Директи́ва про а́вторське пра́во і сумі́жні права́ на Єди́ному цифрово́му ри́нку — нормативно-правовий акт Європейської Унії (ЄУ), який був прийнятий та набув чинности 6 червня 2019 року. Директива має на меті забезпечити «добре функціонуючий ринок авторського права». Вона розширює чинне законодавство Європейської Унії про авторське право та є складовою проєкту Єдиного цифрового ринку ЄУ. Рада описує ключові цілі директиви як захист прес-публікацій; зменшення «розриву у вартості» між прибутками, отриманими інтернет-платформами та творцями контенту; заохочення співпраці між цими двома групами та створення для інтелектуального аналізу тексту та даних.

Директиву було внесено комітетом Європейського парламенту з правових питань 20 червня 2018 року, а переглянутий варіант було схвалено парламентом 12 вересня 2018 року. Остаточний варіант, який виник в результаті переговорів під час офіційних трилогів, було представлено парламенту 13 лютого 2019 року. Її було схвалено Європейським парламентом 26 березня 2019 року, а Радою Європейської Унії 15 квітня 2019 року. Держави-члени мали два роки, щоб прийняти відповідне законодавство для виконання вимог директиви.

Директива загалом зустріла опір великих технологічних компаній та значної кількості користувачів Інтернету, а також правозахисників, але її підтримали медіагрупи та конгломерати, включаючи газети та видавництва. Дві статті директиви викликали значне обговорення. Проєкт статті 11 (стаття 15 директиви), відомий як «податок на посилання», надає газетам більше прямого контролю та повторного використання їхньої роботи, що може вплинути на деякі інтернет-сервіси, такі як агрегатори новин. Проєкт статті 13 (стаття 17 директиви) зобов’язує постачальників послуг, які розміщують контент, створений користувачами, застосовувати «ефективні та пропорційні» заходи для запобігання порушенню авторських прав користувачами. Технологічні компанії висловили стурбованість тим, що це призведе до необхідности використання фільтрів завантаження. Широке занепокоєння щодо єирективи стосується використання через директиву та того, що вона може придушити свободу слова.

Історія

Передісторія Перша спроба Європейської Унії уніфікувати авторські права у світлі цифрових технологій була прийнята у 2001 році як Директива про авторське право і суміжні права в інформаційному суспільстві. Основними цілями директиви були гармонізація законодавства ЄУ з міжнародним правом (як це встановлено договорами Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1996 року), посилення захисту інтелектуальної власності, зменшення конфліктів у законодавстві про авторське право між державами-членами та забезпечення належної винагороди виробникам контенту. Хоча деякі частини директиви 2001 року були ефективними, інші частини директиви не були задовільними для сучасного цифрового ринку ще довго після її впровадження. У 2012 році Європейська комісія (ЄК) оголосила, що вона перегляне директиву 2001 року та проведе обговорення із зацікавленими сторонами з огляду на кілька питань, порушених у зв'язку з невдалими пропозиціями щодо авторського права від представників посади Європейського комісара з питань внутрішнього ринку та послуг. ЄК збирала коментарі громадськости з грудня 2013 року по березень 2014 року та опублікувала свій перший звіт про стан законодавства ЄУ про авторське право в липні 2014 року.

