Йо́ван Стрезо́вський (; *, с. Подгорці, Струзька община, Королівство Югославія, тепер Північна Македонія) — македонський поет, письменник, журналіст і перекладач; громадський діяч — багаторічний директор літературного фестивалю «Струзькі вечори поезії» ("Струшките вечери на поезијата")Македонски писатели/Macedonian writers, Друштво на писатели на Македонија, 2004, стр. 250 - 251..
З біографії
Йован Стрезовський народився 26 квітня 1931 року в с. Подгорцях Струзької общини.
Закінчив філософський факультет Скопського університету.
Учителював, зокрема працював директором Першої гімназії у місті СтругаКоротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 361-362.. Активно займався журналістською діяльністю — працював на Радіо Скоп'є.
Письменник був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1960 року.
Йован Стрезовський відомий як багаторічний незмінний директор міжнародного літературного фестивалю «Струзькі вечори поезії», яскравої культурної події міста і країни в цілому.
Творчість і визнання
Й. Стрезовський є автором багатьох поетичних збірок, оповідань, декількох романів; відомий і як дитячий письменник.
Бібліографія: «Світлячки» (Светулки, дитяча поезія, 1957); «Остання афіша» (Последниот фишек, оповідання для дітей, 1958); «Шепіт» (поезія, 1958); «Барвисті пісні» (Шарени песни, дитяча поезія, 1959); «Зелені окуляри» (Зелени очила, 1960); «Люди зі шрамами» (Луѓе со лузни, оповідання, 1961); «Шлях до зорі» (Патот до зората, роман для дітей, 1962); «Дружина братерського стовбура» (Дружината „Братско стебло“, роман для дітей, 1964); «Кольорове люстро» (Шарено огледало, поезія для дітей, 1965); «Від Північного до Південного полюса» (Од Северен до Јужен пол, дитяча поезія, 1966); «Сини» (Синови, роман для дітей, 1968); «Кроки у часі» (Чекори во времето, поезія, 1971); «Орден безкраю» (Орвеј на бескрајот, поезія, 1971); «Вода» (роман, 1972); «Озерна квітка» (Езерски цвет, дитяча поезія, 1973); Саатот кукавица (роман для дітей, 1978); Свето проклето (роман, 1978); Зарек (роман, 1981); Велебилје (поезія, 1985); Јанѕа (роман, 1986); «Таємниці» (Тајни, оповідання, 1989); Злодобро (роман, 1990); «Озерних сон» (Езерски сон, 1990); «Дивовижний світ» (Чуден свет, поезія, 1991); «Хто і чому?» (Кој и зошто, загадки, 1991); «Перше кохання» (Прва љубов, оповідання, 1992); Сили (оповідання, 1992); Плетеница (поезія, 1992); «Єретик» (Еретик, роман, 1994); Животраг (роман, 1995); Свет во свет (поезія, 1996); «Відсвіт» (Блик, поезія, 2000); «Книга життя» (Книга на животот, оповідання, 2011); «Пласти» (Слоеви); «Тичасово і тривко» („Времено и трајно“).
Українською мовою оповідання Йована Стрезовського «Неспокійна ніч» і «Доброволки» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).
Йован Стрезовський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „11 октомври“, „Стале Попов“, „РТВ Скопие“, „Гоцева повелба“, "Ацо Шопов" (2009), а також перший носій премії Спілки письменників Македонії "Державин" (2016) за поетичну збірку «Тичасово і тривко»Прв добитник на наградата „Державин“ е поетот Јован Стрезовски.
Примітки
Джерела Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 361-362. Македонски писатели/Macedonian writers, Друштво на писатели на Македонија, 2004, стр. 250 - 251.