Гривня — офіційна національна валюта України, яка поділяється на 100 копійок і керується Національним банком України (НБУ). Літерний код — UAH, цифровий — 980; офіційний символ — ₴ДСТУ 3582:13. Державний стандарт України. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. Затверджений і введений у дію наказом Держстандарту України від 01 січня 2014 року р. № 1010. Введена в обіг 1996 року під час грошової реформи із заміни українського карбованця. Назва валюти походить від однойменної вагової та грошової одиниці часів Київської Русі.
На сьогодні в обігу перебувають банкноти номіналом 20, 50, 100, 200, 500, 1000, 2000 гривень, а також монети номіналом 10 і 50 копійок та 1, 2, 5, 10 гривень. Протягом останніх років НБУ активно оновлює грошовий обіг. Зокрема, було проведено заміну дрібних банкнот від 1 до 10 гривень, які випускалися з 1996 року, на монети відповідних номіналів. Крім того, у зв'язку з інфляційними процесами вилучено з обігу розмінні монети від 1 до 25 копійок, що теж випускалися з 1996 року. Також випускаються пам'ятні (з недорогоцінних і дорогоцінних металів) та інвестиційні монети.
Етимологія
У різні історичні періоди слово «гривня» означало мідну монету у дві з половиною копійки, згодом — у три, і, нарешті, назву «гривеник» дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція і за радянських часів). Водночас із назвою «гривеник» у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва «злотий», яка перейшла на срібну монету у 15 копійок.
Етимологи виводять походження назви «гривня» від старослов'янського «гривна» — «намисто, браслет». У побуті Київської Русі існувала прикраса «шийна гривна» — золотий, прикрашений коштовним каменем обруч, що носився на шиї. «Гривнями» іноді називали також металеві амулети (медальйони), які також носилися на шиї (наприклад, так звані амулети-змійовики). Слово, мабуть, утворилося від праслов'янського кореня «грива» — «шия», що залишився в сучасній українській мові лише для визначення відповідної частини тіла деяких тварин. На думку етимологів, первісне значення слова «гривня» — «шийна прикраса» — доповнилося значеннями «грошова одиниця» та «міра ваги» внаслідок звичаю робити шийні прикраси з монет. Цей звичай мав поширення в Україні й зберігся фактично до наших днів.
Історія
Руські князівства
У часи Київської Русі (протягом ІХ—Х століть) основною грошовою одиницею на теренах сучасної України був арабський диргем (срібна монета, що пізніше рівнялася київській ногаті), що поширився в Європі внаслідок тодішньої інтенсивної торгівлі з мусульманськими країнами. Першою спробою виготовлення системи власної валюти стало карбування під керівництвом князя Володимира Великого (963—1015) київських злотників і срібняків. Нині відомо багато зразків цих князівських монет. Златник Володимира мав вагу 4,4 г, срібняк — довільна вага від 1,73 до 4,68 г. На особовій стороні (аверсі) цих монет звичайно карбувалося зображення самого князя, на зворотному (реверсі) — князівський родовий знак (тризуб). Крім Володимира Великого, князівську монету карбували також його син Ярослав Мудрий (1019—1054) і двоюрідний брат Ярослава Святослав Туровський, а також невідомий нині руський князь із хресним ім'ям Петро. Так, срібняк Ярослава, мав на аверсі зображення святого заступника князя — Юрія Переможця, а на реверсі — знов-таки, князівський знак тризуб.
«Гривна» спочатку була ваговою одиницею Київської Русі, її виникнення відносять до VIII—ІХ століть. З поширенням на території Русі арабських дирхамів певну їх кількість стали прирівнювати за вагою до вагової гривні. Поступово гривна набула значення не лише вагової, але й лічильної одиниці. В джерелах часів Київської Русі лічильну гривну називають «гривною кун» (див. також Куна). У ваговій гривні зважували також срібло в злитках, прикрасах чи уламках. Згодом злитки срібла стандартної форми і ваги стали монетами. Монетна гривна відома з середини XI століття. Першими виникли київські монетні гривні — ромбоподібні злитки вагою близько 164 г. Майже одночасно з'явилися новгородські гривні;— паличкоподібні злитки вагою близько 204,7 г. В обігу мали місце також чернігівські та польські гривні. Новгородські гривні проіснували до XV століття, обіг інших завершився в XIII столітті. Київські і новгородські гривні використовувалися на всій території Київської Русі, інші — переважно на північному заході Давньоруської державиМ. Ф. Котляр. Гривна давньоруська // .