У 2014 році Жан-Клод Юнкер був обраний президентом Європейської Комісії та обійняв посаду в листопаді 2014 року. У своїй передвиборчій позиції Юнкер побачив потенціал для «покращення» фінансового стану ЄУ шляхом гармонізації різних цифрових ринків між державами-членами для створення робочих місць та розвитку суспільства, заснованого на знаннях. Того ж року Юнкер призначив естонського політика Андруса Ансіпа віцепрезидентом з питань єдиного цифрового ринку в рамках ЄУ, доручивши йому співпрацювати з Ґюнтером Еттінґером, європейським комісаром з питань цифрової економіки та суспільства, та іншими відділами ЄУ для розробки необхідних законодавчих кроків, необхідних для впровадження Єдиного цифрового ринку. Початкові плани щодо законодавчих кроків та їх потенційний вплив були оголошені ЄУ у травні 2015 року. Ансіп заявив, що завдяки впровадженню єдиного цифрового ринку вони можуть збільшити європейський валовий внутрішній продукт на цілих на рік. Європейський парламент, продовжуючи звіт про стан європейського авторського права від члена Європейського парламенту (ЄП) Фелікса Реди, в якому було виявлено кілька недоліків Директиви про інформаційне суспільство 2001 року, підтвердив підтримку мети ЄК щодо створення Єдиного цифрового ринку, а також підтримав ініціативу разом з ЄП щодо аналогічної реформи авторського права. Згодом ЄК розпочала роботу над створенням правового ґрунту до кінця 2015 року.

Законодавчий процес

Директива підпадала під звичайну законодавчу процедуру, і тому мала бути схвалена як Європейським парламентом, так і Радою. У той час як Європейський парламент мав ухвалити Директиву простою більшістю, у раді потрібна була кваліфікована більшість: щонайменше 55% країн, що представляють понад 65% населення.

Перший проєкт запропонованої Директиви від ЄК було опубліковано 14 вересня 2016 року, після внесення змін, Комітет постійних представників Ради Європейської Унії (COREPER) схвалив законодавчі директиви ЄК 25 травня 2018 року та підготувався винести це питання на голосування в ЄП, щоб досягти остаточного тексту без підтримки Німеччини, Фінляндії, Нідерландів, Словенії, Бельгії чи Угорщини. Комітет Європейського парламенту з правових питань завершив свої поправки до директиви 20 червня 2018 року та подав їх до парламенту для обговорення.

5 липня 2018 року члени Європейського парламенту проголосували за те, щоб не переходити до етапу переговорів, а натомість повторно відкрити обговорення директиви у вересні 2018 року. За повторне відкриття дебатів проголосували 318 осіб, за продовження – 278, а 31 утримався.

12 вересня 2018 року було схвалено оновлену позицію парламенту, остаточне голосування склало 438 голосів.на користь та 226проти, що означало, що тристоронні переговори можуть розпочатися між Європейською комісією, Радою Європейської Унії та Європейським парламентом, і очікуване завершення – на початку 2019 року. Якщо три групи домовляться про остаточне формулювання, директива мала бути надіслана урядам двадцяти восьми країндержави-члени, які мають бути прийняті як закони в цих країнах, причому кожна країна формалізує певні процеси, необхідні для дотримання чинного законодавства.

Початкові тристоронні зустрічі під керівництвом Румунії мали розпочатися 21 січня 2019 року, проте 19 січня 2019 року Румунія скасувала ці зустрічі після того, як одинадцять країн: Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Словенія, Італія, Польща, Швеція, Хорватія, Люксембург та Португалія відхилили запропонований Румунією компромісний текст. За винятком Португалії та Хорватії, інші дев'ять країн відхилили компромісний текст статей 11 та/або 13, заявивши, що ці заходи недостатньо захищають авторські права їхніх громадян. Румунія мала можливість переглянути свій текст, щоб отримати більшість голосів, що відклало голосування.

Тристоронні переговори були завершені 13 лютого 2019 року, остаточний текст все ще зберіг суперечливі статті 11 та 13. На цьому етапі текст був розглянутий комітетом Європейського парламенту з правових питань, а потім представлений на голосування повному складу Європейського парламенту. Голосування в Парламенті відбулося 26 березня 2019 року, і Директива була прийнята з рахунком 348 голосів «за» та 274 «проти».voting results on page 8 Після виправлення помилкових голосів результатом стало голосування 338 депутатів «проти» та 284 «проти». voting results with corrections (end of page 53) on page 52-53 Основну підтримку директиві надали правоцентристи ( ЄНП ). Щодо країн, найбільше голосів «за» надійшло від Франції (62), Італії (39), Німеччини (38), Іспанії (34) та Великої Британії (31), тоді як найбільше голосів «проти» надійшло від Німеччини (49), Польщі (33), Сполученого Королівства (30), Італії (27) та Нідерландів (17). Хоча було проведено додаткове голосування за поправку про окреме голосування щодо включення двох суперечливих статей (проєкти статей 11 та 13, статті 15 та 17 директиви), поправка ледь не була прийнята, оскільки щонайменше 13 депутатів Європарламенту заявили, що вони помилково проголосували неправильно під час цього голосування; якби вони були проголосовані так, як мав намір депутат Європарламенту, поправка була б прийнята і вимагала б додаткового голосування.

