Марія Параска (у шлюбі — Мальцовська, русин. Марія Мальцовска; 5 травня 1951, с. Руський Потік, Снинський район, Пряшівський край, Чехословаччина — 25 вересня 2010, Пряшів, Словаччина) — українська і русинська письменниця, публіцистка, журналістка, редакторка.
Життєпис Після навчання в середній школі-інтернаті в Гуменному Параскова вступила на філософський факультет Університету Павла Йосифа Шафарика в Пряшеві, який закінчила в 1975 році. Пройшла наукове стажування в Літературно-науковому інституті Словацької академії наук у Братиславі.
Потім працювала редакторкою української преси в газетах і журналах Словаччини — «Дукля», тижневику «Нове життя», «та Дружно вперед».
Після 1989 року — одна з перших редакторок оновленої русинської преси. У 1991 році почала працювати в редакції журналу «Русин» — єдиного в світі наукового видання з історії корінного населення Карпатської Русі — русинів, і газети «Народна новинки», де працювала до своєї кончини.
З 2008 року Марія Мальцовська викладала курс русинської літератури з давніх часів і до сучасності в Інституті русинської мови та культури при Пряшівському університеті.
Членкиня Спілки русинських письменників Словаччини.
Марія Мальцовска була похована в рідному селі Руський Потік.
Творчість Марія Мальцовска — авторка ряду повістей, оповідань та п'єс русинською мовою. Займалася літературною обробкою та була упорядницею поетичної збірки багатьох русинських поетів і письменників. Перші дві художні книги написала українською мовою, а потім почала писати рідною мовою пращурів — русинською.
Вибрана бібліографія
Юльчіна тайна (1989), Поточіна (1991), Манна і оскомина (1994), Приповідкова лучка (книга казок для дітей, 1995), Під русиньскым небом (1998), Русиньскы арабескы (2002), Зелена фатаморґана: Новела (Ужгород, 2007), Єдна встріча (2007) та інші, Сто вызначных Русинів очіма сучасників (у 2-х томах, 2007, 2009).
Нагороди і премії
Марія Мальцовска — перша письменниця Словаччини, яка стала в 1999 році лауреаткою престижної премії імені Олександра Духновича, яку за досягнення в розвитку русинської літератури з 1997 року вручає Карпато-русинський дослідний центр в Гласспорті (США).
За книгу «Русиньскы арабескы» Марія Мальцовска нагороджена премією Словацького літературного фонду в Братиславі.
Посилання
Некролог Недожыта 60-ка М. Мальцовской
Джерела Копорова, Кветослава. Найкрасша приповідка Марії Мальцовской : [про одноймен. публікацію прозаїч. творів] / К. Копорова // Русин. — 2013. — № 4. — С. 15-16. : фот. Бенькова, Марта. Родный діалект Марії Мальцовской в порівняню з русиньскым списовным языком / М. Бенькова // Русин. — 2012. — № 2. — С. 10-13. Марія Мальцовська-Параска : (1951) ; [про закарпат. письменницю] // Літературні портрети українських письменників Чехословаччини. — Пряшів, 1989. — С. 97-9984-87. : портр. Падяк, В. Літературный кошичок: Читанка : 2.-3. Цвіт: про русинські школы пятьрочной сістемы народной освіты Валерій Падяк ; Дослїдный центер карпаті¬стикы при Выдавательстві В.Падяка. — Ужгород: Выдавательство В. Падяка, 2012. — 112 с. : іл. — Текст русин. мовою (у підручнику серед інших і твори М.Мальцовської).