Стасюк Олеся Олександрівна (нар. 8 серпня 1980 року, Вінницька область) — український науковець, етнолог, історик, доктор історичних наук, дослідниця Голодомору 1932—1933.
Голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, заслужений працівник культури України.
Освіта 2004 — отримала вищу освіту на музичному факультеті у Вінницькому педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського. В подальшому закінчила аспірантуру в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.
У 2007 захистила кандидатську дисертацію за темою: «Деформація традиційної культури українців в кінці 20-х — на початку 30-х років ХХ ст.».
У 2021 році захистила докторську дисертацію: «Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932—1933 років в УСРР» в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі.
Тема Голодомору Темою Голодомору займається упродовж 20 років. Була куратором низки міжнародних виставок. Одна з них — «Страчені голодом: невідомий геноцид українців», яка експонувалася в 50 країнах. Презентована у парламенті Євросоюзу у Брюсселі, Червоному Хресті, штаб-квартирі ООН (Женева), Білому домі (Вашингтон).
Авторка понад 40 наукових статей та видань.
За її керівництва Музей Голодомору встановив національний рекорд України (аудіогіди музею на 33 мовах світу).
НагородженаСвідчення сільської вчительки про 50 мільйонів українців на початку 1930-х :
Хрестом доблесті ІІ ступеня Служби Безпеки України; медаллю «Відзнака Ради національної безпеки і оборони України ІІІ ступеня» за особистий внесок у справу гарантування національної безпеки й оборони України; подякою прем'єр-міністра України за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку музейної справи, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм (2021); «Медаллю Ґарета Джонса», яку за рішенням вченої ради вручає Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка за вагомий внесок у дослідження Голодомору (2021).
Монографію «Геноцид українців: деформація народної культури» (2008 р.) Олеся Стасюк презентувала в штаб-квартирі ООН (Нью-Йорк, США).
Громадська діяльність
Як громадська діячка та дослідниця історії геноциду-Голодомору брала участь у міжнародних конференціях та круглих столах у таких країнах: Німеччина, Італія, Бельгія (Європарламент), Швейцарія, Литва, Чехія, Ліван, Ірландія, Франція, Польща, США, Канада та ін.
У 2013 році від імені Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду в Україні була кураторкою Міжнародного форуму «Народ мій є! Народ мій завжди буде!».
Олеся Стасюк — упорядниця видання «Рафаель Лемкін: Радянський геноцид в Україні» (стаття 28 мовами). Головний редактор — канадський професор Роман Сербин.
6 вересня 2022 року З'їздом асоціації обрана Головою Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців
Як генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду з проектом «Аудіогід для кожного» увійшла до списку «Національний реєстр рекордів» Книги рекордів України (2021). Екскурсія музеєм перекладена на 33 мови світу.
За ініціативи Олесі Стасюк, Музей Голодомору у листопаді 2015 року здобув членство у Європейській платформі пам'яті та сумління. У 2019 році Олеся Стасюк представила Національний музей Голодомору-геноциду на зустрічі членів та партнерів «Європейської платформи пам'яті і сумління» у Тирані.
У 2018 році, за ініціативи Олесі Стасюк та підтримки Міністерства культури України, рішенням Кабінету міністрів України було створено перший в Україні Інститут дослідження Голодомору, філіал при музеї Голодомору.
Є редактором підготовленого Інститутом дослідження Голодомору Навчального посібника для вчителів з факультативного курсу «Голодомор 1932—1933 років — геноцид української нації» (2020).
