільки у південних і східному периферійних районах. Єдина багатоводна річка — Амудар'я, яка протікає східною частиною країни, має два повновіддя: навесні — менше (від дощів і танення снігів у низьких гірських областях) і влітку — головне (від танення льодовиків і снігів у високогірних районах). Амудар'я несе у своїх водах величезну кількість наносів, які сприяють підвищенню родючості зрошуваних земель. Каракумським каналом води Амудар'ї дійшли до Бахардена — 900 км (1975). На півдні найбільші річки — Мургаб, Теджен і Атрек (влітку у низовинах пересихають) — з весняними повенями; стік Мургаба і Теджена у зв'язку з будівництвом на них водоймищ і проведенням Каракумського каналу врегульований. З північного схилу Копетдагу стікає багато коротких річок, води яких майже повністю розбираються для зрошення. Велику роль для пасовищного скотарства відіграють підземні води (часто засолені). Значне місце у водному господарстві пустелі належить зимово-весняним поверхневим дощовим водам. По долинах річок, Каракумському каналові розташовані оази.

Більша частина озер солоні; вони зустрічаються на каспійському узбережжі і в руслі Узбою (найбільше з них — Куули). З прісних озер виділяються Ясхан (використовується для водопостачання м. Небит-Даг) і Топиатан у долині Узбою. У горах — озера карстового походження Коу-Ата (у Бахарденській печері) і Хорджунли (у Кугитангтау).

Ґрунти Сіро-бурі ґрунти (із вмістом гумусу менше 1 %, різкою солонцюватістю і нагромадженням гіпсу) займають плато Устюрт, Красноводське і Заунгузьке; сіроземи (із вмістом гумусу від 1 % до 3—4 % і високою карбонатністю) — переважно підніжжя і нижні схили гір. На передгірній рівнині поширені світлі сіроземи; у нижньому поясі гір — типові сіроземи, вище — темні сіроземи. На найвищих частинах гірських плато і хребтів Копетдагу і Кугитангтау — гірські коричневі ґрунти. У Каракумах на значній площі — закріплені піски. У зниженнях — солончаки, такири і такировидні ґрунти. У долинах річок — променево-сіроземні й алювіально-лукові ґрунти. Близько 2 % площі країни займають зрошувані ґрунти — основний землеробський фонд держави.

Історія

Землі сучасного Туркменістану в давнину належали до центрів стародавніх землеробських і скотарських цивілізацій. Міські поселення відомі тут ще з V тис. до н. е. (Намазга-Тепе, Алтин-тепе, Анау). Пізніше ці території стали окраїною античного світу, входили до складу Перської імперії, Держави Александра Македонського, Парфії; у середні віки — держав Сасанідів, Арабського Халіфату, Хорезму. В ХІ ст. туркменські племена огузів завоювали більшу частину Близького Сходу, а їхні нащадки заснували Османську імперію у Малій Азії. У XVI—XVII столітті частина входила до Бухарського і Хівинського ханств, частина належала Ірану; у 1880-х pp. Туркменістан окупувала Російська імперія; у 1917—1921 роках він був тереном боротьби народів Туркестану з радянськими окупантами; з 1921 року — область у складі Туркестанської АРСР; з 1924 року-го — союзна республіка. Економічний і політичний суверенітет проголошений у 1990 році. Туркменія підтримала збереження СРСР на референдумі 1991 року. Президент Сапармурат Ніязов підтримав антигорбачовський путч 1991 року. У жовтні 1991 року була декларована незалежність після широкого схвалення на референдумі. Республіка приєдналася до СНД у грудні 1991 року. У ОБСЄ й ООН прийнята в 1992 році. Прийнято нову Конституцію, обраний парламент у кількості 60 чоловік, Сахад Мурадов став прем'єр-міністром.

Уряд і політика

Нинішня система влади в Туркменістані сформувалася у 1992—1993 рр. За цей час Комуністична партія республіки була перетворена у Демократичну партію, ради всіх рівнів скасовані, і в той же час були сформовані нові органи центральної і місцевої влади. Система влади, які склалася в Туркменістані, наближається до авторитарно-монархічної форми управління державою, хоча за Конституцією Туркменістан є республікою.

