Георг Людвіг Ріттер фон Трапп (; 4 квітня 1880 — 30 травня 1947) — офіцер військово-морських сил Австро-Угорщини, корветтен-капітан. Учасник придушення боксерського повстання. Найрезультативніший австрійський підводник Першої світової війни, командир підводних човнів SM U-5 SM U-6 і SM U-14. Кавалер лицарського хреста Військового ордена Марії Терезії. На історії його великої родини заснований мюзикл «Звуки музики».
Біографія Георг фон Трапп народився в хорватському місті Задар (столиці королівства Далмація, що входило тоді до складу Австрії) в 1880 році, в етнічно-німецькій родині. Його батько, Август Трапп, був морським офіцером, дослужився в 1876 році до дворянства. Він помер, коли Георгу було чотири роки.
Початок морської кар'єри У 14 років Георг вступив в австро-угорський флот і був зарахований в морську академію в Фіумі. Як частина загальної освіти, всі морські кадети навчалися грати на якомусь музичному інструменті, Георг вибрав скрипку. У 1898 році Георг фон Трапп успішно закінчив морську академію в Фіумі. Бувші курсантом, зробив навчальне плавання до Австралії, на борту навчального вітрильника, корвета «Сайда».
На шляху додому він відвідав Святу Землю, де зустрів францисканського ченця, який взяв його на екскурсію в усі Біблійні місця, які Георг хотів побачити і відвідати. Між іншим, фон Трапп купив сім пляшок води з річки Йордан, які згодом були використані, щоб хрестити своїх перших дітей.
Після чотирьох років навчання і двох років в навчальних плаваннях, в 1900 році фон Трапп був призначений на крейсер «Зента», на якому брав участь в придушенні Боксерського повстання.
У 1902 році Георг фон Трапп склав випускні офіцерські іспити, одержав чин фрегаттен-лейтенанта.
У 1904 році фон Трапп пройшов навчання на офіцерських морських мінних курсах, а в 1907 році ще й офіцерські торпедні курси, після закінчення яких в 1908 році переведений в підводний флот. У 1910 році Георг фон Трапп був призначений командиром щойно збудованого підводного човна SM U-6, хрещеною матір'ю якого була його майбутня дружина Агата Вайтгед. У 1910—1913 роках він командував субмариною SM U-6.
У 1913—1914 роках фон Трапп командував міноносцем Tb 52T типу «Кайман».
Затоплення крейсера Leon Gambetta і підводні човни Nereide Початок Першої світової війни фон Трапп зустрів командиром міноносця Tb 52T. Він, як і багато його колег, у тому числі і в німецькому флоті, вважав це везінням — саме на міноносцях молоді офіцери розраховували завоювати славу в швидких атаках, коли флоти супротивників зійдуться в генеральній битві. Реальність виявилася прозаїчнішою: флот Австро-Угорщини, залишившись один на один з потужними військово-морськими силами Антанти, був змушений ховатися в базах, зосередившись на підтримці приморського флангу армії і перерізанні морських комунікацій Чорногорії.
Потім фон Трапп отримав призначення на SM U-5. Здаючи човен, його командир лейтенант Фрідріх Шлоссер попередив фон Траппа, що механіки вже дійшли до межі своїх можливостей, практично цілодобово ремонтуючи за допомогою підручних засобів механізми, що розвалювались, а командування абсолютно не вникало в їхні потреби. Залишалося сподіватися на здатність екіпажу підтримувати човен в боєздатному стані, але, як сказав Шлоссер, довгий період без бойових успіхів і зневага командування вже починали позначатися на бойовому дусі моряків.
Командуючи підводним човном SM U-5 фон Трапп, зробив на ньому дев'ять бойових походів і проявив себе дуже підприємливим і знаючим офіцером-підводником (до того ж його часто супроводжувала удача).
Буlexb посланим для боротьби з кораблями противника, які несли дозор в протоці Отранто, він відмінно впорався із завданням — торпедував і потопив французький броненосний крейсер Leon Gambetta — флагманський корабель 2-ї легкої дивізії контр-адмірала Віктора Сене.