Згідно з рішенням Міжнародної конференції «Голодомор 1932—1933 років: втрати української нації» (2016 р.), Олеся Стасюк у 2019 році була вповноважена звернутися до Голови СБУ (на той час) Івана Баканова із заявою про відкриття кримінального провадження щодо виконавців Голодомору-геноциду. 8 жовтня 2019 року музей звернувся з відповідною заявою до СБУ з проханням розпочати досудове слідство щодо виконавців Голодомору-геноциду. Відповідно, 21 жовтня 2019 року Службою безпеки України розпочато слідство за статтею «Геноцид» (номер кримінального провадження 22019000000000309) та призначила експертизи, до яких залучено музей та інші установи. Результатом низки комплексних судових експертиз стало встановлення чисельності знищених комуністичним тоталітарним режимом 10 мільйонів 500 тисяч українців в роки Голодомору«Від їхньої репутації каменя на камені не лишиться». Дробович про справу 10,5 млн жертв Голодомору. // Автор: Ганна Мамонова. 17.12.2021, 15:33.
Напрацювання в Національному музеї Голодомору-геноциду З 2015 по 2022 рік — Олеся Стасюк була генеральним директором Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».
За результатами громадських обговорень, з 2015 року назва музею була змінена на Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», а з 2019 року — Національний музей Голодомору-геноциду.
Впродовж 2015—2022 років під керівництвом Олесі Стасюк музеєм було підготовлено та презентовано понад 20 виставкових проектів.
З 2019 року в музеї запрацював філіал Інституту дослідження Голодомору.
Критика У 2019 році Міністерство культури України достроково провело конкурс на посаду директора музею Голодомору, а в Стасюк трудовий контракт закінчувався в 2020 році. Тодішній міністр культури України (2014—2019) Євген Нищук вирішив продовжити повноваження Стасюк, оскільки інших кандидатів не було.
На початку грудня 2021 року на сайті «Історична правда» Вахтанга Кіпіані з'явився відкритий лист-звернення до В.Зеленського, Д.Шмигаля, О.Данілова, О.Ткаченка, С.Шкарлета, Д.Кулеби, П.Ґрода, який підписало кілька сотень осіб, серед них історики та науковці, в якому було викладено критику Олесі Стасюк та очолюваного нею тоді Музею Голодомору-геноциду. У зверненні йшлося про те, що керівництво музею блокує академічну дискусію, та займається «агресивним просуванням наративів, які є деструктивними й шкідливими для України», а також «причетне до фальсифікацій даних щодо Голодомору-геноциду» з посиланням на нібито коректність досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України.
Після відкритого листа очолюване тоді О.Ткаченком Міністерство культури та інформаційної політики України, яке є органом управління Музею Голодомору-геноциду, оприлюднило публічну заяву в якій зазначено, що музей як науково-дослідна установа не може таврувати опонентів та оперувати оціночними судженнями.
У грудні 2021 року, напередодні захисту докторської дисертації, Олеся Стасюк була звинувачена істориком Віктором Брехуненком в академічній недоброчесності та наявності у дисертації плагіату.
У січні 2022 року антиплагіатна ініціатива «Дисергейт» в рамках громадської антипремії «Академічна негідність» присудила Олесі Стасюк ІІ місце у номінації «Фальсифікатор-2021».
У квітні 2023 року українське суспільно-політичне видання «Бабель» опублікувало розслідування щодо діяльності Олесі Стасюк на посаді. В статті зокрема Антон Дробович заявив, що вона завищила кількість жертв геноциду, а Леся Гасиджак, Анна Сокиріна, Віктор Брехуненко, Ірина Батирєва заявили що вона створила в закладі систему доносів та привласнювала собі частину премій співробітників.
У травні 2023 року Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) за скаргою істориків Геннадія Єфіменка, Геннадія Боряка, Лариси Якубової, Оксани Юркової заявив про порушення академічної доброчесності у вигляді академічного плагіату в дисертації Олесі Стасюк. В одному зі звітів Комітету з питань етики за результатами перевірки дисертації підтверджено посилання на сім російських наукових джерел.
27 червня 2023 року НАЗЯВО за поданням Артюхова А.Є одноголосно ухвалило рішення звернутися до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення її наукового ступеня доктора історичних наук.
Олеся Стасюк оскаржила дії НАЗЯВО в суді і під час спілкування з адвокатами дослідниці заявлено нібито НАЗЯВО «грубо порушило закони України, нормативно-правові акти КМУ, свої положення та кодекс академічної доброчесності».
