Павло Іванович Страдиньш ( Pauls Stradiņš — Паулс Страдиньш; 17 січня 1896 року, Вієсіте — 14 серпня 1958 року, Рига) — латвійський хірург, онколог, академік АН Латвійської РСР (1946), член-кореспондент АМН СРСР (1945), професор Латвійського університету та Ризького медичного інституту. Основоположник клінічної онкології в Латвії. Керував Другою Ризькою міською клінікою та Інститутом біології та експериментальної медицини. Засновник Музею історії медицини в Латвії.

Біографія Паулс Страдиньш народився 17 січня 1896 року в Вієсіте (колишня Екенграве), в сім'ї ремісника. Навчався в місцевих сільських школах, в Екабпилському торговому училищі, в Дубултській приватнії гімназії, в 1914 році з золотою медаллю закінчив Ризьку Олександрівську гімназію. З 1914 по 1919 роки Паулс Страдиньш навчався в Петрограді, в Військово-медичній академії, закінчив з відзнакою, пізніше удосконалював знання і захистив дисертацію на тему «Ураження периферичних нервів та їх лікування» під керівництвом професора С. П. Федорова (1869—1936) в клініці Госпітальній хірургії.

Повернувшись у Латвію, з 1924 року працював під керівництвом професора Екабс Алксніса (1870—1957) в Хірургічній клініці Медичного факультету Латвійського Університету. У 1925 і 1926 роках стажувався в США і в Англії, як стипендіат фонду Рокфеллера. У 1927 році захистив другу дисертацію на тему «Етіологія, клініка і терапія так званої gangraena spontanea».

За принципові погляди, під час німецької окупації був звільнений від обов'язків медичного директора Другої Ризької міської лікарні й в 1942 році — знятий з посади наукового керівника Лікарні раку.

Помер 14 серпня 1958 року в Ризі. Похований на Лісовому кладовищі. Медицина - це професія, наука і мистецтво одночасно. Тільки хороша людина може бути хорошим лікарем. Любов - це вища медицина. Після себе я повинен залишити клініку, хірургічну школу і музей.

(Паулс Страдиньш)

Професійна діяльність Віксна А. Місця життя і діяльності Паула Страдиня. Рига, 1978. 48 с

З 1924 року працював в Хірургічній клініці Медичного факультету ЛУ; З 1925 по 1926 рік стажувався в США і Англії; 1928 року — керівник Кафедри загальної хірургії ЛУ; З 1931 по 1941 рік директор Другої Ризької міської клініки; 1933 рік — професор Кафедри загальної хірургії ЛУ; У 1939 році заснував першу в Латвії Лікарню раку і Другу медичну школу; У 1941 році заснував Республіканську станцію переливання крові; З 1944 по 1946 рік — декан Медичного факультету ЛУ; З 1944 та 1947 рік -головний лікар Другої Ризької міської клініки; У 1945 році обраний членом-кореспондентом АМН СРСР; У 1946 році заснував Інститут біології та експериментальної медицини при Академії наук Латвійської РСР; З 1946 по 1951 рік — директор Інституту біології та експериментальної медицини при Академії наук Латвійської РСР; У 1946 році обраний академіком АН Латвійської РСР; З 1951 року — керівник онкологічного сектора Латвійського Інституту експериментальної і клінічної медицини; 1948 рік обіймав посаду голови медичної наукової ради при Міністерстві охорони здоров'я Латвійської РСР; З 1945 по 1949 рік — головний хірург республіки; З 1950 року — головний онколог республіки; З 1955 року — депутат Верховної ради Латвійської РСР.

Внесок у науку Страдиня П. І. Вибрані праці. Рига, т. 1-3, 1963—1965 Основоположник клінічної онкології в Латвії. Дослідження, присвячені ранній діагностиці раку і питань організації онкологічної допомоги. Роботи з клінічної хірургії — холецистит, виразка шлунка, гнійні захворювання, діагностика та лікуванням пошкоджень периферних нервів та інші. Роботи по онкології — хірургічні, променеві та терапевтичні методи лікування злоякісних новоутворень. Сприяв розвитку нових в той час напрямків в медицині (онкологія, переливання крові, хірургія серця і кровоносних судин, хірургія легенів, анестезіологія і реаніматологія, хіміотерапія та ін.). Дослідження з травматології, урології, переливання крові, дієтології, фармакології, фізіотерапії, курортології, охорони здоров'я, будівництва медичних установ та ін. Дослідження з історії медицини в Балтії.

Сім'я Син академіка П. Страдиньша Яніс Страдиньш (народ. 1933) — вчений-хімік, академік Латвійської Академії наук, історик науки і культури.

Онук академіка П. Страдиньша Андрій Ергліс — кардіохірург і вчений, професор, керівник кардіоцентру Університетської клінічної лікарні .

Головні праці Ураження периферичних нервів та їх лікування. Петроград, 1923 (дисертація). Par tā saucamās gangraena spontanea etioloģiju, klīniku un terapiju. Rīga, 1927 (дисертація). Tautas veselības kalendāra izdevējs (1936—1940). Страдиня П. І. Вибрані праці. Рига, т. 1-3, 1963—1965.

Нагороди та звання Премія фонду культури Латвії, 1928 р. Дійсний член Міжнародної академії підвищення кваліфікації лікарів, 1938 р. Хрест пошани третього ступеня, 1939 р. Заслужений науковець Латвійської РСР, 1945 р. Член-кореспондент Академії медичних наук СРСР, 1945 р. Дійсний член Академії наук Латвійської РСР, 1946 р. Депутат Верховної ради Латвійської РСР, 1955 р. Почесний член і почесний голова Наукової ради хірургів Латвії, 1955 р. Орден Трудового Червоного Прапора (31.01.1956 р.). Заслужений член Товариства хірургів ім. Пирогова, 1957 р.

Пам'ять

Скульптура естонського художника Антона Старкопфа «Кінець — це спокій» Скульптора Олександри Брієдіт, в Ризі, на вулиці Пілсон 13, в лікарняному саду. Скульптора Карліс Янсонса, архітектор Едвінса Вецумніекс (в Вієсіте) Скульптура у Віесітской середньої школи, дітворі є на кого рівнятися. Пам'ятні плити в Вієсіте, в Ризі, в Юрмалі Заклади та вулиці носять ім'я Paula Stradiņa Засновано приз Страдиньша Ім'я носить Музей історії медицини (Рига) Ім'я носить Університетська клінічна лікарня (Рига) У 1996 році, на честь сторіччя П. Страдиньша, Латвійська пошта випустила поштову марку.

Примітки

Джерела Akadēmiķis Pauls Stradiņš. Bibliogrāfija. Академік Павло Іванович Страдиня. Бібліографія. Rīga, 1959. 138 lpp. Profesors Pauls Stradiņš dzīvē un darbā. Rīga, 1961. 362 lpp. Павло Іванович Страдиня — лікар, вчений, людина. Відп. ред. В. В. Канепі. Рига: Зинатне, 1967. 392 с.