Си́рія (), офіційно Сири́йська Ара́бська Респу́бліка () — держава на Близькому Сході, на узбережжі Середземного моря (берегова лінія 173 км), що межує з Ліваном (356 км) та Ізраїлем (74 км) на південному заході, з Йорданією (356 км) на півдні, з Іраком (596 км) на сході і з Туреччиною (845 км) на півночі. Територія країни дорівнює 185,2 тис. км² (Голанські висоти — близько 1170 км², з 1967 року окуповані Ізраїлем).
Станом на 2012 рік населення країни становило 22,5 млн осіб. Близько 74 % сирійців — суніти, проте в країні живуть значні громади різних течій шиїтів (13 %), з них — алавітів (7-8 %), шиїтів-дводесятників (імамітів), ісмаїлітів-низаритів і різних напрямків християнства (10 %) та друзів (3 %). Державна мова — арабська. У 1963—2024 роках республіка перебувала під управлінням партії «Баас». Сучасна державність Сирії налічує трохи більше 60 років, але цивілізація зародилася тут ще в 4-му тисячолітті до нашої ери. Столиця Сирії — Дамаск, одне з найдавніших стало заселених міст світу. З 15 березня 2011 по 8 грудня 2024 року тривала громадянська війна. 9 жовтня 2019 року Туреччина розпочала військову інтервенцію на північному сході Сирії.
Етимологія Назва Сирія походить від давньогрецької назви: Σύριοι, Sýrioi або Σύροι, Sýroi, що зрештою походить від назви Ассирії (яка своєю чергою пов'язана з аккадським містом АшшурFirst proposed by Theodor Nöldeke in 1881; cf. ) або прямо, або через посередництво лувійської мови («Sura/i»). Історична Ассирія розміщена в північній Месопотамії, однак за часів Селевкідів цю назву поширили також на територію Леванту (історичний Арам). Саме цю місцевість — на східному узбережжі Середземного моря на південь від Кілікії, між Єгиптом і Месопотамією, що включає Коммагену, Софену і Адіабену — Пліній Старший описує як «колишню Ассирію». За часів Плінія (на момент завершення його праці «Природнича історія») Сирія вже була розділена на ряд провінцій (підлеглих Римській імперії, але політично незалежних одна від одної): Юдею, пізніше, в 135 році перейменовану на «Палестину» (області, що відповідають сучасному Ізраїлю, палестинським територіям і Йорданії) на південному заході, Фінікію (сучасний Ліван), Месопотамію та Келесирію.
Природа
Сирія межує з такими країнами: Ліваном, Ізраїлем, Йорданією, Іраком і Туреччиною. Загальна протяжність кордонів — 2414 км. Площа держави — 185 180 км² (88-те місце в світі).
Територія держави неоднорідна. Північно-західні, прикордонні з Туреччиною території займають відроги Таврських гір. Прибережна зона є рифтовою, з простягнутою паралельно до узбережжя западиною Аль-Габбу, по якій протікає друга за величиною річка Сирії Оронт. З боку узбережжя тягнеться гірський ланцюг Джабаль-ан-Нісаірія, розділяючи країну на вологу західну частину і посушливу східну. Родюча прибережна рівнина на північному заході Сирії (простягається на 130 км з півночі на південь вздовж берега Середземного моря від турецького до ліванського кордону). В цій місцевості зосереджено майже все сільське господарство країни. Найвища точка Сирії — гора Джабаль Аль-Шейх, яка згадується в Біблії як гора Гермон. На південь від гір лежить Сирійська пустеля — Бадіят Ашшам.
На сході Сирію перетинає Євфрат. 1973 року у верхній течії річки була побудована дамба, що стало причиною утворення водосховища, названого Озером Асада. У районах вздовж течії Євфрату поширене сільське господарство. На крайньому північному сході протягом 44 км по кордону з Туреччиною протікає друга головна річка Близького Сходу — Тигр.
