Принцип ненападу (також називається аксіома ненападу, принцип непримусу, принцип відсутності агресії, принцип відмови від ініціації насилля, скор. ) — етична позиція, яка стверджує, що «агресія» за своєю суттю є нелегітимною. «Агресія» визначається як «ініціація» фізичного насилля проти людей або їхнього майна, погроза такого, або шахрайство стосовно людей або їхньої власностіZwolinski, Matt (2016). "The Libertarian Nonaggression Principle". Social Philosophy and Policy. 32 (2): 62–90. doi:10.1017/S026505251600011X. Retrieved 14 June 2025.. На відміну від пацифізму, принцип ненападу не виключає застосування насилля при самообороні. Принцип є моральною позицією.
Тлумачення ПНН різняться, особливо щодо таких питань, як інтелектуальна власність, сила та аборти.
Як і Золоте правило, Принцип ненападу дотримується етики взаємності в тому сенсі, що допустимість дій людини залежить від попередніх дій інших. Дехто вважає принцип ненападу одним з, або навіть визначальним принципом лібертаріанства. Це спільний принцип серед правих лібертаріанців як мінархістських, так і анархо-капіталістичних переконаньPhred Barnet. "The Non-Aggression Principle (Americanly Yours, April 14, 2011)". Retrieved November 22, 2011."The Non-Aggression Axiom of Libertarianism". Lew Rockwell. Retrieved 2016-03-22."Discovering Libertarianism – Non-Aggression Principle". Young Americans for Liberty. Archived from the original on 2016-04-09. Retrieved 2016-03-22..
Походження Принцип має давню традицію, але, в основному, популяризований ринковими анархістами та іншими представниками лібертаріанства (консеквенціалістські лібертаріанці не обгрунтовують ним своє лібертаріанство, але деякі виводять його з консеквенціалістських аргументів, потім використовуючи його на менш важливих етапах своєї думки). Це аксіома для деяких форм анархізму, і її сліди можна знайти в юдаїзмі, християнстві та ісламі, а також у східних філософіях, таких як даосизм.What’s Right vs. What Works . Чарльз Мюррей, Дэвид Фридман, Дэвид Боаз, и Р. У. Брэдфорд. Правильное против работающего. What’s Right vs. What Works. Charles Murray, David Friedman, David Boaz, and R.W. Bradford. Liberty. January 2005, Vol 15, No 1Libertarianism in Ancient China Мюррей Ротбард. Либертарианство в Древнем Китае. Murray N. Rothbard. Libertarianism in Ancient China.
Визначення Принцип ненападу існував у різних формах. Ряд авторів створили власне формулювання принципу шкоди, який прихильники NAP вважають формою принципу ненападу.
1689р. - Джон Локк стверджує: «Будучи всім рівним і незалежним, ніхто не повинен завдавати шкоди іншому в його житті, здоров'ї, свободі чи майні»."Principle of Non-Aggression". The Mises Institute. Retrieved 2016-01-15.1819р. - Томас Джефферсон у листі до Ісаака Тіффані Джефферсона писав: «Законна свобода — це безперешкодні дії відповідно до нашої волі в межах, визначених навколо нас рівними правами інших. Я не додаю «в межах закону», тому що закон часто є лише волею тирана, і завжди таким є, коли він порушує права особистості. [...] Жодна людина не має природного права чинити агресію на рівні права іншого, і це все, від чого закони повинні її стримувати».Thomas Jefferson. "Principle of Non-Aggression". Retrieved 2016-01-15.Thomas Jefferson (July 13, 2019). "From Thomas Jefferson to Isaac H. Tiffany, 4 April 1819". Founders Online. National Archives. Archived from the original on 5 November 2017. Retrieved 13 July 2017.1851р. - Герберт Спенсер сформулював наступне:«Кожна людина вільна робити те, що вона хоче, за умови, що вона не порушує рівну свободу будь-якої іншої людини».Herbert Spencer. "Principle of Non-Aggression". Retrieved 2016-01-15.1859р. - Джон Стюарт Мілль у своїй книзі «Про свободу» стверджує, що«єдина мета, для якої може бути встановлена влада» законно застосовується до будь-якого члена цивілізованої спільноти проти його волі, щоб запобігти заподіянню шкоди іншим».John Stuart Mill. "Principle of Non-Aggression". Retrieved 2016-01-15.1923р. - Альберт Джей Нок У другому розділі своєї книги «Наш ворог, держава» Нок згадує легендарного короля Паузолея, який сформулював лише два закони, а саме: «нікому не завдавай шкоди» та «потім роби, як тобі заманеться».Albert J. Nock. "Our Enemy, the State". Archived from the original on 2017-09-12. Retrieved 2016-01-15.
