«Піоні» ( — військовий корабель, корвет класу «Флавер» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Корвет «Піоні» був закладений 24 лютого 1940 року на верфі компанії Harland and Wolff у Белфасті. 4 червня 1940 року він був спущений на воду, а 2 серпня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

1943 році позичений Королівському флоту Греції, де продовжив службу в акваторії Середземного моря. 1951 році повернутий Великій Британії, того ж року зданий на брухт.

Історія

1940 Після введення в експлуатацію «Піоні» перейшов до Тоберморі, звідкіля до Ліверпуля, де включений до складу протичовнових сил Домашнього флоту. Брав участь у супроводі конвоїв та поодиноких кораблів біля Британських островів та західного узбережжя Африки.

16 листопада вийшов разом з однотипними корветами «Гайоцинт», «Салвіа», «Глоксініа» до 10-ї групи корветів, що базувалися на Середземному морі в Александрії. 23 листопада кораблі прибули до Гібралтару, де відразу підключилися до виконання першого бойового завдання.

У листопаді 1940 року корвет «Піоні» залучався до проведення операції «Коллар». Операція була спланована командуванням британських ВМС, як комплексна операція з проведення конвою з необхідним вантажем для військ, що дислокувалися на Мальті, у Греції та на Криті. Одночасно за задумом флотського керівництва здійснювався перехід кількох кораблів до нових баз і перекидання військ морем. Для реалізації всіх завдань наявні військово-морські сили було поділено на 3 оперативні групи: оперативна група «B», оперативна група «F» та оперативна група «D».

25 листопада конвой «Коллар» пройшов через Гібралтарську протоку й увійшов до Середземного моря. Військові транспортні судна Clan Forbes і Clan Fraser прямували з вантажем на Мальту, водночас транспорт New Zealand Star продовжував свій шлях до бухти Суда у супроводі есмінців: «Дункан», «Готспар», «Велокс», «Відет», «Реслер» і корветів: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт». З есмінців тільки «Велокс» і «Реслер» прикривали судна в Сицилійській протоці.

Далеке прикриття конвою в східній частині Середземного моря забезпечувала оперативна група «С» Середземноморського флоту: авіаносець «Ігл», лінкори «Малая» і «Барем».

Вихід британського флоту з Александрії привернув увагу італійців і в 12:00 26 листопада потужні сили італійського флоту під командуванням адмірала І.Кампіоні висунулися в район мису Спартівенто, Сардинія (на відстані близько 350 миль) з наміром перехопити мальтійський конвой та раптовим ударом завдати поразки противникові.

27 листопада відбулася битва, яка згодом стала відома як бій біля мису Спартівенто, а з італійського боку — бій біля мису Теулада. Незважаючи на деяку перевагу в силах на початок битви, італійці не наважилися скористатися своєю перевагою та розгромити противника. У цілому морський бій тривав лише 54 хвилини, і обидва флоти, не скориставшись результатами швидкоплинного вогневого контакту між бойовими кораблями, відступили з поля битви.

У грудні корвет залучався до супроводження конвою ME-5А, що прямував з Мальти й складався з порожніх транспортних суден, які переганяли до Александрії: Breconshire, Clan Ferguson, Clan Macaulay і Memnon. 20 грудня конвой вийшов після полудня в супроводі крейсера ППО «Калькутта», есмінця «Райнек» і корветів «Гайоцинт», «Піоні» і «Салвіа» і 23 грудня неушкодженим прибув до Александрії.

Див. також USS Constant (AM-86) Тральщик класу М (Німеччина) HMS Test (K239) HMS Gardenia (K99) Бій біля маяка «Чорні каміння» Хронологія битви за Атлантику (1939—1945)

Посилання

Література

Примітки Виноски

Джерела