Клімат загалом посушливий: літо сухе і спекотне, а зима м'яка (на високогір'ях іноді випадає сніг). Середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм. Середня температура в січні +7,2 °С, у липні +26,6 °С.
Нафту в комерційних кількостях було вперше виявлено на північному сході в 1956 році.
Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Сирія належить до Анатолійсько-Левантійської області Середземноморської фізико-географічної країни (охоплює прибережну смугу уздовж Середземного моря) та до двох фізико-географічних областей Аравійсько-Месопотамської фізико-географічної країни — до Месопотамської області (займає частину долини Євфрату) та Сирійської пустельної області (займає Сирійську пустелю).
Історія
Давня історія Приблизно з 10 000 р. до н. е. Сирія була одним із центрів неолітичної культури (відомої як докерамічний неоліт A), де вперше почали з'являтися землеробство та скотарство. Епоха неоліту (докерамічний неоліт В) представлена прямокутними будинками мурейбетської культури. За часів докерамічного неоліту люди використовували посуд з каменю, гіпсу та паленого вапна (Vaisselle blanche). Відкриття інструментів з обсидіану в Анатолії є свідченням ранньої торгівлі. Стародавні міста Хамукар і Емар відігравали важливу роль у пізньому неоліті та в епоху бронзи. Археологи продемонстрували, що цивілізація Сирії була однією з найдавніших на землі, можливо, їй передувала лише цивілізація Месопотамії.
Класична античність
Середньовіччя
Османська Сирія
1918 — Арабські війська під командуванням еміра Фейсала з підтримкою британських військ захопили Дамаск, ознаменувавши закінчення 400-річного османського панування.
1919 — емір Фейсал підтримав право арабів на самоврядування на Версальській мирній конференції після поразки Німеччини та Османської імперії в Першій світовій війні.
Французький мандат
1920 — Національний Конгрес оголосив еміра Фейсала королем Сирії «в її природних межах» від гір Таурус в Туреччині до Синайської пустелі в Єгипті.
1920 — Сирія та Ліван перейшли під французьке підданство.
1920 — Франція проголосила нову державу — Великий Ліван.
1925—1926 — націоналістична агітація проти французького панування перетворилася на загальнонародне повстання.
Друга Сирійська республіка
1940 — Друга світова війна: Сирія перебувала під контролем держав Осі після капітуляції Франції перед німецькими збройними силами.
1941 — британські і французькі війська окупували Сирію. Генерал де Голль обіцяв покінчити з французьким мандатом.
1945 — протест з приводу повільних темпів виходу французьких військ з країни.
1946 — останні французькі війська покинули Сирію. Проголошення незалежності Сирії.
Об'єднана Арабська Республіка 1958 — Сирія та Єгипет об'єдналися в Об'єднану Арабську Республіку (ОАР). Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер очолив нову державу.
Баасистська Сирія
1961—1963 — Невдоволення єгипетським пануванням в ОАР спонукало групу сирійських офіцерів захопити владу в Дамаску і оголосити про розпуск союзної держави. Армійські офіцери захопили владу. До влади прийшов уряд баасистів, і Амін аль-Хафез став президентом.
1967 — ізраїльські війська захопили біля Сирії Голанські висоти й знищили більшу частину ВПС Сирії в Шестиденній війні з Єгиптом, Йорданією та Сирією.
1973 — Сирія і Єгипет вступили у війну з Ізраїлем, але виявилися не в змозі повернути Голанські висоти, захоплені в ході арабо-ізраїльської війни 1967 року.
1974 — Сирія та Ізраїль підписали угоду про перемир'я.
1980 — початок Ірано-іракської війни. Сирія підтримує Іран, згідно з традиційним суперництвом між лідерами партії Баас в Іраку та Сирії.
1991 — участь у війні в Перській затоці проти Іраку.
