Зіба Паша-кизи Гані́єва (; 20 серпня 1923, Шемаха, Азербайджанська РСР; Чимкент, Казахська РСР, або Гулістан, Узбецька РСР — 2010, Москва) — учасниця Великої Вітчизняної війни, радист, снайпер, розвідник. Нагороджена орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, медаллю «За Оборону Москви» та орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. 7 листопада 1941 року в складі 3-ї Московської Комуністичної дивізії брала участь у параді на Красній площі. Тільки за квітень-травень 1942 року має на своєму рахунку 21 вбитого ворожого військовослужбовцяМурманцева В. С. Радянські жінки у Великій Вітчизняній війні . М., Думка, 1974.. За її власними словами, за всю війну вона знищила 129 фашистів.

Біографія

Передвоєнний період Зіба Ганієва народилася 20 серпня 1923 року згідно з деякими джерелами в азербайджанському місті ШемахаАгамалиев Ф. Снайпер // AZCONEWS., згідно з проєктом «Подвиг народу» в казахстанському місті ЧимкентГанієва Зиба // podvignaroda.ru., а відповідно до Азербайджанської радянської енциклопедії в узбецькому місті Гулістан. Батько Зіби був азербайджанцем, мати — узбечкою. У 14 років дівчина стала сиротою при живих батьках — в 1937 році мати Зіби була репресована, а батько — Паша Ганієв, вимушено відмовився від своєї доньки, щоб врятувати їй життяТаїр Слухав «Місто моєї молодості». У тому ж році Зіба поїхала в Ташкент, де поступила вчитися на хореографічне відділення Узбецької філармонії. У 1940 році Зіба переїхала в Москву, де вступила на акторський факультет ГІТІСу. Вже будучи студенткою Московського державного інституту театрального мистецтва імені А. В. Луначарського, в перші ж дні війни, подібно сотням тисяч радянських студентів, добровольцем записалася на фронт. Ганієва була спрямована на короткострокові стрілецькі курси, де навчалася володіти кулеметом і стріляти зі снайперської гвинтівки, а також знайомилася з мистецтвом розвідки. 7 листопада 1941 року в складі 3-ї Московської Комуністичної дивізії брала участь у параді на Червоній площі, відразу ж після закінчення якого пішла захищати Батьківщину.

Німецько-совєцька війна

Призов і служба Червоноармієць Зіба Ганієва — в РСЧА з 16 жовтня 1941 року. Місце призову — Краснопресненський РВК, Московська область, місто Москва, Краснопресненський район. Воювала на Ленінградському і Північно-Західному фронтах. Будучи радистом, 16 разів у складі розвідгруп переходила лінію фронту, звідки передавала по рації й приносила важливі відомості про супротивника. Вважалася одним із кращих снайперів дивізії .

У жовтні 1941 року стала стрільцем 3-ї Московської комуністичної дивізії, де продовжувала вдосконалювати снайперську майстерність. У січні 1942 року на базі 3-ї Московської Комуністичної стрілецької дивізії була сформована 130 стрілецька дивізія (друге формування). Навесні 1942 року у складі дивізії прибула на Північно-Західний фронт і включилася в активні бойові дії. Разом із бойовою подругою-комсомолкою Ніною Соловей комсомолка Зіба Ганієва стала ініціатором організації снайперського руху в дивізіїДовідка політвідділу 53-ї гвардійської червонопрапорної стрілецької дивізії про комсомольської організації дивізії, зокрема, про подвиги бійців членів ВЛКСМ. Відповідно до даних архіву «Подвиг народу» з 12 квітня по 23 травня 1942 року снайпер-розвідник 151-го окремого мотострілецького розвідувального батальйону дивізії Зіба Ганієва, діючи в районі сіл Чорне, Лунєво, Ожесці і Дягілево, знищила 20 німців, у тому числі двох офіцерів. Згідно з книгою В. С. Мурманцевої «Радянські жінки у Великій Вітчизняній війні», за короткий час вбила 21 гітлерівцяРадянські жінки у Великій Вітчизняній війні // Мурманцева В. С. Радянські жінки у Великій Вітчизняній війні. М., Думка, 1974. Зі спогадів художника Таїра Салахова в одній із бесід Ганієва сказала: «Таїр, я вбила сто двадцять дев'ять фашистів».

Подвиг 23 травня 1942 року, у бою за село Велике Врагово Молвотицького району Ленінградської області, Зіба Ганієва здійснила подвиг. Отримавши від командування завдання вести снайперський вогонь по німецькому гарнізону в селі Велике Врагово, Ганієва висунулася на висоту східніше від села. Коли в результаті атаки танкового взводу фашисти почали відступати із села, Зіба Ганієва організувала групу з дев'яти бійців і вела снайперський вогонь по відступаючому противнику. Сама Ганієва, висунувшись вперед, вела вогонь з коліна і застрелила шість німців.

