Умберто Боччоні (; 19 жовтня 1882 — 17 серпня 1916) — італійський художник, скульптор і теоретик футуризму. Допоміг сформувати революційну естетику футуризму. Незважаючи на своє коротке життя, його підхід до динамізму форми і деконструкції твердої маси наслідували митці тривалий час після його смерті. Твори Боччоні є в багатьох публічних музеях мистецтв, а 1988 року Музей мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку організував велику ретроспективу з 100 творів митця.Michael Brenson (16 September 1988). Met Retrospective Explores Boccioni And Futurism. The New York Times. Retrieved October 2015. Музей Новеченто у Мілані володіє одним з найповніших зібранням робіт художника різних періодів і чудово ілюструє поступову зміну та вдосконалення художнього стилю.

Біографія Народився у Реджіо-Калабрія у сім’ї Раффаеле Боччоні та Чечілії Форлані. Завдяки роботі батька у префектурі, сім’я часто переїздила та у різний час проживала у Форлі, Генуї, Падуї та Катанії. Після переїзду у Рим у 1901 році знайомиться з Джино Северіні з яким починає відвідувати уроки малюнку Джакомо Балли. Окрім девізіонізму, Балла навчає молодого художника техніці французького імпресіонізму та постімпресіонізму. Перші твори, створені Боччоні у період з 1903 по 1907 рік, безпосередньо походять з традиції натуралізму, яка була поширена в Ломбардії, особливо в Мілані, наприкінці XIX століття. Одним із найпомітніших зразків для наслідування був Франческо Філіппіні, чиї картини широко виставлялися в художніх колах Мілана.V. Terraroli (ред.), Francesco Filippini. Catalogo generale delle opere, Skira, Мілан, 1999.

Горизонтальна побудова сільських пейзажів, використання атмосферного світла та зображення жіночої фігури у сільському та побутовому контексті — зокрема в портретах матерів — свідчать про очевидну спадкоємність з художнім напрямом, відомим як філіппінізм.M. Carrà, La pittura moderna in Italia, Treves, Мілан, 1919, с. 34–38.

Сьогодні історики мистецтва визнають Франческо Філіппіні ключовим джерелом натхнення в ранньому етапі творчості Боччоні та описують його роль як неявне, але структурне посилання в розвитку ранньої фігуративної мови митця.E. Crispolti, Boccioni. Catalogo generale, Electa, Мілан, 1971, т. I, с. 42.

Задля покращення художніх навичок, у 1906 році Боччоні їде до Парижу, тогочасного центру мистецтва Європи. Повернувшись до Італії у 1907 році недовго бере уроки у Венеційській академії витончених мистецтв.

У Мілані мешкає за адресою via Adige 23 в районі Порта Романа - Віджентіно поряд з сучасним музеєм Fondazione Prada. Саме вигляд з балкона своєї квартири можна побачити на багатьох картинах митця (Autoritratto 1908, Il mattino 1909, Crepusculo 1909, Officine a Porta Romana 1909, La citta che sale 1910, Campagna Lombarda 1910, La strada entra nella casa 1911, Visioni simulatnee 1911). Боччоні багато подорожував і мав можливість відвідати багато музеїв, майже вступаючи в симбіоз з деякими художниками, яких він спостерігав, особливо з інших періодів, таких як Мікеланджело, а також з Франческо Філіппіні, який надихнув його на дослідження Ломбардії згідно з концепціями філіпінізму.

Період дивізіонізму З переїздом до Мілану Боччоні пише більшість своїх до-футуристичних робіт. Цей період триває до 1910 року. У Мілані починає вивчати роботи визначних італійських дивізіоністів Джузеппе Пеліцца да Вольпедо та Гаетано Превіаті. До цього періоду відносяться дивізіоністичні картини художника які присвячені соціальній та урбаністичним тематикам. Оскільки художник мешкає з матір’ю та сестрою, вони дуже часто стають протагоністами його полотен.

Художні роботи періоду

Autoritratto, 1905 La signora Virginia, 1905 Il mattino, 1909 Crepusculo, 1909 Officine a Porta Romana, 1909 Campagna Lombarda 1910 Tre donne, 1909-1910 Rissa in Galleria 1910

Період футуризму У 1909 разом з Карло Карра, Луїджі Руссоло, Джакомо Балла та Джіно Северіні підписує Маніфест художників футуристів, опублікований Філіппо Томмазо Марінетті. Це стає початком художніх експериментів Боччоні і формує художника, як одного з основних представників італійського та світового футуризму. Картини передають динамізм і присвячені темам урбанізму та технологічного прогресу.

На цей період припадають експерименти Боччоні зі скульптурою. Аналогічно до картин, у своїх небагатьох скульптурах артист передає ідею динамізму та руху.

Художні роботи періоду

La città sale, 1910-1911 La strada entra nella casa, 1911 Stati d’animo I., 1911 Materia, 1912 Dinamismo di un ciclista, 1913 Il bevitore, 1914 Dinamismo di una testa di donna, 1914

Скульптура

Forme unique della continuità nello spazio, 1913 Sviluppo di una bottiglia nello spazio, 1913 Antigrazioso, 1912-1913 Dinamismo di un cavallo in corsa + case, 1914-1915

Смерть З початком Першої світової війни Боччоні приймає рішення вступити до лав італійської армії. У 1916 році митець помирає після необережного падіння з коня під час військового тренування.

Визнання Скульптура Forme unique della continuità nello spazio зображено на італійській монеті у 20 євроцентів.

Див. також Маніфест футуризму Музей Новеченто Футуризм Дивізіонізм Новеченто Маргерита Сарфатті

Примітки

Посилання

Umberto Boccioni papers, 1899—1986 Bora, Giulio, and Giulio Bora. 6: Nascita e sviluppi dell’arte del 20. secolo. Electa/B. Mondadori, 2003.