Клейсти (), раніше також миза Клейстес ()— мікрорайон у складі Курземського району Риги, розташований на лівому березі Даугави у північно-західній частині міста, до якого також входять такі місцевості, як Клейсту-Кронмані () та Субри (). Межує з мікрорайонами Ритабуллі (з яким не має сухопутного кордону), Болдерая, Спілве та Іманта, а на заході — з Бабітським краєм та Юрмалою. Межами мікрорайону є межа міста, річка Булльупе, вулиці Клейсту і Апакшґрав'я, залізниця, лінія до вулиці Клейсту, вулиця Клейсту, проспект Курземес, лінія до межі міста.
Загальна площа мікрорайону становить 18,730 км², і тому Клейсти є найбільшим мікрорайоном Риги — його площа втричі перевищує середній показник площі мікрорайонів міста. Більшу частину площі мікрорайону займають незабудовані території: ліси та зарослі луги. Довжина меж мікрорайону за периметром складає 24 520 м, що також є найбільшим показником у Ризі.
Географія Незважаючи на свою велику площу, Клейсти — малозаселений і віддалений мікрорайон Риги. Його північну частину займають ліси та . Особливо малозаселеною є північно-східна частина Клейстів, що межує з Юрмалою та одним із її найближчих до Риги районів — . У центральній частині мікрорайону знаходяться луги та комплекс приватних будинків, створений із перебудованих малих ділянок. Мікрорайон також має велику мережу каналів та канав, яка заважає рухові через свою велику площу та нерозвинуту мережу доріг.
Велика частина мікрорайону лежить на болотистих та низьких (0-2 м над рівнем моря) лугах Спілве. Для осушення території було прокладено низку каналів, одним із яких є Хапакаґравіс. Найвищою точкою мікрорайону (16 м) є гора , на якій споруджено оглядову вежу.
З точки зору містобудування найбільш розвинутою є південна частина мікрорайону, яка межує з Імантою та у якій розташовано та Інститут мікробіології та вірусології ім. Августа Кірхенштейна РУС.
Історія У другій половині ХІХ століття (1873 рік) була відкрита залізнична лінія Рига — Болдерая (східна межа мікрорайону Клейсти).Arvis Pope, 2005. Rīgas galvenā nomale. — Rīga: izdevniecība "Zelta grauds", 51. lpp. kopā 239 lpp. 1924 року до складу Риги увійшли обширні території на лівому березі Даугави, зокрема , Болдерая, Даугавгріва, мизи та , а також , , Шампетерис та інші. Це відбулося згідно із ухваленим Сеймом законом про адміністративні межі Риги за часів Першої Латвійської республіки 24 лютого 1924 року, коли їх затвердили юридично."Rīgas pārvalde astoņos gadsimtos", SIA Rīgas nami & Rīgas vēstures un kuģniecības muzejs, Rīga, 2000. Kopā 351. lpp. Після радянської окупації Латвії у 1940 році район мизи Клейстес спочатку увійшов до складу Ленінського району, який пізніше перейменували на Ленінградський.Kleisti, 1988. Enciklopēdija Rīga. — Rīga: Galvenā enciklopēdiju redakcija. 361. lpp.