27 квітня 1915 крейсер Leon Gambetta сам на шестивузловому ходу патрулював в протоці Отранто, перебуваючи в 15 милях на південь від мису Санта-Марія ді Леука. Ніч була тихою і місячною, тому командир SM U-5 фон Трапп міг вважати умови атаки ідеальними. В 0.40 він випустив 2 торпеди, обидві потрапили в лівий борт крейсера. Перша зробила пробоїну в відсіку динамо-машин, друга — в кормовій кочегарці. Освітлення згасло, крейсер втратив хід і почав швидко кренитися. Радіостанція вийшла з ладу. За твердженням офіційної французької історії війни на морі, на борту крейсера панував спокій. За наказом командира крейсера екіпаж перейшов на правий борт, щоб зменшити крен. Спустити вдалося тільки одну шлюпку, в якій вмістилося 108 осіб. За іншими відомостями, матроси в паніці одразу кинулися до шлюпок, і адмірал з містка в мегафон крикнув: «Не потрібно так поспішати! Всі шлюпки будуть ваші, ми всі залишаємося». Так чи інакше, але всі офіцери крейсера загинули разом з кораблем. Через 20 хвилин після торпедування Leon Gambetta перекинувся і затонув. Адмірала і командира корабля капітана 1 рангу Андре в останній раз бачили на містку.
Лише вранці шлюпка зуміла дістатися до берега. З Бріндізі в Таранто відразу вийшли 2 італійських есмінця і 2 міноносця. Вони підібрали ще 29 чоловік, які чіплялися за уламки. З води також підняли 59 трупів, в тому числі і адмірала Сене. Разом з крейсером загинули 684 людини.
Гучна перемога фон Траппа не привернула уваги командування до технічного стану підводного човна SM U-5, і фон Трапп згодом признавався, що відчував почуття сорому, коли показував свою субмарину німецькому підводному асу капітан-лейтенанту Отто Герзінгу, який прибув на своєму човні SM U-21 в Каттаро 13 травня 1915 року. Герзінг після побіжного огляду човна австрійців відповів короткою: «Я б відмовився йти в похід на такому кориті».
Прекрасно виконав він і завдання очищення вод, що омивають острів Пелагроса, від підводних човнів противника, що сильно сковували дії австрійських надводних кораблів — знайшов і потопив італійську човен Nereide. Беручи участь в блокаді Чорногорії, він відправив на дно кілька ворожих вітрильників-блокадопроривачів.
29 серпня 1915 року фон Трапп на SM U-5 у Дураццо захопив і привів як приз грецький пароплав Cefalonia.
Потім він отримав нове призначення на човен SM U-14, колишній французький підводний човен Curie.
Фон Трапп з ентузіазмом сприйняв нове призначення на SM U-14, оскільки човен був більшим за розміром і кращим за технічними характеристиками.
14 жовтня 1915 року фон Трапп прийняв підводний човен SM U-14 від лейтенанта Отто Зайдлера. При переході на SM U-14 фон Трапп забрав з SM U-5 весь екіпаж. Помічником у нього був фрегаттен-лейтенант Гуго фон Зейферріц, який згодом відзначився як командир підводного човна, а старший механік Маєргофер був кращим фахівцем з дизелів у всьому флоті.
Ознайомившись з кораблем, фон Трапп зрозумів, що одну проблему змінила інша: у французького човна недоліків виявилося більше, ніж у SM U-5. Позитивним моментом виявився центральний пост, куди були виведено управління підводним човном і його розміри, що дозволяли екіпажу розміститися з нечуваним комфортом.
26 жовтня 1915 року човен SM U-14 вийшов в перший похід під командуванням фон Траппа в крейсерство біля берегів Албанії. Наступного дня човен в сильний шторм отримав великі пошкодження. Повернувшись до бази, фон Трапп представив командуванню доповідну записку, в якій пропонував встановити на човні рубку за зразком німецьких човнів.
16 листопада 1915 року човен вийшов у крейсерський поход біля берегів Албанії, але вже 17 листопада повернув в Каттаро.
21 листопада 1915 року човен вийшов в той же район. 22 листопада було зупинено для огляду грецьке вітрильне судно. Ніякої контрабанди не знайшли і судно відпустили. 23 листопада зроблена спроба перехопити пароплав, але він пройшов в територіальних водах Греції. І знову аварія — зламався привід керма, довелося взяти курс на Каттаро.
30 листопада 1915 року човен вийшов до берегів Албанії, завдання було відповідальне — висадка албанських сепаратистів. Під час висадки в свіжу погоду, затонув ялик, операцію довелося перервати і повернутися на базу.
