Марія Теодорівна Макогон, у шлюбі Дужа (2 лютого 1925, Речичани — 13 квітня 2019, Львів) — громадсько-політична діячка, дружина референта пропаганди ОУН Петра Дужого, політув'язнена.

Життєпис

Народилася 2 лютого 1925 року в селі Речичани Львівського воєводства (сучасний Городоцький район на Львівщині) у сім'ї Теодора та Оксани Макогонів. 1928 року переїхала з батьками до Львова. Навчалась у львівській початковій школі імені Маркіяна Шашкевича. 1937 року вступила до гімназії «Рідна школа» Іллі та Іванни Кокорудзів. Належала до організації «Сокіл-Батько». З 1942 року — член Юнацтва ОУН. 1944 року одружилася з Володимиром Панасом, керівником Північного окружного Проводу ОУН, який загинув 21 березня 1953 року в бою з НКВС.

Заарештована органами МВС 2 листопада 1948 року. Перебувала в тюрмі на Лонцького у Львові. Відповідно до рішення комісії Особливої наради при МДБ СРСР від 08.06.1949 засуджена за ст. 54-1 «а» КК УРСР («зрада батьківщини») та ст. 54-11 («участь у контрреволюційній організації») до 10 років позбавлення волі. Відбувала покарання в таборах ГУЛАГу на Колимі. Звільнена у 1956 році. Не отримавши прописки у Львові, у 1957—1964 роках жила у Воркуті (Комі АРСР).

До Львова повернулась 1964 року, за рік вдруге одружилася — з Петром Дужим. З чоловіком виховувала доньок Ларису та Мирославу (від першого шлюбу Петра Дужого і Марії Юрчак, яка померла від хвороби). 1966 року закінчила навчання при Центральному статистичному управлінні за спеціальністю «Бухгалтер».

Марія Дужа була активною членом Львівського обласного Товариства політичних в'язнів і репресованих з перших днів його заснування. Пані Марія була упорядником книг покійного чоловіка Петра Дужого (поезія «Біль та гнів», двотомне видання «Українська справа вчора і сьогодні»), була залучена до виховного процесу шкільної та студентської молоді. Працювала над багатотомним виданням «У боротьбі за волю України» видавництва Львівського обласного Товариства політичних в'язнів. Останні роки свого життя мешкала у Львові. Мала бабусею 5 онуків та 8 правнуків.

Померла 13 квітня 2019 року у Львові. Похована 16 квітня в одній могилі з чоловіком на полі почесних поховань № 67 Личаківського цвинтаря.

Нагороди

20 січня 2006 році була нагороджена Президентом Ющенком Орденом Княгині Ольги III ступеня, також отримала почесні грамоти та відзнаки ЛОДА, ЛОР, ЛМР, Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. 30 червня 2016 року «за визначний внесок у національне відродження України, активну громадянську та життєву позицію та з нагоди 75-ї річниці проголошення Акту відновлення Української Державності», міський голова Андрій Садовий нагородив Марію Дужу відзнакою імені Олени Степанівни.

Спогади та свідчення Спогади Марії Дужої про Львів були записані для документального фільму "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941" режисера Тараса Химича, який вийшов 23 вересня 2010 рокуФільм Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941.

Примітки