Клейсти були окраїною міста, допоки через них не було прокладено дорогу до Болдераї. Після Другої світової війни починається забудова лугів цієї місцевості.Rīgas ielas, 2001 // Enciklopēdija, 1. sēj. - Rīga: Apgāds Priedaines, 238. lpp; 43. lpp. У свою чергу ліс цієї місцевості був передбачений як зона відпочинку мікрорайонів Іманта та Ільгюціємс. У другій половині ХХ століття у Клейстах були створені Інститут вірусології та мікробіології Академії наук Латвії та спортивні бази верхової їзди і п'ятиборства.Andris Ārgalis, 2000. Rīga. — Rīga: Apgāds AS "Preses nams", kopā 107 lpp; Kleisti, 1988. Enciklopēdija Rīga. — Rīga: Galvenā enciklopēdiju redakcija. 361. lpp / 388. lpp.; Kleistu muižas ansamblis, 1988. Enciklopēdija Rīga. — Rīga: Galvenā enciklopēdiju redakcija. 361. lpp. Будівлі мизи Клейстес також відійшли до Інституту мікробіології. У головному помешканні були обладнані квартири, черепичний дах замінили дахом із металічних пластин. Барокові вікна ґанку замінили стандартними, що також змінило інтер'єр атріуму."Latvijas enciklopēdija", 3 sēj, Rīga, 2005, SIA "Valērija Belkoņa izdevniecība", termins "Kleisti, Kleistu muiža"
У 1970-х роках межі Риги то змінювали, то розширювали, в результаті чого у 1974 році до Риги також було включено території кладовища ЛачупесRīgas Robežas. 1988. Enciklopēdija Rīga. — Rīga: Galvenā enciklopēdiju redakcija. 606. lpp; Rīgas teritorija un robežas 13. g — 1979. gads. // Rīgas ielas, 2001 // Enciklopēdija, 1. sēj. - Rīga: Apgāds Priedaines, 24 — 25. lpp. kopā 238. lpp. (або ж Лацара), яке було відкрите наприкінці ХІХ століття. Кладовище у лісі Клейсту швидко розширилося після того, як були закриті численні кладовища в центрі Риги.Andris Ārgalis, 2000. Rīga. — Rīga: Apgāds AS "Preses nams", kopā 107 lpp.
Після розпаду СРСР Ленінградський район, до якого входили Клейсти, був перейменований на Курземський район."Rīgas pārvalde astoņos gadsimtos", SIA Rīgas nami & Rīgas vēstures un kuģniecības muzejs, Rīga, 2000. Kopā 351. lpp; 34., 35.lpp.
Забудова мизи Клейстес разом із головним помешканням господаря садиби та трьома столітніми дубами збереглася і донині. Біля помешкання господаря знаходиться найширший дуб Пардаугави (5,3 м в обхваті), другий столітній дуб росте навпроти Інституту мікробіології та вірусології, а третій — біля будівлі Центру дослідження і вивчення біомедицини.T. Pūka "Rīga aizvien bijusi dižozolu pilsēta" // Tava labākā grāmata par Latviju, Enciklopēdija katrai ģimenei "Rīga", Izdevniecība "Aplis", Rīga, 1998., 223. - 225. lpp. Вищезгадана забудова мизи та її елементи є культурно-історичними пам'ятками державного значення.
Наразі найбільш значимими об'єктами, що розташовані у Клейстах, є колишній ансамбль, інститут Мікробіології та вірусології ім. А. Кірхенштейна, Латвійський центр досліджень і вивчення біомедицини, Латвійська національна школа прикладних видів спорту.Andris Ārgalis, 2000. Rīga. — Rīga: Apgāds AS "Preses nams", kopā 107. lpp.; Rīga. Pilsētas plāns 1:20000, 2004. — Rīga: Karšu izdevniecība Jāņa sēta
Миза Клейсту Центр ансамблю () знаходиться на сучасній вулиці Клейсту під номером 37."Latvijas enciklopēdija", 3 sēj., Rīga, 2005, SIA "Valērija Belkoņa izdevniecība", termins "Kleisti, Kleistu muiža", 388. lpp; 89. lpp. Її забудова збереглася досьогодні. Ця миза підпадала під юрисдикцію держави у Даугавгрівській парафії.Veitners K., 1996. Pārdaugavas muižu vēsturiskā attīstība 1750. g. — 1850. g. LU Vēstures un filozofijas fakultātes bakalaura darbs, vad. Doc. J. Štrauhmanis: — Rīga, 69 - 70. lpp. В історичних джерелах вона вперше згадується у 1638 році."Latvijas enciklopēdija", 3 sēj., Rīga, 2005, SIA "Valērija Belkoņa izdevniecība", termins „"Kleisti, Kleistu muiža", 388. lpp; 89. lpp. Магістр Лівонського ордену Готтгард Кеттлер подарував її своєму радникові Матісу Брадеру. Цій мизі вдалося уникнути скорочення миз наприкінці XVII століття. 1754 року полковник Карл Флоріан фон Тілау, у якого були спадкові права на ці володіння, передав їх тодішньому власнику завдатку, бургомістру Георгу Крістофу Андре. 1765 року власником мизи став ратман Готтгард Фегезак, одружившись із донькою бургомістра Андре; після того миза змінила ще кількох власників. 1844 року у спадку Готтгарда фон Фегезака були вказані мизи Яуна, Ламберта, Шульца і Вікю, які були відомі під спільною назвою миза Клейсту. Також у 1844 році спадкоємці мизи Клейсту розділили її землі на чотири частини та віддали їх в оренду землеробам і скотарям.
