Гейнц Таксвайлер (; 1920—1944) — німецький антифашист, член комітету «Вільна Німеччина».

Біографія Народився 14 грудня 1920 року в Целлі, що поблизу Ганновера, в сім'ї шевцяWilly Wolff. An der Seite der roten Armee: zum Wirken d. Nationalkomitees Freies Deutschland an d. sowjet.-dt. Front 1943—1945 — Militärverlag der Dt. Demokrat. Republik, 1975 — p. 118. Його батьки - Віллі та Марта Таксвайлери. Батько був членом Соціал-демократичної партії Німеччини.

Працював у батьківській майстерні помічникомGottfried Hamacher. Gegen Hitler: Deutsche in der Résistance, in den Streitkräften der Antihitlerkoalition und der Bewegung «Freies Deutschland»: Kurzbiografien — Karl Dietz, 2005 — с. 200.. Коли майстерню довелося продати через хворобу батька, він і батько влаштувалися на роботу на лакофарбову фабрику.

На початку Другої світової війни був призваний до лав Вермахту, а саме до лав 111-ї піхотної дивізії.. На фронті він став свідком розстрілів радянських військовополонених, актів варварства та пограбувань. Визнавши природу фашистського режиму і війни, він дезертирував від своєї частини під Лубнами і ховався протягом шести місяців в смт Безлюдівка Харківської області серед місцевих жителів, ховаючись під іменем «Микола». Під час переховування йому допомагали родини Євдокії Григорівни Пономаренко та Галини Федорівни Дорошенко. У цей період він навчився кількох російських фраз, але найчастіше повторював «Hitler kaputt!». Коли з'явився німецький патруль і змусив населення працювати, жителі села прикрили його та сказали, що він глухонімий. 9 березня 1942 німецька військова поліція його вистежила й заарештувалаWilly Wolff. An der Seite der roten Armee: zum Wirken d. Nationalkomitees Freies Deutschland an d. sowjet.-dt. Front 1943—1945 — Militärverlag der Dt. Demokrat. Republik, 1975 — с. 118Hans-Peter Klausch. Die Bewährungstruppe 500: Stellung und Funktion der Bewährungstruppe 500 im System von NS-Wehrrecht, NS-Militärjustiz und Wehrmachtstrafvollzug — Edition Temmen, 1995 — с. 332.. Йому загрожувала смертна кара. Документально смертний вирок суду не підтверджений, але, ймовірно, військовий трибунал присудив його до розстрілу. Але військовим судом смертний вирок був замінений на п'ять років позбавлення волі, про що свідчить рішення суду від 14 вересня 1942 року.

Гейнца посадили в концтабір Естервеген. У 1943 році перевели до штрафбату № 561 і знову відправили на Східний фронт. На Волховському фронті 20 грудня 1943 року Гейнц перейшов на бік Червоної Армії.

Включився в роботу ленінградської групи Національного комітету «Вільна Німеччина» у складі 59-ї армії, де зайняв посаду фронтового комісара (Frontbeauftragter)Bernt von Kügelgen. Die Front war überall: Erlebnisse und Berichte vom Kampf des Nationalkomitees «Freies Deutschland» — Verlag der Nation, 1978, — с. 126

Зіграв визначну роль в організації і застосуванні нестандартного психологічного впливу на солдатів Вермахту через мегафон, що відрізнявся своєю переконливістю та новизноюЕ. А. Бродский. Это известно немногим: Воспоминания политработника РККА. — Красногорск: Мемориальный музей немецких антифашистов, 1996. —с. 148Gottfried Hamacher. Deutsche in der Résistance, in den Streitkräften der Antihitlerkoalition und der Bewegung «Freies Deutschland». Berlin, 2003. — с. 135 З окопів він щодня закликав німецьких солдатів відокремитися від Гітлера та якнайшвидше покласти край війніKarl Heinz Jahnke. In einer Front: junge Deutsche an der Seite der Sowjetunion im Grossen Vaterländischen Krieg — Militärverlag der Deutschen Demokratischen Republik, 1989 — с. 32.

Військовою радою 59-ї армії був нагороджений медаллю за мужність і відвагуErnst Kehler. Einblicke und Einsichten: Erinnerungen — Dietz, 1989, с. 165, 166.

13 травня 1944 під час одного зі звернень через мегафон до німецьких солдатів на березі річки Нарви на Перміскюла-Саар був смертельно пораненийКонасов В. Б., Петелин Б. В. Сопротивление и плен: документы и материалы по истории антифашистского движения Сопротивления и военного плена в Германии и СССР. 1933—1955 гг. Ч. 1. ИПК и ППК. Вологда: Вологодский институт развития образования, 2000. — с. 110. Бо він зазнав прицільного пострілу німецькою гранатою. Спочатку був похований в естонському селі Загрів'я, а пізніше перепохований в братську могилу міста Сланці Ленінградської областіhttps://pamyat-naroda.ru/heroes/memorial-chelovek_zahoronenie1153314902/

Комітет «Вільна Німеччина» пізніше випустив пропагандистську листівку «Хай будуть прокляті вбивці Гейнца Таксвайлера!» (Fluch den Mördern von Heinz Taxweiler!)Hans Heinrich Düsel. Die sowjetische Flugblattpropaganda gegen Deutschland im Zweiten Weltkrieg: die Frontflugblätter der Nordkaukasusfront: Frontflugblätter unbekannter Fronten: Ergänzungen zu Band 1 bis 4, Том 1 — Leipziger Universitätsverlag, 2004 — с. 95, 125.

Пам'ять Український радянський письменник Юрій Герасименко згадував Гейнца Таксвайлера у своїх повістях про Безлюдівку «Ой видно село» і «Лісове озеро».

Примітки

Джерела Служили два товарища: письмо о павших под Нарвой русском поэте и немецком антифашисте [Текст] / Д. Шеваров // Российская газета . — 2017. — N 129 (16 июня). — С. 38. Heinz Taxweiler — ein niedersächsischer Deserteur Vortrag über Wehrmachtsdeserteure in Gedenkstätte Esterwegen Heinz Taxweiler – ein Celler Deserteur und Widerstandskämpfer