Анак Парфянський ()Chahin, The Kingdom of Armenia: A History, p.218, також відомий як Анак Пахлаві (розквіт III століття, помер 252Hovannisian, The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, p.218), був парфійським дворянином, який жив під час Аршакідської дінастії Вірменії)Terian, Patriotism And Piety In Armenian Christianity: The Early Panegyrics On Saint Gregory, p.50.
Життєпис Анак був вірменським парфянським дворяниномAgat'angeghos, History of the Armenians, p.xxvii, який був принцомKurkjian, A History of Armenia, p.270, і, як кажуть, був пов'язаний з династією Аршакідів у Вірменії або був з династії Сурена, одноєї з семи гілок правлячої династії АршакідівTerian, Patriotism And Piety In Armenian Christianity: The Early Panegyrics On Saint Gregory, p.106 СістануKurkjian, A History of Armenia, p.97.
Мало відомо про життя Анака. Він одружився з парфянською дворянкою на ім'я Окохе, яка народила йому синів. Серед їхніх дітей був ГригорійHovannisian, The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, p.72.
Ардашир І і його син, Шапур I підбурювали АнакаHovannisian, The Armenian People From Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, p.p.72&218 вбити Хосрова II, обіцяючи повернути його власні володіння як нагороду. Ардашир I був стурбований військовими перемогами, які Хосров ІІ зі своїм покійним батьком Трдатом II виграв проти нього, оскільки він хотів розширити державу Сасанідів і анексувати Вірменію.
Анак завоював довіру Хосрова ІІ і поїхав до ВагаршапатуGhazarian, The Armenian Kingdom in Cilicia During the Crusades: The Integration of Cilician Armenians With the Latins, 1080—1393, p.173. Коли Анак прибув у Вагаршапат, він удав, що сховався у Вірменії від гонінь Ардашира ІMilman, The history of Christianity, from the birth of Christ to the abolition of paganism in the Roman Empire, p.276. Анак гостинно прийняв у Вагаршапаті Хосрова II, а потім зарізав царя в серце, також убивши дружину Хосрова. Анака переслідували вірменські солдати, поки він не потонув в річці Аракс.
Родина Вірменська армія і дворяни були обурені смертю царя і, в свою чергу, помстилися сім'ї Анака. Єдиною дитиною, яка вижила з сім'ї Анака, було його немовля син Григорій, котрого узяли до Кападокії його колишні доглядачі Сопія і Євтах, які уникли помсти.
Ардашир захопив Вірменію для себе, і вона стала частиною його імперії. Військовослужбовці, вірні Хосрову II, узяли його сина, Тірдата III до Риму для захисту, де він був вихований. Дочка Хосрова дочка Хосровідухт була прийнята для виховання в Кесарії Каппадокійській, Каппадокія.Eghiayean, Heroes of Hayastan: a dramatic novel history of Armenia, p.191 Прийомним батьком Хосровідухти були Автай, дворянин з сім'ї Аматуні, а також дружина Автая, дворянка, чиє ім'я невідоме, з родини Сікуника.Dodgeon, The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars AD 226—363, p.270
Примітки
Джерела H. Hart Milman & J. Murdock, The History of Christianity, from the birth of Christ to the abolition of paganism in the Roman Empire (Google eBook), Harper & Brothers, 1841 Agat'angeghos, History of the Armenians, SUNY Press, 1976 B. Eghiayean, Heroes of Hayastan: a dramatic history novel of Armenia, Armenian National Fund, 1993 M. H. Dodgeon & S. N. C. Lieu, comp. & ed. The Roman Eastern Frontier and the Persian Wars AD 226—363: a documentary history, Routledge, 1994 J. G. Ghazarian. The Armenian Kingdom in Cilicia During the Crusades: the Integration of Cilician Armenians with the Latins, 1080—1393, Routledge, 2000 M. Chahin, The Kingdom of Armenia: a History, Routledge, 2001 R. G. Hovannisian, The Armenian People from Ancient to Modern Times, Volume I: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century, Palgrave Macmillan, 2004 A. Terian, Patriotism and Piety in Armenian Christianity: the Early Panegyrics on Saint Gregory, St Vladimir's Seminary Press, 2005 V. M. Kurkjian, A History of Armenia, Indo-European Publishing, 2008