Президенти держави Сапармурат Ніязов (1991—2006), Гурбангули Бердимухамедов з 2006 року по 2022, з 2022 — Сердар Бердимухамедов. Культ особистості Ніязова став складником державної ідеології (його іменем названі: місто, два райони, корабель, Академія сільськогосподарських наук, безліч вулиць, площ, шкіл, радгоспів і колгоспів — всього близько 1000 об'єктів). Формування культу особи Президента збіглося з відродженням ісламу в країні, що суттєво виділяє політичний режим Туркменістану з інших середньоазійських країн.

З приходом до влади Гурбангули Бердимухамедова культ Туркменбаши переглянуто і значною мірою скасовано. Зроблені деякі кроки з лібералізації і відкритості режиму, хоча загалом диктатура збереглася.

Президент

Найвищою посадовою особою Туркменістану є президент, він водночас Голова Кабінету Міністрів, голова Народної Ради (Халк Маслахати), голова Демократичної партії (ДП та інші організації об'єднані у т. з. Рух національного відродження), голова Ради Старійшин, Верховний головнокомандувач Збройних Сил, голова Ради оборони і національної безпеки, керівник Цивільної оборони, президент Гуманітарної асоціації туркмен світу.

Президент Туркменістану володіє правом законодавчої діяльності; його укази мають силу закону; він також має право ввести в країні надзвичайний стан.

Законодавча влада Парламент Туркменістану (Меджліс) складається з 125 депутатів. Діє на постійній основі. Парламент ухвалює Конституцію, вносить до неї зміни, приймає закони, призначає дати виборів Президента і Меджлісу, затверджує програму діяльності Кабінету Міністрів і бюджет.

Народна Рада (Халк Маслахати) Народна Рада є найвищим органом представницької влади держави. Вона збирається в особливих випадках. У її роботі беруть участь 160 осіб: депутати парламенту (50 осіб), стільки ж представників виконавчої влади, які призначаються президентом (міністри, керівники місцевих органів влади, старійшини тощо), а також 60 народних представників, які обираються спеціально у Народну Раду. Народна Рада — це особливий державний інститут. Він не має конкретних владних повноважень. Однак приймає рішення з принципових питань життя країни: вносить поправки до Конституції, приймає рішення про проведення референдумів, вносить рекомендації щодо основних напрямків політичного, економічного і соціального розвитку держави. Наприклад, 27 грудня 1995 р. Народна Рада проголосила Туркменістан нейтральною державою. Органи влади, які об'єднують владу найвищої службової особи (монарха) і законодавчу гілку влади, подібні Народні Ради у Туркменістані, функціюють у близькосхідних монархіях — Йорданії, Бахрейні, Кувейті, Саудівській Аравії (парламент з дорадчими повноваженнями).

Виконавча влада Ключовою фігурою у структурі виконавчої влади Туркменістану є хяким — глава адміністрації велаяту (області), шахеру (міста), етрапа (району). Хяким є представником Президента. Він несе персональну відповідальність за стан справ на довіреній йому території перед Президентом.

Органи місцевого самоврядування Як органи місцевого самоврядування у Туркменістані діють т. з. генгеші, які обираються з авторитетних представників населеного пункту (міста, села, мікрорайону). У компетенцію генгеші входить: затвердження місцевого бюджету, вирішення соціальних питань у межах міста, села, селища, мікрорайону, вулиці.

Порушення прав людини 23 червня 2008 року Amnesty International випустила доповідь про систематичні порушення прав людини в Туркменістані.

У доповіді зазначається, що уряд, який прийшов до влади в грудні 2006 року, майже нічого не зробив для усунення попередніх порушень.

У доповіді наведені документовані свідчення недотримання наступних прав людини: право на свободу слова; право на свободу об'єднань; право на свободу віросповідання та переконань; право на справедливий суд, особливо у справах, які мають політичне підґрунтя;