Відновлення на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду 3 квітня 2023 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області О. О. Стасюк було поновлено на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. Суд поновив її на посаді, оскільки «звільнення позивача проведено без достатніх правових підстав» та формальні проблеми з наказом про звільнення..
Проте, Міністерство культури та інформаційної політики України під керівництвом Олександра Ткаченка заявило, що оскаржуватиме рішення суду щодо поновлення Олесі Стасюк на посаді, з якої вона була звільнена. Поки справа перебуває в суді, рішення Коломийського міського суду не набрало чинності. Обов'язки директорки виконує призначена тодішнім міністром культури України Олександром Ткаченком в липні 2022 року Леся Гасиджак.
Нагороди та відзнаки Хрест доблесті ІІ ступеня СБУ. Медаль «Відзнака Ради національної безпеки і оборони України ІІІ ступеня» за особистий внесок у справу гарантування національної безпеки і оборони України та з нагоди Дня Незалежності України. Подяка Прем'єр-міністра України «За вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку музейної справи, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм» (2021 р.). Спеціальна відзнака «Медаль Ґарета Джонса» Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка (2021 р.). Почесне звання заслужений працівник культури України.
Публікації Співупорядниця збірника документів «Розсекречена пам'ять. Голодомор в документах ГПУ-НКВД» з Галузевого державного архіву СБУ (К., 2007), статей з історії Голодомору.
Стасюк О. «Геноцид українців: деформація народної культури» / монографія (Київ: ВД «Стилос», 2008). «Рафаель Лемкін: Радянський геноцид в Україні» (стаття 28 мовами). Упорядник О. Стасюк, Гол. редактор Р. Сербин (Київ: Майстерня книги, 2009). Стасюк О. «Нариси про Голодомор» (Київ, 2019). Навчальний посібник для вчителів з факультативного курсу «Голодомор 1932—1933 років — геноцид української нації» [за заг. ред. О. Стасюк]. — К., 2020—314 с. «Рафаель Лемкін: Радянський геноцид в Україні» (стаття 33 мовами). Упорядник О. Стасюк, Гол. редактор Р. Сербин (Київ, 2020); Стасюк О. О. Становлення, формування, діяльність тоталітарної інституції уповноважених в УСРР в роки Голодомору-геноциду: монографія / О. О. Стасюк. — Переяслав, (Київ.обл.): Домбровська Я. М., 2021. — 356 с. Геноцид українців 1932—1933 за матеріалами досудових розслідувань // Упор.: О. Петришин, М. Герасименко, О. Стасюк. — Київ: Видавництво Марка Мельника, 2021. — 520 с. Стасюк О. До історіографії проблеми дослідження ролі уповноважених і активістів у вчиненні Голодомору як злочину геноциду українців // Наукові праці Кам'янець-Подільського університету імені Івана Огієнка: історичні науки. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2021. Т31. С.46- 64. Стасюк О. Діяльність уповноважених та виконавців Голодомору-геноциду 1932—1933 рр: методологічний аспект// Український селянин. 2021 — Вип. 25. — С.111 — 114. Стасюк О. Методи роботи хлібозаготівельних бригад як спосіб вчинення злочину геноциду в Україні // Український селянин: зб. наукових праць / За ред. С. В. Корновенка. — Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2020 — Вип. 24. — С.59 — 62. Стасюк О. Роль сільського активу у проведенні організаційно-масової роботи з хлібозаготівлі під час Голодомору-геноциду (на основі архівних матеріалів) //Українознавство: № 2(75), 2020. — С. 62-70. Стасюк О. Політико-ідеологічні передумови формування груп низових активістів як виконавців Голодомору-геноциду // Література та культура Полісся. Вип. 99. Серія «Історичні науки» № 13 / відп. ред. і упор. Г. В. Самойленко. Ніжин: НДУ ім. Гоголя, 2020. — 37-51.