Олексі́й Іва́нович Яку́нін (, село Лівенська Єлецького повіту Орловської губернії, тепер Задонського району Липецької області, Російська Федерація — , місто Харків) — український радянський діяч, інженер, директор Харківського електромеханічного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Герой Соціалістичної Праці (17.11.1965).
Біографія Народився в селянській родині. Ще в дошкільному віці разом з батьками переїхав на постійне місце проживання в місто Таганрог (тепер — Ростовської області), де батько працював штукатуром. Закінчив Таганрозьке міське початкове училище, у 1917 році вступив в технічне училище.
Трудову діяльність розпочав у 1919 році слюсарем Таганрозького Російсько-Балтійського заводу. У листопаді 1919 року мобілізований військами Білої армії і направлений в школу радіодивізіону. У 1920 році цей підрозділ було евакуйовано білогвардійцями в місто Севастополь, де школу ліквідували, а Олексія Якуніна призначили слюсарем радіомайстерні.
У листопаді 1920 року Червона армія зайняла Севастополь. Радіомайстерню перевели в Москву, включивши її до складу Центральних телеграфно-телефонних майстерень Управління зв'язку РСЧА, де Олексій Якунін продовжував працювати слюсарем.
У 1921 році демобілізувався з Червоної армії і повернувся до міста Таганрога. Працював електромонтером Таганрозької міської електростанції, а потім електриком на електростанції інструментально-механічного заводу. Одночасно навчався на вечірньому робітничому факультеті.
У 1924—1929 роках — студент Харківського електротехнічного інституту, інженер-електрик.
У 1929—1930 роках працював в Харківському відділенні Державного електротехнічного тресту.
З січня 1930 по осінь 1941 року — інженер із обладнанню центрально-заводської лабораторії, майстер цеху магнітних станцій, заступник начальника цехів А-7, А-4, начальник виробництва заводу Харківського електромеханічного заводу (ХЕМЗ).
У зв'язку з початком німецько-радянської війни завод ХЕМЗ був евакуйований в місто Чебоксари Чуваської АРСР і в листопаді 1941 року названий заводом № 654 Народного комісаріату електропромисловості СРСР. Якунін працював заступником начальника виробництва, а з квітня 1943 року — головним інженером заводу № 654 (з 1946 року — завод «Електрик» Міністерства електропромисловості СРСР) в місті Чебоксарах.
Член ВКП(б) з 1943 року.
З грудня 1948 по лютий 1953 року — директор Чебоксарського електроапаратного заводу «Електрик» Міністерства електропромисловості СРСР.
У лютому 1953 — травні 1957 року — директор Харківського електромеханічного заводу.
У червні 1957 — грудні 1963 року — 1-й заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Харківського економічного адміністративного району.
У березні 1964 — 16 квітня 1968 року — директор Харківського електромеханічного заводу імені 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції.
Помер після важкої тривалої хвороби. Похований у Харкові на міському кладовищі № 2.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (17.11.1965) два ордени Леніна (4.01.1954, 17.11.1965) чотири ордени Трудового Червоного Прапора (4.09.1948, 6.12.1949, 23.06.1950, 19.09.1952) орден «Знак Пошани» (22.07.1955) орден Червоної Зірки (21.01.1944) орден «Чрвено знаме на труда» (Народна Республіка Болгарія) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1962) Почесна грамота Президії Верховної Ради Чуваської АРСР медалі
Джерела Якунин Алексей Иванович