Інститут фізичних проблем ім. П. Л. Капиці РАН — унікальний проєкт, заснований у 1934 році для перенесення досліджень П. Л. Капіци з Англії в СРСР. Від інших інститутів РАН відрізняється малим штатом — у перші роки роботи мав менше ніж 10 наукових співробітників, на початку XXI століття має близько 50 співробітників. При цьому внесок у світову науку співробітників ІФП важко переоцінити — в його стінах було проведено багато новаторських експериментів і відкриттів в галузі фізики низьких температур і фізики плазми (роботи з термоядерної реакції). Троє співробітників інституту були нагороджені Нобелівської премії з фізики: Петро Леонідович Капиця — за експериментальне дослідження надплинності гелію-II, Лев Давидович Ландау — за теоретичне дослідження надплинності гелію-II, Олексій Олексійович Абрикосов — за теоретичне пояснення властивостей надпровідників II роду. ІФП є базовим інститутом МФТІБазова кафедра МФТІ «Фізика і техніка низьких температур» . На території інституту розташовані редакції двох фізичних журналів («» і «»).

З моменту заснування до 1946 року тематикою інституту були дослідження в галузі фізики низьких температур, зокрема відкриття надплинності гелію-II (експерименти П. Л. Капиці, теоретичне обґрунтування — Л. Д. Ландау) і розробка високоефективної установки для виділення рідкого кисню з повітря — турбодетандера, яка має високе практичне значення.

У 1945 році інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.Інститут фізичних проблем ім. С. В. Вавілова Академії наук СРСР // АРАН. Фонд 447.

З 1946 по 1955 рік, під час опали П. Л. Капиці, в інституті проходили роботи з атомної фізики, зокрема чисельні розрахунки групою (на чолі — Л. Д. Ландау) «слойки», необхідні для водневої бомби, в яких СРСР випередив США, де такі розрахунки були здійснені до розвитку обчислювальної техніки. Невелика лабораторія, на дачі Капиці жартома називалася «хатою фізичних проблем».

З 1955 року і до смерті П. Л. Капиці основною тематикою інституту стає фізика плазми, на території інституту будується «Фізична Лабораторія», в якій створюються установки для генерації «плазмового шнура» (демонтовані у 2004 році у зв'язку з капітальним ремонтом корпусу інституту).

У 2005 році інститутом була придбана найбільша в Росії машина розчинення постійного режиму роботи.

Директори інституту

акад. П. Л. Капицая (1934—1946, 1955—1984) акад. А. П. Александров (1946—1955) акад. (1984—1990) акад. О. Ф. Андрєєв (1990—2017) акад. (з 2017)

Примітки

Посилання Офіційний сайт Інституту фізичних проблем