У цей час група під командуванням молодшого лейтенанта Марченка вже вела бій у самому селі. Марченко послав зв'язкового до Ганієвої з проханням надати вогневу підтримку. Отримавши від командира 528-го стрілецького полку 130-ї стрілецької дивізії майора Павлова в підтримку ще шість бійців, Зіба Ганієва з групою з 15 бійців рушила на допомогу загонові Марченка. По дорозі в село група піддалася обстрілу автоматника, який засів у руїнах будівлі. Не розгубившись, Зіба разом з одним із бійців обійшла позицію автоматника з тилу й розстріляла його впритул з автомата. У цей час почався сильний мінометний обстріл, внаслідок якого Ганієва зазнала осколкового поранення в бік. Але до цього часу її група вже з'єдналася із загоном Марченка і спільними зусиллями ворога остаточно вибили із села.

Поранення, госпіталь Молодшого лейтенанта Зібу Ганієву, яка зазнала важкого поранення, ризикуючи життям, з поля бою винесли її товариші: Ніна Соловей, Федір Кирилов і Яків Коляко. Ганієву дивом вдалося відправити літаком до Москви. Вона потрапила в госпіталь, де за нею доглядала Марія Федорівна Шверник, яка врятувала Зібі життя. Ганієва вмирала від зараження крові. Одинадцять місяців Марія Федорівна не відходила від ліжка Зіби, а коли та встала на ноги, ридаючи від щастя, сказала: «Всі нормальні жінки носять дитину 9 місяців, я ж тебе виношувала 11 місяців». Після виписки з лікарні Марія Федорівна Шверник і її чоловік, наступник Михайла Калініна на посту голови Президії Верховної Ради СРСР в останні роки правління Сталіна (1946—1953) — Микола Михайлович Шверник взяли азербайджанську дівчину у свою сім'ю.

За бойові заслуги перед вітчизною Зіба Ганієва була нагороджена орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, медаллю «За оборону Москви».

Звернення Ганієвої до матерів Кавказу Чутки про подвиги відважної комсомолки розлетілися по всій радянській країні. У всіх центральних та місцевих газетах було вміщено її фотографію і повідомлення про те, що Зіба Ганієва зі снайперської гвинтівки знищила вже 20 фашистів. А коли німецькі війська рвалися до багатств Кавказу і бакинської нафти, вона звернулася із закликом до матерів, сестер і подруг стати на захист своєї великої Батьківщини. У 1942 році журнал «Робітниця» у № 19—20 опублікував її звернення:«Вороги зазіхають на наш чудовий, величний Кавказ. Жінки гір: козачки, чеченки, кабардино-балкарки, азербайджанки, грузинки, вірменки — всі, хто живе під небом Кавказу і Закавказзя, допомагайте своїм чоловікам і братам, що піднялися на розбійницькі загони ворога! Нафтою, бавовною, плодами квітучих садів — всім, що творять руки людини — трудівника і трудівниці, можна бити ворога! Захистимо, відстоїмо від проклятих варварів завоювання Великої Жовтневої соціалістичної революції: свобода, гідність, честь! Не віддамо ворогові наших осель, наших дітей! Смерть ворогам! Неминуча смерть від гострого, загартованого зброї!»

Післявоєнний період У 1945 році Ганієва зіграла роль перської шахині у фільмі Ганієв Набі «Тахір і Зухра».

Після Перемоги Зіба Ганієва вийшла заміж за азербайджанського дипломата Тофіка Кадирова, який на той момент був тимчасовим повіреним посольства СРСР у Туреччині. Ганієва разом з чоловіком повернулася до Москви, де у пари народився син — Марат Кадиров.

Ганієва займалася історією, стала доктором сходознавства, професором, кандидатом філологічних наук. У 1955—1956 рр. була завідувачем кафедри мови та літератури . З 1956 року була науковим співробітником в .

У 1985 році, на честь 40-ї річниці Перемоги у ВВВ, була нагороджена Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

Спогади Зі статті «Дорогі мої москвичі» лейтенанта Г. Д. Київської, колишнього комсорга 518-го стрілецького полку («Дан приказ ему на запад», «Воениздат», 1968):У Московської Комуністичної дивізії я познайомилася зі студенткою 1-го курсу інституту Театрального мистецтва Зибой Ганієвій. На фронті вона опанувала снайперським майстерністю, стала одним з кращих снайперів Північно-Західного фронту. Після другого поранення Зиба близько двох років пролежав у госпіталі. Довга боротьба за життя, за здоров'я. Потім не менш запекла боротьба за знання. Після війни вона закінчила інститут, потім аспірантуру. Отримала вчений ступінь.

Нагороди

Медаль «За оборону Москви» Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни I ступеня

Примітки

Джерела В. С. Мурманцева — «Женщины в солдатских шинелях». Воениздат, М. 1971 г. Александр Гритченко: «Героизм сынов и дочерей Азербайджана». Баку, «Военное Издательство», 2009. Исбах А. А.: «Вставай, страна огромная… Рассказы о Великой Отечественной войне. Зиба Ганиева.» Худож. лит., 1969. — Т.2

Посилання Ганієва Зіба