Ганс-Ульріх Бек (; 26 серпня 1896, Саарбрюкен — 14 лютого 1976, Гаген) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Син прусського генерал-майора Ульріха Бака. 4 серпня1914 року поступив на службу фанен-юнкером у Османську армію, в жовтні того ж року перейшов у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. В лютому 1919 року вступив у фрайкор, згодом — у рейхсвер, проте 30 червня 1920 року був відправлений у відставку у зв'язку із скороченням чисельності збройних сил. Після цього поступив на службу в поліцію Ганновера. З 6 грудня 1934 по 22 січня 1935 року проходив спеціальний курс тактичної підготовки в поліцейському училищі Потсдама. В середині жовтня 1935 року поступив на службу у вермахт.

Учасник Французької кампанії. З 26 серпня 1940 по 19 липня 1942 року — командир 304-го стрілецького полку, після чого був відправлений у резерв. З 15 вересня 1942 по 1 листопада 1943 року — командир 11-ї панцергренадерської бригади. З 1 листопада 1943 по 11 серпня 1944 року — командир 16-ї танкової дивізії. З 9 жовтня 1944 по 1 січня 1945 року — командир 178-ї запасної танкової дивізії. З 1 січня по березень 145 року — командир 232-ї танкової дивізії. 28 березня 1945 року був важко поранений в Австрії і зустрів кінець війни у військовому госпіталі.

Звання

Фанен-юнкер (4 серпня 1914) Унтер-офіцер (3 лютого 1915) Фенрих (18 червня 1915) Лейтенант (30 липня 1915) Обер-лейтенант (30 червня 1920) Лейтенант поліції (1 липня 1920) Обер-лейтенант поліції (10 листопада 1921) Гауптман поліції (3 липня 1926) Гауптман вермахту (15 жовтня 1935) Майор (18 січня 1936) Оберст-лейтенант (30 січня 1939) Оберст (13 грудня 1941) Генерал-майор (20 лютого 1944)

Нагороди

Перша світова війна

Залізний хрест 2-го класу (14 листопада 1914) Військова медаль (Османська імперія) (25 липня 1916) Нагрудний знак «За поранення» в чорному і в сріблі (15 квітня 1918) Залізний хрест 1-го класу (23 травня 1918)

Міжвоєнний період

Почесний хрест ветерана війни з мечами (9 листопада 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) (2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»

Друга світова війна

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (27 вересня 1939) 1-го класу (20 жовтня 1940) Нагрудний знак «За танкову атаку» Лицарський хрест Залізного хреста (5 серпня 1940) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Відзначений у Вермахтберіхт (31 січня 1944)

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abberger–Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 143—144. Klaus Wolf: Gallipoli 1915. Das deutsch-türkische Militärbündnis im Ersten Weltkrieg. Report Verlag, Bonn 2008, ISBN 978-3-932385-29-2, S. 234. Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 198.