Кисневмі́сні сполу́ки на́фти (, ) — сполуки кислого (нафтові кислоти, феноли) і нейтрального характеру (спирти, кетони, ефіри, пероксиди і гідропероксиди). Нафтові кислоти (іноді неточно звані нафтеновими кислотами) являють собою суміш органічних кислот з різними молекулярними масами, які містять у молекулі аліфатичні, циклоалканові і аренові групи. На базі нафтових кислот отримують естери, ангідриди, хлорангідриди, аміди, нітрили, амідазоліни, аміни, алканоламіди, четвертинні амонієві солі. Вони можуть викликати корозію кольорових металів і, незначною мірою, корозію сталевих, чавунних, алюмінієвих деталей. Їх вміст у нафтах може перевищувати 1 %. Концентрація фенолів у нафтах невелика (до 0,049 %). Вони характеризуються високою реактивною здатністю, полярністю, окисно-відновними властивостями. Значний вміст кисневих сполук характерний для висококиплячих і залишкових фракцій нафти. Асфальтени містять 1-9 % кисневмісних продуктів, у тому числі до 60 % естерних, до 20 % — карбонільних і гідроксильних структур.
Література
Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — ISBN 9789669191403.