Ектор Б'янчотті (; 18 березня 1930, Луці — 12 червня 2012, Париж) — аргентинський і французький письменник італійського походження.
Біографія Син емігрантів з П'ємонту. Навчався у францисканської семінарії в провінції Буенос-Айрес. Дебютував книгою віршів в 1955. У тому ж році покинув країну, жив в Італії, Іспанії, з 1961 — у Франції.
У 1950-ті — 1960-ті роки кілька разів знявся в кіно, в тому числі — у фільмі Леопольдо Торре Нільссона «Дні ненависті» (1954, за новелою Борхеса Емма Цунц).
Працював у видавництві «Галлімар». Як літературний критик регулярно друкувався в La Quinzaine littéraire, пізніше — в «Нувель Обсерватер», з 1986 — в «Ле-Монд». Опублікував іспанською мовою кілька романів, п'єсу. У 1981 отримав французьке громадянство, повністю перейшов на французьку мову.
18 січня 1996 року Б'янчотті був обраний до Французької академії (крісло 2), змінивши Андре Фросара.
Помер 12 червня 2012 року.
Твори Les Déserts dorés (1967) Celle qui voyage la nuit (1969) Les Autres, un soir d'été (1970) Ce moment qui s'achève (1972) La Traité des saisons (1977) L'Amour n'est pas aimé (1982) Sans la miséricorde du Christ (1985) Seules les larmes seront comptées (1988) Ce que la nuit raconte au jour (1992) Le Pas si lent de l'amour (1995) Comme la trace de l'oiseau dans l'air (1999) Une passion en toutes lettres (2001) La nostalgie de la maison de Dieu (2003)
Примітки
Посилання http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/hector-bianciotti