Катаріна Йоганна Гертруда Сімон (), відома як Кате Крузе (17 вересня 1883, Дамбрау подалік від Вроцлава — 19 липня 1968, Мурнау-ам-Штаффельзе) — німецька акторка, художниця та лялькарка-підприємиця, член Німецького союзу художників, що отримала широку популярність як творчиня дитячих ляльок ручної роботи.
Життєпис Позашлюбна донька бухгалтера міського банку та кравчині, яка народилася 17 вересня 1883 року, росла в дуже скромних умовах, її виховувала мати-одиначка. З дитинства проявляла інтерес до різних видів мистецтва. Після закінчення школи вона брала уроки театральної майстерності в Бреслау, а в 1900 році 17-річною підписала оплачуваний контракт з Берлінським театром імені Лессінга, на сцені якого з'являлася в головних ролях, брала участь в його гастролях як по Німеччині, так і за її межами — у Варшаві, Москві.
У 1902 році познайомилася зі скульптором, театральним художником, учасником Берлінського сецессіонау Максом Крузе, майже на 30 років старшим за неї. У грудні того ж року народила першу доньку Марію (домашнє ім'я Мімерле), але оформляти шлюб пара не поспішали.
За порадою завантаженого в Берліні замовленнями чоловіка на період другої вагітності переїхала спочатку до італійської Тоскани, а потім до швейцарської Аскону, де в кантоні Тічино селилися любителі життя на природі. Тут у 1904 році народила другу доньку Софію (Фіфі).
Саме малі діти дали імпульс новому проєкту Кате Крузе. Трирічна Марія, бачачи, як мати постійно возиться з молодшою сестричкою, захотіла отримати під Різдво власну лялькову «дочку». Крузе попросила чоловіка привезти їй такий подарунок з Берліна. Але той відповів: «У магазинах всі ляльки огидні, зший сама». При цьому він зазначив, якою хотів би бачити саморобну ляльку. За його словами, лялька повинна бути «теплою, м'якою і трохи важкою, як справжня дитинка». Ці поради стали головними стимулами нового професійного захоплення Кате Крузе. У 1905 році вона створила свою першу ляльку «дитина для дитини» (). У Мюнхені після народження третьої дочки 26-річна Кате і 55-річний Макс офіційно одружилися в 1909 році.
Крузе починала працювати над виразністю своїх ляльок під враженням від міміки дитячих бюстів, які бачила в майстерні чоловіка, в музейних експонатах голландського скульптора Франсуа Дюкенуа.
Різдвяний ярмарок 1910 року в берлінському торговому центрі Ка-Де-Ве поклав початок міжнародному визнанню таланту Кате Крузе. Їй запропонували виставити свої роботи в розділі «Саморобні іграшки», і ляльки привернули широку увагу, викликали жвавий відгук, преса назвала творчі знахідки Крузе яйцем Колумба. Підвищився попит на її іграшки, почали надходити замовлення з США — спочатку на 150, а потім на 500 ляльок. Подружжю довелося виділити в їх берлінській квартирі (на Фазаненштрассе) приміщення під домашню мануфактуру для створення рукодільних ляльок.
У 1912 році родина переїхала з Берліна до Бад-Кезен. Тут Крузе проявила свої підприємницькі здібності, під її керівництвом були побудовані перші лялькові майстерні, розроблені більше 15 різних типів ляльок. У 1925 році Кате Крузе виграла судовий процес проти великої корпорації Bing (Unternehmen), яка відкрито продавала дешеву імітацію під маркою «Кате-Крузі»-ляльок. Уперше для творців іграшок був наданий захист авторських прав.
Після війни в 1950 році, побоюючись експропріації, Крузе перевела виробництво із східного сектора Німеччини на захід добаварського міста Донауверта, де спадкоємці Катіепродовжують її справу досі.
У шлюбі з Крузе прожила більше 30 років, виховавши сімох дітей. Під час війни на фронті загинули двоє їхніх синів. Макс Крузе помер у 1942 році в Берліні на 88-му році життя. У 1956 році Кате Крузе отримала високу нагороду — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». До старості вона продовжувала улюблену справу.
Померла 19 липня 1968 року в Мурнау-ам-Штаффельзее на 85-му році життя, похована в Шефтларні.
Участь в міжнародних виставках Презентація ляльок на всесвітніх виставках кожен раз була успішною для Кате Крузе.
