Анісімов Микола Тихонович ( , Солов'ївка Мікояновського району Курської губернії (нині Білгородська область Російська Федерація) — помер: ) — заслужений художник України (2019), художник-монументаліст, з 1986 року член Спілки художників СРСР, а з 1992 року член Національної Спілки художників України.
Життєпис Народився 7 січня 1935 року в селі Солов'ївка Мікояновському району Курської губернії (нині Білгородська область Російська Федерація). Служив у лавах Радянської Армії 1954—1957 роках. Працював художником на Харківському заводі ім. Малишева 1957—1964 рр. З 1964 року по 1969 рік, навчався у Харківському художньо-промисловому інституті, потім впродовж п'яти років викладав там же композицію. З 1975 року по 2020 жив і працював в місті Кременчук (Україна, Полтавська область). Працював головним художником Кременчука, очолював художню раду. Помер 2020, 1 квітня, місто Кременчук. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука
Роботи
мозаїчне панно «Дитинство» у піонерському таборі «Зоряний»; рельєф «Наша пісня» на фасаді палацу культури «Нафтохімік» пл. 256 м² Розписи «Весілля» — «Україна» в інтер'єрі Кременчуцького автозаводу, заводської їдальні, «Політ» у штабі льотного коледжу Національного авіаційного університету, «Чай» в інтер'єрі їдальні кондитерської фабрики, «Літо» у вищому професійному училищі № 7; розпис-енкаустика «Винахідники» 1986, 3,10×6 м., у вестибюлі науково-дослідного виробничо-технологічного інституту вагонобудування. Вітражі «Спорт» у кафе-їдальні військової частини у Кременчуці, «Созидание» в Харківському інституті Укрдіпромістпром, «Бойова слава» у краєзнавчому музеї смт. Павлиш, «Український орнаментальний мотив» та «Політ птаха» для інтер'єрів Світловодського заводу чистих металів; у вестибюлі Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, у дитсадку № 35 та медичному коледжі Кременчука.
Примітки
Статті Інтев'ю художника, взяте в його квартирі у 2015 році ВІДЕО