1961р. - Айн Ренд у есе під назвою «Права людини» в книзі «Чеснота егоїзму» вона сформулювала: «Передумовою цивілізованого суспільства є заборона фізичної сили в соціальних відносинах. [...] У цивілізованому суспільстві сила може бути застосована лише у відповідь і лише проти тих, хто ініціює її застосування».Ayn Rand. "The Nature of Government (December 1963, from The Virtue of Selfishness, 1961, 1964)" (PDF). Archived from the original (PDF) on 2011-10-14. Retrieved 2011-11-15.Ayn Rand. "The Roots of War (June 1966, excerpts)". Retrieved 2011-11-15.Ayn Rand. "Faith and Force: The Destroyers of the Modern World (1960, 1967, excerpts)". Retrieved 2011-11-15.1963р. - Мюррей Ротбард у книзі «Війна, мир і держава» (1963), яка з'явилася в книзі «Егалітаризм як повстання проти природи та інші есе», Ротбард стверджує:«Ніхто не може погрожувати або вчиняти насильство («агресію») проти особи чи майна іншої людини. Насильство може може бути застосоване лише проти людини, яка вчиняє таке насильство; тобто лише для захисту від агресивного насильства з боку іншої особи. Коротше кажучи, жодне насильство не може бути застосоване проти неагресора. Ось фундаментальне правило, з якого можна вивести весь корпус лібертаріанської теорії».Murray N. Rothbard. "War, Peace, and the State (April 1963)". Retrieved 2011-11-15.Лібертаріанці зазвичай стверджують, що принцип відмови від агресії включає власність і свободу угод як частину принципу власності на самого себе. Базисом для цього розширення самоприналежності слугує аргумент Джона Лока (який також називають «принципом гомстедингу»), про те, що привнесення праці до ресурсу, який не використовувався до цього, робить цей ресурс частиною особистості. Наступний обмін такою власністю (напр. продаж, рента) просто передає це право. Отже, нападати на чиєсь майно означає нападати на особистість. Відносно свободи укладати довільні договори, право самоприналежності має на увазі збереження цієї свободи для будь-яких дій, які не несуть у собі агресії (напр. укладання наперед хибних або нав`язаних погрозами договорів, або ж договорів, які передбачають здійснення обома сторонами договору агресії проти третьої сторони).
Наслідки Якщо ж ці два права — право приватної власності і право на свободу договору — приймаються як даність, то дотримання сторонами договору принципу ненападу гарантує безпеку від погрози крадіжки, вандалізму, насилля, шахрайства і «злочину без жертви».
Стосовно до держави, принцип ненападу дозволяє заборонити численні елементи державної політики, включаючи оподаткування, примусовий призов на військову службу, а також державне регулювання добровільного обміну. Анархісти стверджують, що доведений до логічного завершення принцип ненападу призведе до скасування самої держави, стверджуючи, що люди будуть захищені від сторонньої агресії за допомогою або приватних договорів з приватними страховими організаціями, або за допомогою добровільної міліції, або за допомогою повністю особистої самооборони. Дана система нагадує систему надання послуг пожежної охорони у колоніальній Філадельфії.
Либертаріанська партія США розглядає принцип ненападу як основоположний принцип всієї лібертаріанської думки.
Обґрунтування Принцип ненападу у філософії обґрунтовується різними способами, такими як:
Апріорна аргументація. Ґанс-Герман Гоппе стверджував, що вирішення будь-яких конфліктів апріорно може відбутися одним з двох способів: агресією або, умовно говорячи, діалогом. Оскільки другий є єдиним методом, за допомогою якого ми можемо дізнатися про чужі етичні уявлення або взагалі мати можливість про щось домовитися, то принцип ненападу апріорно є основою будь-якої етичної системи. Природне право. Мюррей Ротбард робив спроби вивести принцип ненападу з права власності на самого себе; Консеквенціально-утилітарний аргумент: слід дотримуватися системи, котра буде забезпечувати можливість людям висловлювати свої переваги і робити вибір, якщо нашою метою є збільшення сукупного блага;A Positive Account of Property Rights . Дэвид Фридман. Позитивный аспект права собственности. A Positive Account of Property Rights. David Friedman. Originally published in Social Philosophy & Policy, volume 11, number 2 (Summer 1994), published by Cambridge University Press. Об`єктивізм. Айн Ренд робила спроби вивести принцип ненападу з права на життя.
Історичні формулювання і контекст