У 1913 році вона завоювала гран-прі в Генті; отримала велику золоту медаль у Флоренції; удостоїлася перших призів у Франкфурті і Бреслау. У 1937 році гран-прі Всесвітньої виставки в Парижі заслужили ляльки-манекени Кате Крузе для вітрин магазинів.
Сама Крузе вважала власні творчі досягнення випадковістю, пояснюючи їх сприятливим збігом обставин — новими віяннями в педагогіці, зрослою увагою до індивідуальності дитини. Втілення цих ідей в ляльках стало запорукою їх успіху у дітей і батьків.
Сучасне виробництво і маркетинг
Кате Крузе надавала ручному створення ляльок особливий сенс, так його формулюючи:
Рука слідує серцю, тому тільки те, що створено руками, знову прийде до серця.
Як і 100 років тому, сучасна Кате-Крузе-мануфактура в Донауверті продовжує працювати, акцентуючи індивідуальність створюваних ляльок.
У 1990 році в Латвії, в місті Єлгава було відкрито спільне латисько-німецьке підприємство, яке в 2013 році змінило власника і є одним з найбільших роботодавців свого регіону.
Телевізійні портрети
Leonore Brandt, Dirk Otto; Käthe Kruse — Die Puppenmacherin und ihre große Liebe ; in der Reihe «Geschichte Mitteldeutschlands», 45 хвилин, середньонімецького телерадіомовлення, перший вихід в ефір: 24 жовтня 2010 Gabriele Dinsenbacher: Puppenkinder — Das Leben der Käthe Kruse: 45 хвилин, Баварське телебачення 1998. "Кеті Крузе" — телевізійний фільм, у головній ролі Фридеріке Бехт, 88 хвилин, Das Erste , 2015
Примітки
Література
Thomas Dahl. Käthe Kruse Puppen. Katalog und Preisführer. — Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 2005. — ISBN 3-87463-374-8 (Beschreibung der Puppen von ersten Modellen bis heute mit detailreichen Photos, informativem Text und Preistabelle). Gabriele Katz. Käthe Kruse. Die Biografie. - Berlin: Osburg Verlag, 2010 року. - ISBN 978-3-940731-38-8 . Käthe Kruse, neu bearb. von Sofie Rehbinder-Kruse. Ich und meine Puppen = Käthe Kruse, Das große Puppenspiel, 1951. - 5. Auflage. Herder, Freiburg i. Br., 1986. - ISBN 3-451-07934-8 . Käthe Kruse, Ursula Abels. Mein liebes Bärchen. - Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 1996.. - ISBN 3-87463-234-2 . Ina Neumann. Kruse, Käthe, geborene Simon, vol. 13. - Berlin: Duncker & Humblot, 1982. - ISBN 3-428-00194-X . Sabine Reinelt. Käthe Kruse, Leben und Werk. - Weingarten: Kunstverl. 2. Auflage, 1988. - ISBN 978-3-8170-1001-1 . Sabine Reinelt. Käthe Kruse — Auf dem Höhepunkt ihres Schaffens. - Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 2000.. - ISBN 3-87463-266-0 . Siegfried Wagner (Hg.). Käthe Kruse und ihre Puppen = Begleitheft zur Käthe-Kruse-Ausstellung Romanisches Haus (Bad Kösen). - Naumburg: Eigenverlag des Museumsvereins Naumburg e. V., 2014.
Книги письменника Макса Крузе — молодшого сина Кате Крузе: Max Kruse. Die versunkene Zeit — Bilder einer Kindheit im Käthe Kruse Haus (1921—1933). — Norderstedt: BoD, 2000. — ISBN 3-89811-469-4. Max Kruse. Die behütete Zeit — eine Jugend im Käthe Kruse Haus (1933—1945). — Norderstedt: BoD, 2000. — ISBN 3-89811-717-0. Max Kruse. Die verwandelte Zeit — Der Wiederaufbau der Käthe Kruse Werkstätten in Bad Pyrmont (1945—1958). — Duisburg: Verl. Puppen und Spielzeug, 1996. — ISBN 3-87463-237-7.
Посилання
Офіційний сайт Käthe Kruse Puppen GmbH Biographie Kurzbiografie Käthe Kruse Museum in Donauwoerth Käthe-Kruse-Sammlung im Romanischen Haus Bad Kösen Film in der ARD , 2015