Костянтин Миколайович Виноградов (; , село Чамерово, Вес'єгонський повіт, Тверська губернія, Російська імперія — ) — російський патологоанатом, військовий лікар, відомий першим виявленням у людей збудника опісторхозу — котячого двовустеця Opisthorchis felineus.
Біографія Народився в сім'ї священника Миколи Сергійовича та Ганни Матвіївни Виноградових. Костянтин мав 2-х братів, один з яких прийняв постриг, а другий став чиновником.
Навчався у Тверській духовній семінарії, надалі в Імператорській медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1870 році. У 1873 році там захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, яка мала назву «Матеріали для патологічної анатомії сапа та сибірки».
Працював прозектором в Уяздовському військовому госпіталі у Варшаві і в Миколаївському військовому госпіталі в Санкт-Петербурзі. З 1874 року — приват-доцент кафедри патологічної анатомії у Військово-медичній академії. Під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років служив лікарем і прозектором у Сістове (Болгарія). З 1881 по 1890 рік — прозектор при клініці Вілліє, з 1886 до 1890 року одночасно — прозектор міської Обухівської лікарні.
У 1890 році він організував і став першим завідувачем кафедри патологічної анатомії Томського університету, де вперше в світі знайшов Opisthorchis felineus у померлих людей. Упродовж 1892—1901 років навчався у Військово-медичній академії. У 1900 році обрано академіком Імператорської академії наук.
Брав участь в експедиціях по боротьбі з епідеміями сибірки в районі річки Шексни і чуми в Астрахані (1899-1901 роки). У 1901 році вийшов у відставку з військової служби, проте продовжував працювати, у 1905 році обраний прозектором Санкт-Петербурзької міської дитячої лікарні.
Під його керівництвом проведен близько 130 досліджень, опублікованих його учнями переважно як дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медицини.
Основні наукові твори «Гнойное воспаление мягкой оболочки головного и спинного мозга» («Медицинский Вестник», 1877), «О гангрене, осложняющей сыпной тиф» («Медицинский Вестник», 1878), «К вопросу о значении селезёнки в организме» («Врач», 1883 и «Centralblatt für die medicinische Wissenschaften», 1882), «Актиномикоз у человека» («Русская Медицина», 1885), «О дезинфекции контагия сибирской язвы» (совместно с проф. В. Е. Воронцовым и прив.-доц. Н. В. Колесниковым, «Архив ветеринарных наук», 1889), «Практический курс общей патологической гистологии» (выпуск I, СПб., 1900), «По поводу бактериологического метода при диагнозе инфекционных болезней» («Русская Хирургия», 1902).
Джерела Виноградов, Константин Николаевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.