2003 — ізраїльський повітряний удар по табору палестинських бойовиків під Дамаском. Сирія назвала ці дії «військовою агресією».
2004 — не менше ніж 25 убитих в ході зіткнень між представниками курдської меншини, поліцією та арабами на північному сході.
2006 — тисячі людей втекли до Сирії, рятуючись від ізраїльсько-ліванської війни.
2011 — початок Громадянської війни в Сирії.
2012 — бомбардування Хомса стали, мабуть, одними з найкривавіших днів з моменту початку повстання.
Перехідний уряд 28 листопада — 8 грудня 2024 — повстанці взяли Дамаск і Алеппо, втеча Ассада з Сирії.
Політичний устрій
Прем'єр-міністр країни — Мохаммед аль-Башир (перехідного уряду)Qordoba — Translation of the Syrian Constitution Modifications.
Результати виборів до парламенту Сирії 7 травня 2012 року (кількість отриманих мандатів) : Національний прогресивний фронт — 168 (провладний блок) Арабська соціалістична партія Баас — 134 Соціалісти-юніоністи — 18 Комуністична партія Сирії (фракція Халіда Бакдаша) — 8 Комуністична партія Сирії (фракція Юсуфа Фейсала) — 3 Національна обітниця руху — 3 Арабський соціалістичний союз — 2 Народний Фронт за зміни та звільнення — 5 (опозиційний блок) Сирійська соціальна націоналістична партія — 4 Партія народної волі — 1 Позапартійні — 77 ВСЬОГО — 250
Зовнішня політика
Забезпечення національної безпеки, підвищення впливу серед арабських сусідів і забезпечення повернення Голанських висот — основні цілі зовнішньої політики президента Башара аль-Асада. Через складні історичні моменти Сирія має напружені відносини зі своїми географічно культурними сусідами, такими як Туреччина, Ізраїль, Ірак і Ліван. Проте Сирія мала поліпшення відносин з кількома державами у своєму регіоні в 21-му столітті до Арабської весни та Громадянської війни в Сирії.
З триваючої громадянської війни 2011 р. і пов'язаних з нею вбивств і порушень прав людини, Сирія стала ізольованіша від країн регіону та міжнародного співтовариства в цілому. Дипломатичні відносини були розірвані з декількома країнами, включаючи: Велика Британія, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Туніс, Єгипет, Лівія, США, Бельгія, Іспанія та країни Перської затоки.
Від Ліги арабських держав Сирія продовжує підтримувати дипломатичні відносини з Алжиром, Іраком, Ліваном, Суданом та Єменом. Насильство в Сирії проти цивільних осіб призвело до відсторонення держави з Ліги арабських держав і Організації Ісламського співробітництва в 2012 р. Сирія продовжує розвивати хороші відносини зі своїми традиційними союзниками — Іраном, Китаєм, Венесуелою та Росією, які є одними з небагатьох країн, які підтримали сирійський уряд в його конфлікті з сирійською опозицією.
Особливі відносини складаються у Сирії з Росією. Дамаск розглядає Російську Федерацію як свого військово-політичного та торговельно-економічного партнера. Розглядається можливість розміщення в середземноморському порту Тартус російської військово-морської бази. Традиційно Росія є постачальником озброєння та іншої продукції військового призначення до Сирії.
Сирія вважає провінцію Хатай Туреччини в рамках своєї власної території.
Ізраїль в односторонньому порядку анексував Голанські висоти в 1981 р., хоча сирійський уряд продовжує вимагати повернення цієї території.
Сирійська окупація Лівану почалася в 1976 р. в результаті громадянської війни і закінчилася в квітні 2006 р. у відповідь на внутрішній і зовнішній тиск після вбивства колишнього ліванського прем'єр-міністра Рафіка Харірі.
Європейська політика сусідства
Сирія входить в Європейську політику сусідства Європейського Союзу, що спрямована на те, щоб ЄС та його сусіди стали ближчими.