Джуліет Мітчел — британська авторка, соціалістична феміністка та психоаналітик.
Біографія Джуліет Мітчел — народилась 4 жовтня 1940 року у місті Крайстчерч, що в Новій Зеландії. 1944 року переїхала до Англії, де проживала з бабусею і дідусем. У 1962 році отримала освіту зі спеціальності англійська мова у Коледжі Святої Анни в Оксфорді«Juliet Mitchell interviewed by Alan Macfarlane 6th May 2008». Alanmacfarlane.com. 2008-05-06. Retrieved 2018-03-01.. Викладала літературу Англії 3 1962 по 1970 роки в університеті Лідса та Редінга. Наразі, пише дві книги на основі її дослідження, що включало вивчення Шекспіра, братів та сестер і їхніх стосунків, теоретичного дослідження ролі трамви та «закон матері» в стосунках з братами і сестрами«Professor Juliet Mitchell | Jesus College in the University of Cambridge». Jesus.cam.ac.uk. Retrieved 2018-03-01..
В 1960-х роках була активною в русі «нових лівих» та входила до редакції журналу New Left Review.
Кар'єра Мітчел отримала миттєву увагу від медіа через її новаторську статтю «Жінки: найдовша революція» опубліковану в журналі «New Left Review» (1966)Juliet Mitchell. «Juliet Mitchell: Women: The Longest Revolution. New Left Review I/40, November-December 1966». Newleftreview.org. Retrieved 2018-03-01., у якій вона стверджувала, що хоча положення жінки у виробничих відносинах і має ключове значення, розуміння нерівності потребує аналізу того, яким чином пригнічення конструюється у підсвідомості, і прийняття стає частиною жіночого «Я»Елена Гапова. Марксистский феминизм.
Вона професор психоаналізу в Коледжі Ісуса і заснувала центр гендерних студій в Кембриджському університеті. У 2010 році зайняла позицію директора розширеної докторської школи у психоаналітичних студіях в Університетському коледжі ЛондонаUCL: Juliet Mitchell Archived 2012-11-02 at the Wayback Machine. Наразі входить до редакційної ради журналу «Гендерні дослідження».
«Психоаналіз і фемінізм» Мітчел найбільш знана завдяки її праці «Психоаналіз і фемінізм: Фройд, Рейх, Лейнг» (1974), у якій вона намагалась примирити психоаналіз та фемінізм в час, коли вони вважались несуміснимиMitchell, Juliet (1974). Psychoanalysis and feminism: Freud, Reich, Laing, and women. New York: Pantheon Books. ISBN 9780394474724.. У цій книзі вона погоджується з ідеєю Жака Лакана про символичну конструкцію, яка лежить в основі гендерної ідентичностіТипология и поэтика женской прозы — гендерный аспект (http://www.litsoul.ru/solits-920-5.html ). Вона вбачала асиметричний погляд Фрейда на маскулінність і фемінність як відображення реалій патріархальної культури і намагалась використати його критику фемінності, щоб критикувати патріархатHerik, Judith (1985). Freud on femininity and faith. Berkeley: University of California Press. p. 15. ISBN 9780520053335..
Важлива частина твердження «Психоаналізу та фемінізму» — це те, що марксизм передбачає модель, в якій можуть з‘явитися непатріархальні структури для виховування дітейMitchell, Juliet (2000), «Conclusion: The holy family and femininity», in Mitchell, Juliet, Psychoanalysis and feminism: a radical reassessment of Freudian psychoanalysis, New York City: Basic Books, pp. 364—416, ISBN 9780465046089.
Перша частина книги містить реінтерпретацію тез Фрейда, проте вона радше освітлює власне бачення дотичності психоаналізу до фемінізм, ніж розкриває «істинні» погляди Фрейда. Авторка у своїй праці торкається «болючих точок» фемінізму і психоаналізу: стать, політика й сім'я, Едипів комплекс — усі ці теми гостро постають для тих, хто відокремлює вчення Фрейда від фемінізмуБогдана Матіяш: «Джулієт Мітчелл. Психоаналіз і фемінізм», Львів: Астролябія, 2004..
Бібліографія
Монографії «Жіноча власність» (1971) «Психоаналіз і фемінізм: Фрейд, Рейх, Лейнг і жінки» (1974) «Жінки: найдовша революція» (1984) «Mad Men and Medusas: Reclaiming Hysteria» (2000) «Siblings: Sex and Violence» (2003).
Посилання