Результати голосування в Європейському парламенті без виправлень 26 березня 2019 року за політичними групами:voting results with corrections (end of page 53) on page 52-53

( За / проти директиви про авторське право)

Директива була схвалена Радою Європейської Унії 15 квітня 2019 року. 19 держав-членів (які представляють 71% населення ЄУ в державах, що проголосували) проголосували за директиву, шість були проти та три утрималися.

Директива набула чинности 6 червня 2019 року. Держави-члени мали час до 7 червня 2021 року, щоб запровадити у своїх державах закони, які імплементували б директиву.

Зміст Номери статей стосуються проєкту цієї директиви про авторське право, чинного приблизно до 20 березня 2019 року; у затвердженій директиві порядок кількох статей змінено, наприклад, проєкт статті 13 став статтею 17 Директиви.

Статті 3 та 4 Стаття 3 запроваджує для інтелектуального аналізу тексту та даних (TDM) з метою наукових досліджень, а стаття 4 — для будь-якого TDM. Версія COREPER мала як обов'язкове, так і необов'язкове розширення.

Ці винятки передують появі генеративного штучного інтелекту та пов'язаних з ним питань авторського права. Але той факт, що Акт про ШІ 2024 року прямо посилається на виняток для комерційного TDM у статті 4, «широко розцінюється як чітке свідчення наміру законодавця ЄУ, щоб виняток охоплював збір даних за допомогою ШІ», думка, яка також була підтримана в рішенні німецького суду 2024 року. На відміну від винятку TDM для наукових досліджень у статті 3, більш загальний виняток у статті 4 застосовується лише в тому випадку, якщо власник авторських прав не відмовився від нього.

Стаття 5 Стаття 5 запроваджує обов'язковий виняток для використання творів, захищених авторським правом, як частини «цифрової та транскордонної навчальної діяльности». Ця стаття уточнює, що навчальні заклади можуть використовувати твори, захищені авторським правом, у некомерційних цілях для ілюстрації.

З боку освітнього сектору висловлювалися занепокоєння щодо того, що виняток, запропонований у статті 5, є занадто обмежувальним. Наприклад, сектор пропонує розширити сферу застосування «освітніх закладів», включивши до неї установи культурної спадщини. Найбільш обговорюваною частиною статті є 5(2), згідно з якою виняток не буде дійсним, якщо на ринку є «відповідні ліцензії».

Стаття 14

Стаття 14 зазначає, що відтворення творів образотворчого мистецтва, що перебувають у суспільному надбанні, не можуть бути об'єктом авторського права або суміжних прав, якщо тільки відтворення не є оригінальним творчим твором.

Проєкт статті 11 (стаття 15 директиви) Проєкт статті 11 (стаття 15 директиви) розширює дію директиви про інформаційне суспільство 2001 року, надаючи видавцям прямі авторські права на «використання їхніх преспублікацій онлайн постачальниками послуг інформаційного суспільства». Згідно з чинним законодавством ЄУ, видавці натомість покладаються на авторів, які передають їм авторські права, і повинні доводити право власности на кожен окремий твір. Версія директиви, за яку проголосував Комітет Європейського парламенту з правових питань, містила чіткі винятки для акту гіперпосилання та «законного приватного та некомерційного використання прес-публікацій окремими користувачами».