Погорі́ла — село в Україні, у Теплицькій селищній громаді Гайсинського району Вінницької області. До 2020 року було адміністративним центром Погорільської сільської ради, до складу якої входило також село Кизими. Населення становить близько 600 осіб. Потребує уточнення за офіційними джерелами.
Географія Село Погоріла розташоване у південно-східній частині Вінницької області, поблизу межі з Черкаською областю. Воно знаходиться на витоках струмків, які формують річку Удич. З північного, східного та південного боків населений пункт оточений лісовими масивами.
Відстань до найближчої залізничної станції Христинівка становить близько 25 км.
Історія У XVI столітті територія сучасного села була вкрита густими дубово-липовими лісами, що простягалися до річки Лісової.
За місцевими переказами, одним із перших поселенців був козак на ім’я Кизима, з яким пов’язують раннє заселення території. Первісна назва поселення — Романівка. Після подій періоду Руїни (друга половина XVII століття) село отримало назву Погоріла.
У XVII столітті існували два поселення: Вища Погоріла (сучасне село Погоріла) та Нижча Погоріла (нині село Удич). Вища Погоріла перебувала у володінні польського орендаря Самуїла Поповича.
У 1657 році в селі було збудовано дерев’яну п’ятиглаву церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка проіснувала до XX століття та була зруйнована в період антирелігійної політики радянської влади.
На території села було виявлено значний скарб срібних монет І–ІІ століть н. е. періоду правління римського імператора Доміціана.
Маєток Ліпковських На початку XX століття село Погоріла належало родині Ліпковських. За спогадами Юзефа Ліпковського (1913–1992), записаними у 1991 році, у 1900 році Серафін Ліпковський (1874–1925) одружився з Анною Грохольською (1880–1947) та отримав село у власність від свого батька Бенедикта Ліпковського (1835–1906).Ліпковський Ю. Спогади про Погорілу (1991), у викладі Е. Кірц, 2019.
За ініціативою Бенедикта Ліпковського у селі було споруджено великий поміщицький маєток. Проєкт будівлі розробив Ян Ліпковський (1864–1936), який здобув освіту у Франції. Маєток було розташовано в місцевості, де парк переходив у лісовий масив.
У мемуарах нащадків подано детальний опис внутрішнього планування будівлі. На першому поверсі знаходилися зала, їдальня, вітальня, бібліотека, більярдна, кабінет та інші господарські приміщення. На верхньому поверсі розміщувалися спальні кімнати для родини та гостей.
До основного будинку було прибудовано одноповерхове крило з довгим коридором і численними кімнатами, серед яких — житлові приміщення для дітей, навчальна кімната (клас), гардеробна та ванна кімната. Окремі елементи інтер’єру, зокрема акваріум у ванній кімнаті, згадуються як характерні деталі облаштування маєтку.
У спогадах також зазначається, що господарство в Погорілі функціонувало як зразковий сільськогосподарський маєток, де впроваджувалися ефективні методи ведення господарства. Сюди приїжджали студенти з Варшави для проходження практики.
Маєток було знищено після приходу більшовиків.
Видатні особи Самуїл Попович Микола Григорович Говорущак Петро Дмитрович Андрієвський
Сьогодення До села підведено природний газ. Більшість житлових будинків газифіковані.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Теплицької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району. Примітки
Література Погорі́ла // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.552
Посилання Погоріла на сайті Верховної Ради Погода в селі Погоріла