XIV—ХІХ століття
Гривна лишалась грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII століття) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з'явилися рублі (від слова рубати, тобто обрубок гривні), які стали основною грошовою одиницею на українських землях у складі Великого князівства Московського, Московського царства та Російської імперії аж до XX століття. На решті українських землях у складі інших держав, в ті часи в обігу були такі валюти як османські акче, польські талери, гроші і злоті, голландські левендальдери, німецькі марки, угорські та австро-угорські гульдени, флорини і крони тощо.
УНР
З проголошенням у 1917 році Третім універсалом утворення Української Народної Республіки (УНР), Центральна Рада запровадила нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, яка, відповідно до запровадженого золотого стандарту, містила 17,424 долі (0,774 г) чистого золота (1 доля = 0,044435 г золота). Виготовлення державних грошових знаків та цінних паперів у той час здійснювала Експедиція заготовок державних паперів.
Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак УНР — купюру номіналом у 100 карбованців, дизайнером якої став український художник-графік Георгій Нарбут. Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис «100 карбованців» подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що жили на території України, — українською, російською, польською та єврейською (їдишем).
Поява на 100 карбованцях тризуба вплинула на обрання його як державного герба України. Проєктуючи ескіз купюри, Нарбут звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — златників та срібників князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж з'явилися випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, а за Четвертим універсалом від 22 січня 1918 року проголошувалася «самостійною, ні від кого не залежною державою») Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця. У Києві у вигляді марок-грошей були надруковані номінали в 10, 20, 30, 40 і 50 шагів.
Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано банкноти номіналом у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проєкти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, так само відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10 гривень Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100 гривень — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, а 500 гривень — свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді портрету молодої жінки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву «горпинка»).
Гетьман Скоропадський, що прийшов до влади у 1918 році та перетворив УНР на Українську Державу, відновив карбованець як основну грошову одиницю, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані «Експедицію з заготовлення державних паперів», належав ескіз лише 100 карбованців, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проєкт герба Української Держави зі сполученням символів «тризуб» і «козак із мушкетом». Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І. Золотов, Іван Мозалевський, А. Богомазов й інші графіки.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.
Радянський період
З настанням радянського періоду в історії України, гроші у гривневому найменуванні зникають з обігу аж до середини 1990-х років. Перші радянські карбованці (так звані «більшовицькі тисячки»), запроваджені на початку 1920-х років Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий царський рубль = 5 457 000 000 радянських карбованців). Щоб стабілізувати радянську валюту, у 1922—1924 роках відбулася грошова реформа, в ході якої була введена «нова тверда валюта» — червінець (1 червінець = 10 карбованцям й містив 1,6767 г золота), який перебував в паралельному обігу з карбованцем до 1947 року. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти на теренах сучасної України. Радянський карбованець перебував в обігу до розпаду СРСР в 1991 році.
У 1942—1944 роках на тимчасово окупованих Третім Рейхом українських землях в обігу також перебував карбованець Райхскомісаріату Україна, який за валютний курсом був прив'язаний до райхсмарки у співвідношенні 10:1 (10 карбованців за 1 райхсмарку). До Другої світової війни на анексованих Радянським Союзом західноукраїнських землях перебували злоті Другої Речі Посполитої (Волинь, Східна Галичина), леї Румунське королівство (Північна Буковина, Буджак) та крони Чехословаччини (Закарпаття). Протягом 1939—1954 років підпільними структурами ОУН випускалися Бофони, грошові документи (квитанції) номіновані у злотих та карбованцях}.
Сучасна Україна
Ухвалений 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України відкрив можливість для запровадження в новій державі власної національної валюти, установою-емітентом якої став Національний банк України (НБУ). Уперше про необхідність створення національної грошової системи заявив 7 травня 1989 року на Установчій конференції Народного Руху України у Львові Михайло Швайка, згодом академік і народний депутат. За його пропозицією, валюту назвали «гривнею», як продовження традицій Київської Русі та періоду Української революції 1917—1921 років. Для розмінної монети спочатку пропонувалися назви «шаг», «сотий», «різана», але врешті віддали перевагу уже звичній в народі (розмінній монеті радянського карбованця) «копійці». Перші зразки української валюти виготовили 1992 року в Канаді за ескізами Василя Лопати (портрети князів та малюнки пейзажів) та Бориса Максимова (дизайн купюр, орнаменти, шрифти). Однак з 1992 року в грошовий обіг ввели тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець. Саме ця грошова одиниця протягом 1992—1994 років прийняла на себе «удар» гіперінфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду. Так, наприклад, якщо 1992 року найбільшим номіналом в обігу були банкноти у 1000 карбованців, то 1993 року — вже 100 000 карбованців, 1994 року — 500 000 карбованців, а 1995 року — 1 млн карбованців.