Миза Клейсту, на відміну від великої частини інших літніх садиб Пардаугави, мала сільськогосподарське значення. Із її загальної площі у приблизно 1400 га 500 га займає ліс, ще 500 — піщані дюни, і лише решта землі була придатною для сільськогосподарського використання. Із цих територій приблизно 300 га були розділені між 11 кріпосними господарствами, а частина земель, які залишилися, була власне землями самої мизи.Broce J., 1996. Zīmējumi un apraksti 2. sēj. // Rīgas Priekšpilsētas un tuvākā apkārtne. — Rīga, Zinātne, 324. lpp; Kleisti, 1988. Enciklopēdija Rīga. — Rīga: Galvenā enciklopēdiju redakcija. 361. lpp.
У мизі Клейсту також проживав (з 1768 року), коли після закінчення Віттенберзького університету повернувся сюди, щоб виховувати сина ратмана Готтгарда фон Фегезака. 1793 року Бротце також намалював зображення мизи Клейсту, яке показує тогочасний її вигляд. Комплекс мизи мав три житлові будівлі — будинок господаря, гостьовий будинок та будинок орендатора, а також господарські будівлі та парк.
Готтгард фон Фегезак збудував розкішну головну житлову будівлю. Це — збудована наприкінці XVIII століття одноповерхова рублена будівля на високих фундаментами стін із мансардним дахом. Будівля має бароковий силует, по її краях — фахверкові фронтони. Пізніше головну будівлю обшили жолобчатими дошками, а на вході був збудований ґанок у класицистичному стилі із невеликим фронтоном, якій підтримують пари із двох колон.Kleisti, Kleistu muiža, 2005. Latvijas enciklopēdija, 3 sēj., - Rīga: SIA "Valērija Belkoņa izdevniecība", 388. lpp. У ХІХ столітті будинок господаря мизи мав дуже багатий інтер'єр.
Варто зазначити, що до мікрорайону Клейсти можна віднести і мизу Яуна, точне місцезнаходження якої невідоме, хоча згідно із картографічними матеріалами після 1917 року її вірогідне місце розташування — у районі вулиць Клейсту та Буллю, який частково належить до території мікрорайону Клейсти.Karte des westlichen Ruβlands. Kriegsausgabe // Herausgegeben von der Kartogr: Abteilung der Kgl. Preuβ. Landesaufnahme 1917, Mafsstab 1:100 000
Громадський транспорт
Автобус
№13: станція Бабіте — Клейсти — станція Рига-Пречу-2 №36: Іманта-5 — Вакарбуллі №56: Болдерая — Зієпнієккалнс
Галерея
Див. також
Рига Курземський район Громадський транспорт у Ризі
Примітки
Посилання
Домашня сторінка Департаменту міського розвитку Ризької думи Портал Ризького самоврядування Клейсти на порталі apkaimes.lv