13 грудня 1915 року черговий похід до берегів Албанії довелося перервати — вийшов з ладу лівий дизель.
3 січня 1916 року човен знову вийшов у крейсерський поход до берегів Албанії.
8 січня 1916 року вирушив забирати албанських сепаратистів в Дрінській затоці в гирлі річки Мати. Човен підійшов до берега і спустив ялик, на умовні сигнали відповіді не дочекалися, фон Трапп наказав матросам на човні висадитися на берег і оглянути його. Ризик не виправдався, нікого не виявили і пішли в море. Того ж ранку, о 07.20 виявили перископ з лівого борту на відстані 400 метрів, ухилилися терміновим зануренням. Спостерігаючи в перископ, командир упізнав SM U-11, яка спливла. О 15.30 вийшло з ладу рульове управління, човен на буксирі Dromedar повертається в Каттаро.
18 січня 1916 року черговий вихід до берегів Албанії. 19-го біля мису Лінгуетта, командир спостерігав за крейсером Libia і чотирма транспортами, але відстань була занадто велика для атаки.
20 січня 1916 року в 08.50 біля острова Сасено був виявлений італійський міноносець типу PN, командир почав маневрування для атаки. В 09.45 з відстані 400 метрів фон Трапп здійснив пуск торпеди і промахнувся. Об 11.45 було виявлено пароплав, який впізнали як Bosnia. Зблизившися для атаки, в 13.05 SM U-14 випустив торпеду з носового апарату, яка прошла за кормою судна, з нього помітили слід і розгорнулися на човен. Фон Трапп випустив ще одну торпеду, і знову промахнувся. Човен одразу занурився на 20 метрів щоб ухилитися від міноносця, який йшов на таран. Спливши о 13.25, фон Трапп з досадою спостерігав, як міноносець на всіх парах віддалявся від місця атаки. 22 січня 1916 року човен повернувся в Каттаро.
6 лютого 1916 року SM U-14 спільно з SM U-4 пішли в протоку Отранто із завданням атакувати дозорні кораблі союзників. У протоці човни розташувалися в 3 милях один від одного. 8-го о 06.30, на SM U-14 помітили три пароплава, човен маневрував, виходячи в атаку, і в 06.55 фон Трапп випустив торпеду з відстані 800 метрів, відбулася затримка в торпедному апараті — торпеда зійшла через 15 секунд після команди і пройшла далеко за кормою атакованого пароплава. В 07.20 з човна помітили італійський міноносець і тральщик, вони відкрили вогонь і почали атаку. Серед розривів снарядів фон Трапп повів човен на глибину. О 10.00 човен сплив і відразу був атакований двома міноносцями, фон Трапп знову наказав зануритися.
О 14.45 підводний човен SM U-14 сплив і почав зарядку акумуляторної батареї, о 16.50 з човна виявили британський легкий крейсер типу Birmingham в супроводі міноносця, які пройшли за милю від човна, не помітивши його. Повернувшись в Каттаро, фон Трапп отримав наказ перейти в Полу, де човен чекала масштабна реконструкція.
Технічний стан човна не вселяв довіри, командування розуміло, що він потребує капітальної перебудови, і тільки гострий дефіцит підводних човнів змушував використовувати ненадійний човен.
Повернувшись в Полу 15 лютого 1916 року, SM U-14 було відправлено на верф, а її командира викликали на засідання спеціальної комісії, створеної для вирішення питання з ремонтом і модернізацією. Фон Трапп був задоволений — його рапорти не пропали марно.
Прибувши на засідання, фон Трапп був здивований тим, що воно складалось з високих чинів, які ніколи не служили на підводних човнах. Оскільки модернізацію човна санкціонував особисто командувач флотом Антон Гаус, всі вимоги підводників були враховані і затверджені без зволікань. Проблема виникла під час обговорення артилерійської установки, представник артилерійського бюро пропонував наявну 70 мм гармату, фон Трапп наполягав на німецькій 88 мм гарматі на зниженому станку, створеному спеціально для підводних човнів, переваги якого він досконально вивчив під час візиту на німецькі човни, що базувалися в портах Пола і Каттаро. Представник спирався на складності з постачанням боєприпасами, фон Трапп відповідав, що це не проблема взагалі. Німці люб'язно бралися відвантажити стільки снарядів, скільки буде потрібно.